Класифікація п. вод.

Единой іх класіфікаціі не існує тому що вони являють собою дуже складні динамічні об’ект стан якого змінюеться в простори та часі.Однак деяких з спосібів розглянемо ніжче.

6.2.1. ЗА УМОВАМИ ПОХОДЖЕННЯ( генезісом)

вони поделяються на в о д о з н і, м а г м а т и ч н і та п о х о в а н і.

В о д о з н и ( або мілкі,поверхневи) -утворілися з атмосферніх опадів і поделяються на к о н д е н с а ц і й н і та і н ф і л ь т р а ц і й н і --перши утворюються при конденсаціі водяної пари, другі з великого кругообігу між з. корою, атмосферою та гідросферою. Інфільтрація( просочування) е вертикальна та пластова.

М а г м а т і ч н і ( ювенільні) --утворілися в надрах землі при виверженні вулканів.З мaгми виделяеться пара яка охолоджуеться та конденсуеться в поверхневих зонх та може віходіті на поверхнюю у виді джерел.

П о х о в а н і або залишкові-води, які залишилися в пустотах між осадовими частками.

6.2.2.ВИДИ ВОДИ В ПОРОДАХ.

З точки зору проникнення останніх двух видів води в горні породи, останні бувають: в о д о п р о н и к н і ( (галька, гравій, пісок ); н а п і в п р о н и к н е н і ( супісок, лес, глинисті піски),в о д о н е п р о н и к н і (глини, суглинки, магматичні і осадові порди без тріщин).

Пласти в якіх утримуется та перемещается вода назіваються водоноснимі бо водонасиченіми, вони завжди підсталяні водоупором і іх поверхня утворює дзеркало ПВ або РПВ.

В гірскіх породах зустрічаеться вода: к р и с т а л і ч н а, в і л ь н а, к а п і л я р н а, з в’я з а н а та як л і д.

К р и с т а л і ч н а—входіть в склад порід (гіпс), к а п і л я р н а –частіна гравітаційной воді що утрімуеться в порах силами поверхневого натягу, за рахунок капілярного тиску здатна підніматься на значну висоту. Визначення висоти підняття виконуеться за емпіричною формулою (див. Р.ст.170 ).

h_k =(0,44/d_ef)(1-n)/n,

h_k-висота капілярного підняття вище рівня РГВ,

n- пористість в долях одиніці,

d_ef-ефективний діаметр часток грунту.

Наприклад, при пористості грунту 50% (n =0,5) i d_ef=0,1 ( пісок) отримаемо

d_ef=0,1cm, Н=5см aле для пилуватого грунту де d_ef= 0,01 вже h_k=45 см. Тому насипи доріг влаштовують вище значення h_min=h_k +10…50см.

З явищем капілярного подняття пов’язано затоплення підвалів, утворення вибоїн, засолення грунтів.

З в’я з а н а вода поділяеться на м і ц н о з в’я з а н у та р и х л о з в’я з а н у

М і ц н о з в’я з а н а мае вид шару в о,5 мкм і взаімодіе з грунтом, замерзае при Т= -- 80⁰ С, вода відірваеться від грунту при нагріві в 105⁰ С, складае молекулярну вологоемкість породи.

Р и х л о з в’ я з а н а або в і л ь н а --вільно рухаеться під діею сили тяжіння, замерзаае при Т=--4⁰ С, інфільтруеться.

6/2/2/ ЗА ГІДРАВЛІЧНІМІ УМОВАМІ.

Схема такої класіфікаціі наведена в виді Табл.. 6.1 (Ц. СТ.. 171.) )

ТАБЛ.. 6.1

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Тип підз. вод Гідравлічні умови Від підз. вод за характером залягання

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Капілярно підвішені, капілярні,

верховодка

Зони аераціі Безнапірні дюн та морських узбережжів

болотні

надмерзлотні діяльного шару сезонних таликів

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Річкових долин, льодовикових відкладів, сте-

Грунтови Безнапірні пів, пустель,гір та предгірних рівнин,

Тріщінни та карстові,

надмерзлотні

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Між пластові Безнапірні Звичайні, між пластові

міжмерзлотні та підмерзлотні

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Пластові і між пластові,

Артезіанські Напірні тріщінні та карстові,

між мерзлотні і підмерзлотні

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Розглянемо наведені в таблиці деяки поняття та терміни.

Зона а є р а ц і ї це верхня водопронікнена часть земної кори (приповерхнева частина ),яка знізу огранічена РГВ в порах якої переважае повітря і включае в себе: зону ґрунтового насичення(рослини, тварини, мікроби); зону інфільтрації; капілярну оболонку.В ней можливо утворення верховодки (тимчасовою водою ).

Так н а п і р н і ( або артезіанські ) води це такі, що піднімаються вище дзеркала (верхній рівень води водоносного горизонту) підземноі води,залягають між двумя водоупорамі і мають напір; прі їх відкрітті піднімаються віще дзеркала ПВ або РГВ.

Н е н а п і р н і —залягають на найбліщему водо упорі і на одному рівні з дзеркалом і можуть бути верховодкою , грунтовіми, між пластовіми ,тріщінніми,карстовіми.

На Рис.6.3( Р.ст.173.). наведена схема разміщення безнапірніх п. вод

Рис.6.3.( Р.) Схема залягання безнапірних вод.

а)-верховодка; б)-грунтова вода; в)-міжшарова вода; 1-зона аерації; 2-водоносний шар; 3-водотривкий шар.

Г р у н т о в и води не напірні але в окремих випадках вони можуть бути такими. Так на Рис.6.4 ( 3 ст.60 )показано виникнення місцевого напору в ґрунтових водах а також форми залягання ґрунтових вод.,

Рис.6.4. Грунтові води. б)- басейн та поток.

А) Утворення місцевого напору ; б) Форми залягання ґрунтових вод.

1- свердловина; 2-місцевий водотривкий шар; 3-водотривкий шар масиву; 4-місцевий напір; 5-потік; 6-басейн

Нижче розглянемо визначення деяких видів підземних вод.

В е р х о в о д к а—перший від поверхні тимчасовий водоносний горизонт, який залягає на водоупорі, утворюється за рахунок дощових та талих вод, режим непостійний.

Г р у н т о в і —що знаходяться в зоні насічення, вони підрозділяються на власне г.в. ,міжпластові (в тому числі і артезіанські ), тріщінні і карстові. Води що між двома водоупорними пластами наз. м і ж п л а с т о в и м и, ті що залягають між ними під гідростатичнім тиском називаються а р т е з і а н с к и м и.