Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Класифікація надзвичайних ситуацій




Читайте также:
  1. Акти первинного права: класифікація та значення для європейської інтеграції.
  2. Аналіз педагогічних ситуацій
  3. Бюджетна система та бюджетна класифікація
  4. Бюджетні трансферти, їх класифікація та характеристика
  5. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
  6. Виконання вправ на аналіз педагогічних ситуацій
  7. Відбитки, їх класифікація
  8. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
  9. Державні позики, їх класифікація
  10. Джерела виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру та їх класифікація

В повсякденному житті людина піддається впливу різного роду небезпек як природного, так і техногенного та соціального характеру. Найбільші стихійні лиха і промислові катастрофи ХХ століття завдали шкоди здоров’ю більше мільярда населення Землі. З них на виробництві загинуло всього лише п’ять мільйонів і травмовано двісті мільйонів осіб відповідно. Руйнівні наслідки окремих техногенних аварій часом порівнянні з наслідками сильних землетрусів та застосуванням сучасних засобів ураження. Свідчення тому – глобальна ядерна катастрофа, котра відбулася 26.04.1986 р. в Україні, на Чорнобильській атомній електростанції (АЕС), змусила вилучити із всілякого вжитку 6,5 тисяч км2 землі (території) і завдала значних збитків державі та населенню. Тому захист населення і території від наслідків надзвичайних ситуацій (НС) розглядається як одна з важливих функцій держави поряд із забезпеченням національної безпеки і сталого розвитку суспільства.

Концепція забезпечення національної безпеки України в останній час суттєво змінена з урахуванням міжнародних вимог сьогодення. На 10-й Міжнародній конференції з цивільного захисту держави-учасники прийняли Універсальну Декларацію про цивільний захист, в якій закликали уряди країн світу розглядати концепцію і визначення терміну «цивільна оборона» в більш широкому розумінні, а не тільки в рамках озброєних конфліктів. Термін «цивільний захист» може використовуватись для позначення всіх гуманітарних заходів, направлених на захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.

ООН своєю резолюцією № 2034 закликала уряди країн світу створювати служби цивільного захисту «для здійснення надзвичайних заходів і надання допомоги». У більшості країн вони вже створені.

Система цивільної оборони (ЦО) в Україні існує з 1993 року відповідно до Закону України «Про цивільну оборону України».

Наказом Президента України від 25 липня 2002 року № 6645 «Про Державну програму перебудови військ цивільної оборони України в Державну службу цивільного захисту» служба цивільного захисту була створена і визначені її основні принципи У 2004 р. на вимогу резолюції ООН Україна також демілітаризувала сили цивільної оборони, ліквідувавши їх війська.



Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1198 «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» була створена Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС). Її функціональні і територіальні підсистеми створені і функціонують в режимах, характерних для мирного часу, на чотирьох рівнях:державному, регіональному, місцевому та об’єкту. ЄДС НС може функціонувати в режимах: повсякденному, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану.

Одночасно з ЄДС НС в Україні діє система цивільної оборони (ЦО). Системи ЦО та ЄДС НС мають одні і ті ж органи управління (за винятком комісій), одні й ті ж сили (за винятком невоєнізованих формувань), та майже одні й ті ж завдання, які першою системою виконуються в мирний та воєнний час, а другою – тільки в мирний час.

За ініціативою Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС) у 2004 році Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про правові засади цивільного захисту». Цей Закон створив нову систему – єдину систему цивільного захисту (ЄС ЦЗ). В ЄС ЦЗ органи управління та сили є спільними, які входять до системи ЦО та ЄДС НС. ЄС ЦЗ складається з функціональних і територіальних підсистем, має державний, регіональний, місцевий та об’єктовий рівні, може функціонувати в режимах: повсякденному, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану, воєнного стану. В Законі України «Про правові засади цивільного захисту» вперше наведене визначення терміну «цивільний захист», а завдання цивільного захисту збігаються із завданнями ЦО та ЄДС НС і виконуються в мирний час та особливий період.



Правовою основою цивільного захисту залишаються Закони України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», та «Про Цивільну оборону України». Цими законами створені відповідно ЄДС НС та ЦО, і вони є чинними дотепер.

У преамбулі закону «Про цивільну оборону України» проголошено: “Кожен має правона захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого само порятунку, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Держава, як гарант цього права, створює систему ЦО, яка має на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру».

Згідно букві цього Закону, ЦО України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Перш ніж детально розглянути завдання Цивільної оборони України та її побудову, зупинимось на визначенні надзвичайних ситуацій та їх класифікації.

Надзвичайна ситуація –це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Аварія– це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті або території загрозу для життя здоров’я людей і призводить до руйнування будівель і споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» від 15 липня 1998 р затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій» (рис.1.1).

1. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це НС, яка розвивається на території двох та більше областей (АРК, Міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (АРК, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

2. Надзвичайна ситуація регіонального рівня – це НС, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), арк., міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості одного району, але не менше одного відсотка видатків відповідного бюджету.

3. Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які впливають на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менше одного відсотка видатків відповідного бюджету. До НС місцевого рівня відносять також всі НС, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та ін., що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів.

4. Надзвичайна ситуація об’єктового рівня – це НС, яка розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті й наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони.

Завдання ЦЗ (ЦО) України, які виконуються в мирний час і в особливий період є наступними:

- запобігання виникненню НС техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

- організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

- створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування в НС мирного та воєнного часів;

- підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення навичкам застосування засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) і порядку дій в надзвичайних ситуаціях.

Вирішення завдань ЦЗ (ЦО) досягається трьома шляхами:

- укриттям населення в захисних спорудах (ЗС);

- проведенням евакуаційних заходів;

- використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).

Для об’єктів харчової промисловості (ОХП) незалежно від форм власності і підпорядкування особливостями завдань ЦЗ (ЦО) є захист продовольства, харчової сировини, води та систем (джерел) водопостачання від радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження. Воно досягається наступними заходами:

- розосередження джерел одержування та перевірка наявності у них запасів сировини та готової продукції;

- повна ізоляція сировини та готової продукції від навколишнього середовища;

- проведення комплексу санітарно-профілактичних заходів на ОХП;

- організація радіологічного, хімічного та санітарного контролю;

- проведення знезаражування.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 40; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты