Печінкова жовтяниця

Етіологія. Причиною виникнення печінкової жовтяниці є передусім вплив фак-торів, що зумовлюють ушкодження гепатоцитів (інфекція – вірус гепатиту А, В, С, токсичні, в тому числі лікарські речовини, внутрішньо печінковий холестаз).

Патогенез. Значно частіше зменшене виділення білірубіну поєднується з пору-шенням його захвату, внутрішньоклітинного транспорту і кон’югації. Такий меха-нізм виникнення жовтяниці у разі ушкодження клітин печінки (гепатоцелюлярна жовтяниця) і внтрішньопечінкового холестазу (холестатична жовтяниця). При цьому знижується секреція прямого білірубіну в жовч, і він надходить з патологічно зміне-них гепатоцитів у кров, виникає, перш за все, пряма гіпербілірубінемія. Водночас у крові підвищується рівень непрямого білірубіну - непряма гіпербілірубінемія, що пов’язано зі зниженням його захвату, внутрішньоклітинного транспорту й утворення глюкуронідів білірубіну. Потрапляння у кров жовчних кислот зумовлює розвиток холемічного синдрому. Зменшення або припинення надходження жовчі у кишки (гі-похолія, ахолія) призводить до зниження утворення стеркобілірубіну та виділення його з калом і сечею (сліди стеркобіліну), а також появи ахолічного синдрому. Сеча темна за рахунок прямого білірубіну (білірубінурія).

Симптоми підпечінкової і початкової печінкової жовтяниці дуже подібні. Основним диференціальним критерієм є поява при печінковій жовтяниці у крові та сечі уробіліногену, який через порушення дезінтоксикаційної функцїй печінки не знищується нею.