Семінарське заняття № 5

Тема: «Філософія Відродження та Реформації»

Філософія Відродження являє собою опосередковану ланку між середньовічною схоластикою і науково-філософським мислен­ням Нового часу. Це у всіх відношеннях була перехідна епоха з вла­стивими їй змішаними розумовими устремліннями. Цю змішаність і синкретизм визначав сам історичний період: ще не склалися бур­жуазні відносини, молодий соціальний організм щойно виростав із надр феодальної суспільно-економічної формації. Для нього були характерні незавершеність соціальної структури та неоднорідність ідеологічних орієнтацій. Також незавершеністю і неоднорідністю характеризується й теоретична свідомість Відродження. Філософія Відродження поборола схоластику, але у той же час успадкувала більшість характерних їй ознак. Поряд з цим розвиток ренесансної культури призводить до зміни перш за все методологічної стратегії мислення (схоластичний раціоналізм поступається безпосереднім, вільним від зовнішнього авторитету формам пізнання); логіка фор­мальних доказів витісняється самоочевидністю неупередженої інтуїції (санкційоване церквою поклоніння перед Арістотелем замінюється повагою до Платона, зокрема у флорентійській філо­софській школі). Одночасно відбувається радикальний перелом у поглядах на природу. Всесвіт із свідчення божественної могутності стає предметом дослідницького інтересу, міфологема про творення світу із нічого поступається натурфілософському вченню про без­межність і нестворюваність світу. Формується філософія природи (Джордано Бруно, Бернардіно Телезіо), яка спирається на визнач­не відкриття теоретичного природознавства того часу − геліоцен­тричну систему світу Миколи Коперніка (1473−1543).

Особливо великої перебудови у добу Відродження зазнають погляди на людину, її місце у світобудові. Середньовічний геоцент­ризм витісняється антропоцентризмом (людина в центрі філософсь­ких роздумів). Ідеологію Відродження називають гуманізмом, ро­зуміючи під цим «відкриття людини» як вільної і необмеженої у своїх можливостях істоти. Людина виводиться із сфери релігійної компетенції і перетворюється у вищу смислотвірну цінність.

Філософія Відродження переглядає також традиційні по­гляди на суспільство. Паралельно з боротьбою світських прави­телів проти папської політики церковного абсолютизму робляться перші спроби ідеологічного і теоретичного обґрунтування ідеї гро­мадянського суспільства, незалежного від релігійно-теологічних санкцій (Ніко Макіавеллі, Томас Мор, Томазо Кампанелла).

І все ж філософія Відродження не в змозі ще повністю звільнитись від схоластичних стереотипів світорозуміння. Прикла­дом цього можуть бути філософські погляди Миколи Казанського, які, з одного боку, звернені до схоластики, а з другого, − до май­бутньої філософської класики XVII ст. Філософи доби Відроджен­ня категорично заперечували католицьку доктрину і замінювали її науково-раціональними і натуралістичними теоріями. Поряд з цим, вони майже повністю зберігають термінологічний і частково смисловий інструментарій (наприклад, поняття Бога). Зберігається і традиційна ідея Бога, хоча й отримує тут свою інтерпретацію. Бог розглядається у філософії Відродження у двох зрізах: він або розчи­няється в природі, натуралізується, або піддається етично-раціоналістичній обробці, і тоді вчення про нього виливається в концепцію християнського гу­манізму (Еразм Роттердамський).

Філософія доби Відродження не тільки дала поштовх до по­дальшого звільнення думки від середньовічної схоластики, але й те­оретично підготувала ґрунт реформації (національно-визвольний рух, який знаменував перехід від Середньовіччя − Відродження до Нового часу, від феодального часу до буржуазного).

План

Контрольні запитання

1. Яка основна риса і особливість філософського мислення епохи Відродження?

2. У чому суть реконструкції поглядів філософів Відродження на людину і її місце у світобудові? Що означає антропоцентризм?

3. Дайте загальну характеристику філософських поглядів пред­ставників флорентійського неоплатонізму.

4. Охарактеризуйте натурфілософію Дж. Бруно: натуралістичний пантеїзм, ідеї нової космології, етика «героїчного ентузіазму».

5. У чому полягає суть нових підходів до розуміння суспільства у філософських поглядах представників епохи Відродження?

6. Хто із філософів Відродження висунув ідею громадянського суспільства? У чому її суть?

7. Кому належить розробка концепції християнського гуманізму? Поясніть її.