Стаття 4. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж
ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми
міжнародного договору.

Стаття 5. Державне регулювання діяльності, пов’язаної з
трансплантацією

Державне регулювання діяльності, пов’язаної з
трансплантацією, здійснюється центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров’я.{Стаття 5 в редакції Закону N 5460-VI (5460-17) від
16.10.2012}

Розділ II
УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ.
ДІЯЛЬНІСТЬ, ПОВ'ЯЗАНА З ТРАНСПЛАНТАЦІЄЮ, І
КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ

Стаття 6. Умови та порядок застосування трансплантації

Трансплантація як метод лікування застосовується виключно за
наявності медичних показань та згоди об'єктивно інформованого
дієздатного реципієнта лише у випадках, коли усунення небезпеки
для життя або відновлення здоров'я реципієнта іншими методами
лікування неможливе.

Наявність у реципієнта медичних показань для застосування
трансплантації встановлює консиліум лікарів відповідного закладу
охорони здоров'я чи наукової установи.

У випадках, коли реципієнт не досяг п'ятнадцятирічного віку
чи визнаний судом недієздатним, трансплантація застосовується за
згодою об'єктивно інформованих його батьків або інших законних
представників. Щодо осіб віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти
років чи визнаних судом обмежено дієздатними трансплантація
застосовується за згодою об'єктивно інформованих реципієнтів,
об'єктивно інформованих їх батьків або інших законних
представників.
У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю
реципієнта, його згода або згода його законних представників для
застосування трансплантації не потрібна.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для
реципієнта наслідків, лікуючий лікар зобов'язаний йому це
пояснити. Якщо і після цього реципієнт відмовляється від
застосування трансплантації, лікар має право взяти від нього
письмове підтвердження, а при неможливості його одержання -
засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

У разі, коли від застосування трансплантації відмовляється
законний представник реципієнта, що може мати тяжкі наслідки для
здоров'я реципієнта, лікуючий лікар повинен повідомити про це
органи опіки і піклування.

Порядок застосування трансплантації як методу лікування
встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я, а перелік
органів та інших анатомічних матеріалів, що можуть
використовуватися для трансплантації, затверджується центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони здоров'я за погодженням з Академією
медичних наук України.