КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Правила поведінки при зсувах та селях.– почувши попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце; – витягувати людей, які потрапили в потік, використовуючи дошки, палки, канати, мотузки та інші засоби; – виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю; – після зсуву переконатись, чи відсутній витік газу і загроза пожежі. Карст (від назви вапнякового плато в Югославії) – явища, які виникають в гірських породах через їх розчинення водою з утворенням провалів, печер, тунелів, підземних рік та озер. На 60% території України розвиваються карстові процеси. Характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області на площі 594 км2, Рівненської – 214 км2, Хмельницької – 4235 км2. Найбільш інтенсивно активізація карстового процесу відбувається під впливом технічної діяльності (будівництво та експлуатація зрошувальних систем, каналів, розробка родовищ корисних копалин), що підтверджується щільністю поверхневих карстів. Особливого розвитку карст набув у районах видобутку солей (Солотвинське, Калуське, Стебницьке, Ново-Карфагенське родовища), що розташовані у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Донецькій областях та сірки (Немирівське, Язівське, Роздільське, Гуменецьке та Тлумачівське родовища) (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області). Проти карстові заходи:заборона будівництва техногенно небезпечних об’єктів в карстонебезпечних районах; стабілізація порожнин гірничих виробок; цементація порожнин сольових виробок. Обвал – відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір та їх вільне падіння під дією сил тяжіння. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Осип – це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів. Райони Карпатських та Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з яких мали катастрофічний характер та призвели до людських втрат, як, наприклад, Демерджинський обвал 1896 р. Абразія – це процес руйнування хвилями берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському та Азовському узбережжях. У береговій зоні Криму щороку зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом -24 га, у північній частині Азовського моря – 19 га. До 60 % берегів Азовського та до 30 % - Чорного морів є в зоні абразійних процесів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3-4,2 м на рік.
|