Вимоги до оформлення графічної частини

Графічну частину виконують виключно на папері олівцем, чорною тушшю або машинним способом. Бажаним є виконання графічної частини з використанням комп’ютерних графічних редакторів (AutoCAD, КОМПАС тощо).

Формати листів графічної частини обирають з переліку, який визначено ГОСТ 2.301 (табл.6.1).

Основними є формати: А0, А1, А2, А3 і А4. За необхідності допускається застосовувати формат А5. Додаткові формати утворюють збільшенням коротких боків основних форматів на значення, яке кратне їхнім розмірам.

Таблиця 6.1 – Позначення та розміри форматів за ГОСТ 2.301-68

На кожному форматі дається зовнішня рамка, яка наноситься тонкою суцільною лінією за розміром формату, і рамка робочого поля, яка наноситься основною суцільною лінією на відстані від зовнішньої рамки 20 мм для підшивання та 5 мм з інших трьох боків.

Форма основного напису наноситься на лист накатним штампом або викреслюється згідно з ГОСТ 2.104 (додаток Н).

У полях (графах) основного напису зазначають (як правило):

- у полі 1 – назву виробу (об’єкта розробки) та вид креслення або тип схеми;

- у полі 2 – кодове позначення листа графічної частини;

- у полі 3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);

- у полі 4 – літери, які надано документу (графу заповнюють послідовно, починаючи з крайньої лівої клітинки: у першій клітинці – літери Б, С або М для кваліфікаційної роботи бакалавра, спеціаліста або магістра відповідно, у другій клітинці – літеру Е– для документів ескізного, Т – технічного та Р – робочого проектів);

- у полі 5 – масу виробу; якщо масу вказано у кілограмах, тоді “кг” не пишуть, у інших випадках розмірність указують (для схем не заповнюють);

- у полі 6 – масштаб (для схем не заповнюють;

- у полі 7 – порядковий номер аркуша з загальної кількості аркушів, на яких виконано даний лист графічної частини;

- у полі 8 – загальну кількість аркушів, на яких виконано даний лист графічної частини;

- у полі 9 – абревіатуру назв міністерства, академії, кафедри та шифр академічної групи;

- у полі 10 – характер роботи, яка виконується особою, яка підписує документ;

- у полі 11 – прізвища осіб, які підписали документ;

- у полі 12 – підписи осіб, прізвища яких зазначені у графі 11;

- у полі 13 – дату підписання документа;

- поля 14–18 – на графічній частині кваліфікаційних робіт не заповнюються.

Кожне складальне креслення повинне мати специфікацію (Додаток Л), а кожна схема – перелік елементів (Додаток М).

Якщо на листі формату А1 розміщено кілька самостійних креслень або схем меншого формату, на кожному такому кресленні або схемі виконують основний напис.

Якщо листи графічної частини виконуються з використанням комп’ютерних графічних редакторів, їхню роздруківку припускається здійснювати зі зменшенням на форматі А4 або А3. При цьому, на зворотному боці листа дублюється заповнений основний напис у стандартному розмірі, який підписується студентом-розробником, керівником проекту, консультантом, нормоконтролером та завідувачем кафедри (див рис. 6.1). На лицьовому боці листа основний напис не підписується.

Рисунок 6.1 – Приклад оформлення листа графічної частини,

який створений з використанням комп’ютерного графічного редактора

у форматі А1 та роздрукований на аркуші формату А4

Листи графічної частини можуть містити текстові написи. Зміст текстових написів має бути стислим і точним, не повинен містити скорочень слів, за винятком скорочень, що передбачені відповідними стандартами.

Кожний лист графічної частини повинен мати власне унікальне кодове позначення. Схема побудови кодового позначення листів графічної частини наведена на рис. 6.2.

Рисунок 6.2 – Схема побудови кодового позначення листів графічної частини

Наприклад, кодове позначення 8.05020201.123456.01 визначає перший лист графічної частини випускної роботи магістра спеціальності 05020201 – автоматизоване управління технологічними процесами, який виконано студентом, чий номер індивідуального навчального плану становить №123456.

Нумерація листів графічної частини повинна бути наскрізною. Порядок нумерації листів графічної частини визначається порядком посилання на них у пояснювальній записці або послідовністю розділів та підрозділів пояснювальної записки, до яких вони належать.

Якщо певне креслення або схема графічної частини міститься на двох або більшій кількості аркушів, на першому з них виконується основний напис (Додаток Н) із зазначенням кодового позначення даного листа графічної частини (у полі 2) та загальної кількості аркушів, на яких він виконаний (у полі 8). На усіх інших скорочений основний напис (Додаток Н) із зазначенням кодового позначення листа графічної частини і порядкового номера відповідного аркуша в межах даного листа графічної частини.

Усі листи графічної частини мають бути внесені до відомості кваліфікаційної роботи (див. Додаток Г). Відомість кваліфікаційної роботи виконується згідно з ГОСТ 2.106.

До відомості вносяться усі документи (текстові та графічні), які розроблені особисто автором кваліфікаційної роботи або застосовані ним.

Запис документів до відомості здійснюється за частинами у наступній послідовності:

- документація загальна, що включає в себе пояснювальну записку;

- графічна частина, що включає перелік листів графічної частини;

- електрона частина, що включає перелік файлів, які включені до неї.

Назви частин вносяться до графи «Найменування» та підкреслюються.

Графи відомості заповнюються наступним чином:

- у графі «Формат» вказують формат, на якому виконано документ;

- у графі «Позначення» вказують кодове позначення документа або назви файлів електронної частини з відповідним розширенням;

- у графі «Найменування» вказують назви документів або визначення вмісту файлів електронної частини;

- у графі «Кількість листів» вказують кількість аркушів, на яких виконано документ

- у графі «№ екз.» номер екземпляра копії даного документа, а якщо номери відсутні, то дану графу прокреслюють.

У графі «Примітки» вказують додаткові відомості про документ (наприклад, нестандартний формат креслення або носій даних електронної частини).

При виконанні креслень можуть застосовуватись масштаби, які встановлені ГОСТ 2.302, зокрема, масштаби зменшення – 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:200; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000 та масштаби збільшення – 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1. При проектуванні генеральних планів великих об’єктів допускається застосовувати масштаби 1:2000; 1:5000; 1:10000; 1:20000; 1:25000; 1:50000. В особливих випадках допускається застосування масштабу 100n:1, де n– ціле число.

Рекомендації щодо нормативних вимог до виконання конкретних графічних документів, методики та особливостей їхнього створення мають надаватись відповідними випусковими кафедрами.

Для передачі на зберігання разом з іншими матеріалами кваліфікаційної роботи листи графічної частини згортають до формату А4, як це передбачено у ГОСТ 2.501 (Додаток П), вкладають згорнуті листи до прозорого поліетиленового файлу та переплітають його разом з пояснювальною запискою перед задньою боковиною палітурки (див. Додаток Р). В разі неможливості помістити усі листи графічної частини до поліетиленового файлу через їхню велику кількість вони вкладаються до паперової папки із мотузковими зав'язками. На лицевій стороні папки робиться напис «Графічна частина кваліфікаційної роботи» і далі вказуються тема роботи, прізвище та ініціали автора та шифр академічної групи. Папка передається на зберігання разом з пояснювальною запискою та іншими матеріалами кваліфікаційної роботи.