Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ




Читайте также:
  1. Адміністративні договори як форми управлінської діяльності
  2. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  3. Анотування в інформаційній діяльності
  4. Безпека підприємницької діяльності.
  5. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційної діяльності підприємств
  6. Види навчальної діяльності учнів на уроці
  7. Визначення фінансового результату діяльності підприємства
  8. Виникнення та сутність аудиторської діяльності
  9. Гетьман І. Мазепа: оцінки діяльності. Конституція П. Орлика та її історичне значення.
  10. Гносеологічні аспекти раціоналізаторської діяльності

Після того як відібрано до розроблення ряд інноваційних продуктів, необхідно визначити ефективність їх використання. Необхідність цього зростає в умовах ринкової економіки. Але не менш важлива вона і для перехідної економіки, тобто для України.

Залежно від результатів та витрат, які враховуються, на інноваційну діяльність розрізняють такі види ефекту:

-- економічний – ураховує, у вартісному виразі всі види результатів і витрат, що зумовлені реалізацією інновацій;

- науково-технічний – характеризує новизну, простоту, корисність, естетичність, компактність;

- фінансовий – базується на результатах фінансових показників;

- ресурсний – відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів;

- соціальний – ураховує соціальні результати реалізації інновацій;

- екологічний – ураховує вплив інновацій на оточуюче середовище (шум, електромагнітне поле, освітленість, вібрація).

Крім того, показники ефекту інноваційної діяльності можна розмежувати за такими ознаками :

за місцем одержання – на локальний і загальнодержавний;

за метою визначення – на абсолютний і порівняльний;

за ступенем збільшення – на одноразовий і мультиплікаційний;

за часом урахування результатів і витрат – за розрахунковий період та річний.

Локальний ефект характеризує результат інноваційної діяльності на рівні підприємства або іншої господарюючої структури. Загальнодержавні ефект характеризує спільний ефект у сферах виробництва і використання інновації.

Абсолютний ефект характеризує загальний результат, що одержує підприємство від здійснення інноваційних заходів, за певний проміжок часу. Порівняльний ефект характеризує результати порівняння можливих альтернативних варіантів інноваційних заходів та вибору кращого з них.

Відомо, що найбільшу віддачу дають інвестиції у науку при впровадженні результатів досліджень у виробництво. Це дає змогу зробити висновок про те, що саме інноваційна діяльність та її активізація забезпечить швидкий вихід економіки країни з кризового стану. Проблема підвищення ефективності діяльності підприємств державного і підприємницького секторів для забезпечення високих темпів їх економічного розвитку набуває особливої актуальності в сучасних умовах розвитку національної економіки, що проходить етап відродження ринкових відносин. Це економічне зростання можна забезпечити шляхом активізації інноваційної діяльності всіх ланок народного господарства. При цьому помітно зростає потреба в знаходженні науково-обґрунтованої методики оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності, оскільки розробка і впровадження у виробництво нововведень вимагають значних витрат, які мають високий ступінь ризику. Методика розрахунку економічної ефективності інноваційної діяльності повинна базуватися на певній теоретичній концепції, а організовувати її мають відповідні організаційні структури. Економічна оцінка ефективності інноваційної діяльності передбачає вирішення комплексу таких питань, як: вибір і обґрунтування стратегічного напрямку досліджень; визначення критеріїв і показників її економічної ефективності; оцінки її впливу на ефективність діяльності підприємства, а також вибір ефективного методу її здійснення. Враховуючи, що витрати на інноваційну діяльність надзвичайно великі та ризикові, важливою є розробка такої методики, яка б давала змогу приймати рішення про доцільність інноваційної діяльності, починаючи з ранніх її етапів.



Способи і методи оцінки ефективності інноваційної діяльності значно описані в економічній літературі. Практично всі вони базуються на співвідношенні ефектів і витрат (коефіцієнт економічної ефективності або його зворотна величина – термін окупності додаткових витрат) з подальшим їх порівнянням з нормативною величиною. Проте, кінцевий результат може досягатися різними шляхами і врахування цього має важливе значення при комплексній оцінці інноваційної діяльності підприємства. Кількість і сукупність показників, які доцільно використовувати при комплексній оцінці інноваційної діяльності, значною мірою залежать від обсягу виробництва підприємницької структури. З огляду на сказане перед керівництвом підприємства виникає ряд оригінальних завдань, які необхідно вирішувати, щоб оцінити інноваційну діяльність. Ось чому при виборі перспективних напрямків діяльності підприємства керівнику необхідно здійснювати оцінку інноваційних процесів. Різнобічна оцінка є необхідним і, водночас, дуже важким завданням. При цьому виникають аспекти, пов’язані між собою, які необхідно розглядати окремо. До них належать: по-перше – оцінка науково-інформаційного рівня підприємства, по-друге – оцінка технічного рівня підприємства і, по-третє – оцінка техніко-економічної ефективності інноваційних проектів (див. рис. 1.8). Позитивний висновок щодо перших двох аспектів є важливою базою для отримання високих кінцевих результатів.



Перший аспект передбачає оцінку науково-інформаційного рівня забезпеченості підприємства. При цьому до критеріїв оцінки інноваційної діяльності, тобто тих характеристик, які найбільшою мірою впливають на її ефективність, належать: науковий рівень підприємства, рівень інформаційного забезпечення та конкурентоспроможність розробок, що забезпечують можливість досягнення поставленої підприємством мети.



Проведені дослідження та вивчення досвіду зарубіжних вчених дають змогу зробити висновок про те, що на багатьох підприємствах, які ефективно працюють, як джерело інноваційних ідей найактивніше використовують персонал. В Україні працівники підприємства беруть незначну участь у формуванні інноваційних ідей, що видно з табл. 1.5. [151, с. 12]:

Таблиця 1.5

Структура інформаційних джерел формування інноваційних ідей

Джерело інформації Частка в загальній структурі, %
Споживачі 11,5
Власні та сторонні науково-технічні кадри 76,5
Діяльність конкурентів 8,0
Торговельні посередники 1,0
Консультаційні фірми 0,5
Працівники підприємства 2,5

 

Це в умовах ринкових відносин є негативним моментом у діяльності підприємства, оскільки саме високий рівень внутрішньої активності забезпечує певні переваги для підприємства. Так, висока частка виконання


 
 

 

 


Рис. 1.8. Схема комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємства.


і впровадження власних науково-дослідних розробок у виробництво може забезпечувати підприємству за його рішенням на певний час чи назавжди монополізм у даній сфері діяльності. Цим і пояснюється важливість даного критерію для оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств.

При використанні даного методу найдоцільнішим є визначення коефіцієнта наукомісткості виробництва, який доцільно визначати як відношення витрат на науку (інновації) до загальної суми витрат виробництва, тобто за формулою:

, (1)

де Кн – коефіцієнт наукомісткості виробництва;

Вн – обсяг витрат на інноваційну діяльність (науку), грн.;

Вз – загальна сума витрат виробництва, грн.

Слід зазначити, що наукомісткість вітчизняної продукції машинобудування тільки за один рік знизилася майже у два рази (з 6,0% у 1998 р. до 3,1% у 1999 р.) [104, с. 12]. Саме це, на нашу думку, не дає можливості збільшити частку експортної продукції, адже експортабельність наукомісткої продукції США становить більше 80% обсягу виробництва [147, с. 68].

Крім цього, інноваційну діяльність підприємства можна оцінювати за коефіцієнтом використання власних розробок, який визначають за формулою:

, (2)

де Квл.р. – коефіцієнт використання власних розробок;

Nв.вл. – кількість упроваджених власних розробок, од.;

Nзаг. вл. – загальна кількість власних розробок, од.

Дану формулу можна використовувати для обґрунтування ефективності власних розробок підприємства, тут її користь очевидна. Використання формули дає відповідь на запитання, наскільки високий рівень власного наукового забезпечення інноваційної діяльності. Головну увагу керівники повинні при цьому звертати на якнайшвидшу активізацію винахідницько-раціоналізаторської роботи на підприємстві, що може забезпечити високий рівень даного коефіцієнта.

Іншим показником, на основі якого можна здійснювати оцінку наукового рівня забезпеченості інноваційної діяльності підприємства, є коефіцієнт використання результатів придбаних розробок, який розраховують за формулою:

, (3)

де К пр.р. – коефіцієнт використання результатів придбаних розробок;

Nв. пр. – кількість упроваджених придбаних розробок, од.;

Nзаг.пр. – загальна кількість придбаних розробок, од.

Цей показник дає змогу визначити ефективність використання придбаних науково-дослідних розробок сторонніх організацій. Суть формули полягає у тому, що вона дає можливість побачити, який вклад у забезпечення ефективності інноваційної діяльності ззовні.

При оцінці рівня інноваційної діяльності підприємства важливим є забезпечення раціонального співвідношення між власними і придбаними розробками. Для аналізу тут можна використати коефіцієнт співвідношення (Ксп), який розраховується як відношення загальної кількості власних розробок до кількості придбаних:

(4)

За даним показником можна судити про темпи здійснення прикладних досліджень на підприємстві. При цьому оцінку рівня активності в інноваційній (науковій) діяльності передбачається проводити за шкалою, що відображає три рівні (див. табл 1.6). Так, наприклад, якщо даний коефіцієнт менший за одиницю, то це є свідченням низької активності власного колективу в інноваційній діяльності. Якщо ж він дорівнює або близький до одиниці, то для підприємства характерний

Таблиця 1.6


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 34; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты