Природні небезпеки

Незважаючи на високий рівень розвитку людства планети Земля, його безпека продовжує бути залежною від природних небезпек. Для їх усвідомлення необхідно розглянути загальновизнану класифікацію небезпек. На цей час небезпеки класифікуються за такими критеріями:

– сфера походження;

– час прояву;

– природа матеріального носія;

– наслідки від реалізації небезпек.

За сферою походження небезпеки мають природний, техногенний та соціальний характери, за часом прояву – можуть бути імпульсними та кумулятивними, за природою матеріального носія – викликаними небезпечними або шкідливими чинниками, за наслідками від реалізації – місцеві, регіональні, міжрегіональні.

Найбільш розповсюджена класифікація природних небезпек є класифікація за характером походження, а саме:

– аномальні атмосферні явища: потужні вітри, зливи, град, грози, снігопади;

– аномальні гідрогеологічні та гідрометеорологічні явища: повені, селеві потоки, лавини, зсуви;

– сейсмічні явища: землетруси, виверження вулканів.

Надати повну характеристику природних небезпек в об’ємі конспекту лекцій не є можливим. Тому розглянемо деякі природні небезпеки, які найбільш характерні для України.

Повені. Вони складають до 40 % збитків загального розміру збитків від природних небезпек. У ХХ ст. від них загинуло близько 9 млн. осіб. Основна причина повеней – вирубка лісів. Після вирубок інфільтраційні властивості ґрунту знижуються у 3,5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується у 15 разів. У сучасний період у всіх країнах світу відбувається інтенсивне скорочення площ лісів. Не винятком в цьому процесі є й Україна. Тому кількість повеней і збитки від них постійно зростають.

В Україні повені спостерігаються на таких річках, як Дніпро, Дністер, Прип’ять, Західний Буг, Тиса. Катастрофічні паводки за останні десятиліття за своїми наслідками, жертвами і залученими силами зрівнялися з наслідками Чорнобильської катастрофи. У 2008 р. у 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12 тис. – серйозно пошкоджено, 10680 осіб опинилися просто неба, були значно пошкоджені мости, автошляхи, лінії електропередач, посівні поля тощо. Однак ці наслідки не зупиняють лісорубів Карпат і дотепер.

Селі– це паводки за великою концентрацією ґрунту, каміння, уламків порід, що раптово зсуваються по руслу гірських річок. Концентрація твердого в потоку селю складає до 75 % об’єму. Швидкість селевого потоку може бути від 2,5…4,5 м/с до 8…10 м/с у горах.

В Україні селеві потоки спостерігаються в Карпатах і Криму.

Зсуви– це зміщення мас гірських порід або ґрунту вниз по схилу. Зсуви виникають внаслідок ослаблення міцності гірських порід, вивітрювання, потужних опадів, обводнення ґрунтів, землетрусів тощо.

На території України зсуви спостерігаються на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Прикарпатті, Закарпатті та Чернівецької області. В останні роки вони нанесли великі матеріальні збитки жителям Карпат.

Землетруси – це коливання земної кори внаслідок тектонічних явищ у Землі. Зараз інтенсивність землетрусу прийнято визначати за шкалою Ріхтера (відомий американський сейсмолог), який у 1935 році запропонував шкалу, вказану у табл. 3.5.

Представлена шкала має таку особливість – кожний наступний бал позначає поштовх у 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус у 10 разів сильніший за 8 –бальний і у 100 разів – ніж 7 бальний.

На сьогодні стовідсотково надійних методів прогнозування землетрусів немає.

Таблиця 3.5 – Сейсмічна шкала Ріхтера

В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. Наприклад, у Ялті у 1927 р. спостерігався помірний землетрус тощо.

Пожежа –це неконтрольоване горіння, яке викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей.

Основними видами пожеж є ландшафтні пожежі – це пожежа лісів і степів. Лісові пожежі поділяються на низові, верхові та підземні. Швидкість їх руху відповідно дорівнює 0,3…16 м/хв.., 8…25 м/хв.., 0,1…0,5 м/хв. Підземні пожежі характеризуються великою кількістю диму, утворенням пустот, горінням навіть взимку під шаром ґрунту.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості. Горить суха, пожухла трава, посіви, кущі. Швидкість розповсюдження степових пожеж може досягати 20…30 км/год і більше в залежності від швидкості вітру.

Основною причиною виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем, блискавки і посуха.

Всі південні регіони України відносяться до посушливих районів, в яких влітку температура у затінку коливається від 28 до 40 °С. Тому кожний рік в Україні спостерігаються як степові, так і лісові пожежі.

Пожежі наносять значні збитки не тільки матеріальним цінностям, а і ґрунту. На ньому вигорає родючий шар, а у гірських районах розвиваються ерозійні процеси.