Ознаки соціальних норм та їх різновиди.

Соціальні норми — це історично зумовлені загальні правила поведінки людей у суспільстві, є проявом їх свідомої вольової ді­яльності та забезпечуються різними засобами соціального та дер­жавного впливу.

Кожна соціальна норма має специфічні риси, однак кожній з них притаманні і загальні для всіх норм ознаки:

1) регулюють відносини, які існують між людьми в суспільстві та між суспільством і державою;

2) мають загальний характер, діють як типові регулятори поведін­ки, тобто поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на багаторазове застосування;

3) виникають у процесі історичного розвитку і функціонування су­спільства, внаслідок свідомої вольової діяльності людей;

4) гарантуються та забезпечуються певними засобами суспільного або державного впливу.

Зазначені ознаки соціальної норми характеризують її, як важли­вий регулятор суспільних відносин, що активно впливає на поведінку людей і визначає її дії в різних життєвих обставинах.

Усі соціальні норми мають спільну мету — регулювати поведін­ку людей, але розрізняються за способами створення, сферою дії.

Види соціальних норм:

1) за способом створення норми права — це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені або санк­ціоновані державою і спрямовані на врегулювання найважливі­ших суспільних відносин шляхом надання їх учасникам юриди­чних прав і покладення на них юридичних обов'язків. Іншими словами, це — правило, що містить дозвіл, обмеження, заборону або покладає позитивний обов'язок, а також визначає, яким чи­ном слід діяти за певних обставин;

2) норми моралі — це правила поведінки людей, які склалися у суспільстві на підставі їх уявлень про честь, гідність, совість, добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, та забезпечуються їх внутрішніми переконаннями та засобами громадського впливу. Норми моралі, зазвичай, незафіксовані до­кументально, вони існують як моральні орієнтири у свідомості людей. Слід зазначити, що в суспільстві, крім класово обумов­лених моральних настанов, сформувалися і моральні вимоги за­гальнолюдської значущості, зокрема турбота про людей похило­го віку, надання матеріальної та моральної допомоги хворим і незаможнім громадянам тощо;

3) корпоративні норми (норми об'єднань громадян) — це пра­вила поведінки, що встановлюють для своїх членів об'єднання громадян, які держава визнає або навіть надає їм обов'язкового характеру. Особливість корпоративних норм полягає у тому, що вони регулюють діяльність, зумовлену завданнями певних об'єднань громадян і спрямовану на досягнення певної мети, за­ради якої вони створені. Ця група соціальних норм знаходить свій вираз і закріплення у правових актах (статути, положення, програми), які видаються відповідними об'єднаннями; 4) звичаї — це неписані правила поведінки людей, соціальних груп, що склалися історично у суспільстві внаслідок багаторазо­вого повторення і використання протягом тривалого часу в ана­логічних ситуаціях, які закріпилися у їх свідомості та поведінці, стали внутрішньою потребою їх психічної діяльності. Різновидом звичаїв є традиції. Вони також зумовлені звичкою, природністю формування й утвердження в свідомості людей то­го чи іншого типу поведінки. Традиції охоплюють, як правило, відповідний тип поведінки, складаються не з однієї дії, а із сти­лю поведінки. Іншими словами, традиції — це загальні правила поведінки людей, соціальних груп, які закріплені у суспільній практиці внаслідок багаторазового повторення протягом трива­лого часу та передаються із покоління у покоління.

Звичаї та традиції відрізняються одне від одного ступенем загальності правила поведінки. Традиції вважаються більш за­гальними правилами ніж звичаї. за сферою дії:

1) економічні норми — це правило поведінки, що регулюють ві­дносини у економічній сфері, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;

2) політичні норми — це правило поведінки, що регулюють від­носини між соціальними групами, націями, народностями, їх участь в організації та здійсненні державної влади, відносини з іншими суб'єктами політичної системи суспільства;

3) релігійні норми — це правила поведінки віруючих людей, які встановлені різними віросповіданнями і містяться в релігійних джерелах. Ця група соціальних норм зафіксована у священних книгах християн, іудеїв, мусульман, буддистів тощо (Біблії, Торі, Корані, Ведах). Норми релігії регулюють відносини ві­руючих у межах церкви або іншої релігійної організації та по­рядок відправлення ними релігійних культів.

Виконання більшості соціальних норм забезпечується недер­жавними засобами: громадським осудом, санкціями з боку об'єднань

громадян, церкви тощо. Держава забезпечує виконання тільки норм права, які відрізняються від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками та способами впливу на суспільні відносини.