Змістовний модуль І.

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М. Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник /За ред. Є.П.Желібо, 6-е вид.- К.:Каравела, 2008.- 344 с.

2. Безпека життєдіяльності: Підручник /В.Г.Цапко, Д.І Мазоренко, Ю.С.Скобло, Л.М.Тіщенко; За ред. В.Г.Цапка. – К.: Знання, 2008. – 397 с.

3. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини Навчальний посібник. Львів видавництво “Бескид Біт” 2005. – 304 с.

4. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов, 2-е узд./ Под ред. Михайлова Л.А. – СПб.: Питер, 2009. – 461 с.

5. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 320 с.

Київський національний університет

Імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних

Відносин

Кафедра міжнародної

Інформації

Професор Гондюл В.П.

ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ “МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЯ”

конспект лекцій дисципліни

Освітньо-професійної програми спеціальності

6.030400 “Міжнародна інформація”

Затверджено

Вченою радою Інституту

міжнародних відносин

1 вересня 2006 року,

протокол № 1

КИЇВ-2006

Вступ

Інформація – (від латинського слова informatio – роз’яснення, виклад) – одна з трьох основних (поряд з матерією та енергією) субстанцій, що утворюють природний світ, у якому живе людина.

Протягом багатьох років поняття інформація сприймалося в його початковому визначенні - відомості, дані, значення, що передаються людьми усно, письмово або іншим способом.

З середини ХХ століття інформація - загально-наукове поняття, яке визначає не лише відомості, що передаються людьми під час їх спілкування, а перш за все - одна з основних властивостей об’єктивного світу, яка пов’язана з наявністю в ньому особливих процесів, що називаються інформаційними.

Інформаційні процеси – це процеси створення, збирання, обробки, накопичення, збереження, пошуку, отримання, поширення і споживання інформації, а також процеси створення і застосування інформаційних систем, інформаційних технологій і засобів їх забезпечення, засобів і механізмів інформаційної безпеки.

Інформаційними процесами є спілкування людей один з одним, обмін даними між людьми та автоматами, між автоматами; обмін сигналами в живому світі; передача ознак від клітини до клітини , від організму до організму.

Головною характеристикою інформації є те, що вона розглядається не взагалі, а стосовно певної системи, наприклад, людини чи окремої держави. По-друге, інформація - це те, що змінює систему. У широкому розумінні інформація – це все те, що трансформує, у вузькому – це те, що трансформує інфологічну підсистему системи.

Інфологічна підсистема складається із знань, ідей, уявлень, фантазій, правил дій, вірувань, сподівань тощо і включає тезаурус – систему знань як єдине місце прийому і накопичення інформації. Інфологічну підсистему може мати людина, суспільство, комп’ютерна система. Важливою властивістю є те, що вона існує не сама по собі, а завжди існує матеріальний об’єкт – носій інформації.

Інформація буває:

- потенційною;

- актуальною.

З потенційною інформацією ми маємо справу в неорганічній природі, де між двома об’єктами, процесами, системами існує взаємодія, але вона не є фактором їх існування, поведінки.

Актуальною інформація стає тоді, коли вона набуває сигнального значення, стає фактором існування системи і з’являються процеси переробки інформації, тобто інформаційні процеси.

Це постає з виникненням життя і важливими для розуміння стають інформаційні аспекти філософських категорій: історичне та логічне, якими визначається співвідношення реального процесу розвитку та його відображення в мисленні.

Історичне - це об’єктивний процес розвитку предмета, об’єкта, системи, який має місце в дійсності. Наприклад: розвиток сонячної системи, геологічна історія Землі, виникнення життя на Землі, походження людини, історія суспільства, розвиток техніки, мови, науки, культури, мислення - це все об’єктивні реальні процеси, які відбулися або відбуваються.

Логічне - це теоретичне відображення історичного, але не шляхом відслідковування та опису ходу процесу з усіма подробицями і подіями, суттєвими та несуттєвими, а шляхом аналізу результату, розкриття того, як хід історії відклався в закономірні відповідності сторін предмета, об’єкта.

Іншими словами - логічне є мисленим відтворенням історичного через аналіз взаємозв’язку і взаємодії сторін об’єкта в його розвинутому стані.

Ці дві категорії знаходяться в єдності, одночасно включають в себе різницю та протиріччя.

Логічне володіє певною самостійністю від історичного. Вона визначається:

- по перше, в тому, що логічне починається з кінця, з результату, досліджуючи минулу історію з точки зору її найвищого стану, тобто йде шляхом, протилежним історичному процесу;

- по друге, логічне відтворює історичне, абстрагуючись від випадковостей та зигзагів реальної історії, подаючи тим самим виправлене відображення історичного.

Логічне є ключем для розуміння історичного. Дієвість логічного залежить від повноти, достовірності інформації, отриманої від історичного.

Актуальність інформації постійно зростає, особливо на стані переходу до інформаційного суспільства.

Якщо в індустріальному суспільстві промислове виробництво контролюють менеджери-адміністратори, то у постіндустріальному суспільстві провідне місце займає нова правляча еліта, яка має високий рівень освіти та знання (технократія або меритократія). Власність, як критерій соціальної стратифікації суспільства втрачає своє значення, вирішальним стає рівень освіти і знання.

Концепція інформаційного суспільства, яка прийшла на зміну теорії індустріального та постіндустріального суспільства, базується на тому, що досягнення інформатики, комп’ютерної техніки та мікроелектроніки визначають і перетворюють усю соціальну систему і виступають як засіб створення нових соціальних, надкласових і наднаціональних структур. Згідно з цією концепцією потреби особи, у тому числі у творчості та самореалізації, задовольнятимуться за рахунок глобального використання інформації.

Рух інформації відбувається в інформаційній сфері.

Інформаційна сфера як середовище інформаційних процесів підрозділяється на три основних предметних області:

- предметна область створення і поширення вихідної та похідної інформації;

- предметна область формування інформаційних ресурсів, підготовки інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг;

- предметна область споживання інформації.

Характерні ознаки сучасної інфосфери – надлишок різноманітних даних, що посилює проблему їх використання, в тому числі у політиці для вироблення адекватного, оперативного і ефективного рішення. Внаслідок цього особливого значення набуває підготовка фахівців, діяльність яких полягає у відборі, оцінці й інтерпретації отриманої інформації. І як в індустріальному суспільстві на чільне місце вийшли менеджери-адміністратори, в інформаційному суспільстві наступає влада володарів інформації, тобто фахівців-аналітиків.

Характерні особливості фахівця-аналітика:

- володіння методологією інформаційно-аналітичної роботи в певній галузі професійної діяльності;

- використання сучасних інформаційних та математичних технологій: моделювання, прогнозування, оптимізації для прийняття рішень);

- критичне мислення.

Ці особливості набувають актуальності в міжнародних відносинах, при роботі з політичною інформацією.

Політична інформація - відомості про політичні події, процеси, розстановку політичних сил, за якими можна визначити характер, особливості і тенденції політичної обстановки, зробити висновки, потрібні для прийняття політичних рішень, розробки політичної стратегії і тактики. Політична інформація є основою політичного аналізу, моделювання і прогнозування. Повнота і точність політичної інформації визначають достовірність політичного прогнозу. Політична інформація в міжнародних відносинах формує певний інформаційний простір.

Міжнародна інформація - сукупність даних, що характеризує структуру, загальні властивості інформації, а також питання, пов’язані з її пошуком, збиранням, збереженням, обробкою, перетворенням, розповсюдженням та використанням в системі міжнародних відносин.

Відношення держави до міжнародного інформаційного простору характеризує її рівень та прогрес. Держава, яка стоїть осторонь міжнародного інформаційного простору не зможе вижити. Тому активне входження в цей простір - один з головних чинників її побудови і прогресу. А для цього необхідна підготовка відповідних фахівців.

Вперше в Україні кафедра міжнародної інформації створена у 1993 році з метою поліпшення інформаційно-аналітичної підготовки фахівців-міжнародників усіх спеціальностей Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та підготовки фахівців із нової спеціальності "міжнародна інформація". В цей час в державі, яка тільки отримала суверенітет, відчувалася гостра потреба у фахівцях – аналітиках, які б вільно володіли сучасними засобами інформаційних технологій, і мали фундаментальну підготовку в галузі міжнародних відносин, міжнародних економічних відносин, міжнародного права.

Головними завданнями спеціальності є:

- підготовка фахівців з вищою освітою, здатних виконувати висококваліфіковану аналітичну, організаційну та дослідницьку роботи в галузі інформаційного забезпечення зовнішньополітичної, зовнішньоекономічної та міжнародно-правовоїдіяльності;

- проведення наукових досліджень, творчої та інформаційно-аналітичної діяльності як основи підготовки майбутніх фахівців інформаційних аналітиків - міжнародників;

- виховання та підготовка молоді до самостійної наукової, викладацької, творчої діяльності;

- встановлення прямих зв’язків з навчальними закладами, науковими установами України та інших країн, міжнародними організаціями та фондами з метою обміну науковою, методичною інформацією, навчальними програмами, студентами, аспірантами, докторантами та науково-педагогічними працівниками.

Нормативна навчальна дисципліна “Вступ до спеціальності ”Міжнародна інформація” є першою професійно-орієнтованою дисципліною освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр” зі спеціальності 6.030400 - “міжнародна інформація” напряму 0304 - “міжнародні відносини” і має за мету ознайомити студентів-першокурсників з освітньо-професійними програмами підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів з міжнародної інформації, а також надати їм початкові знання, вміння та навички інформаційно-аналітичної діяльності в галузі зовнішніх зносин.

Об’єктом вивчення навчальної дисципліни "Вступ до спеціальності "Міжнародна інформація” є: процеси навчання студентів у вищих навчальних закладах України та країн світу; процеси пошуку, збирання, накопичення, оброблення та поширення інформації про політичні події в зарубіжних країнах.

Предметом вивчення навчальної дисципліни "Вступ до спеціальності "Міжнародна інформація” є: основні положення організації навчального процесу у вищій школі України та країн світу, інформаційно-аналітичної діяльності фахівців інформаційних аналітиків-міжнародників.

Навчальна дисципліна “Вступ до спеціальності ”Міжнародна інформація” забезпечує знання:

- структури системи вищої освіти України та країн світу, освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти, системи акредитації вищих навчальних закладів;

- складових системи стандартів вищої освіти: освітньо- кваліфікаційних характеристик (зміст освіти), освітньо-професійних програм (зміст навчання), засобів діагностики та навчальних планів підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів зі спеціальності “міжнародна інформація”;

- форм організації навчального процесу у вищій школі: навчальні заняття, самостійна робота студента; практична підготовка; контрольні заходи; державна атестація;

- елементів організації навчальної діяльності: суб’єкт, процес, предмет, умови, продукт;

- соціально-психологічних елементів навчальної діяльності: мета, потреба, мотив, засіб, спосіб, результат.

- видів емоційних, мислених, психомоторних і вольових дій у навчанні:

- індивідуальних показників здатності особи до навчання;

- основних чинників, що зумовлюють засвоєння навчального

матеріалу;

- засобів впливу на всі види пам’яті: зорову, слухову, моторну, логічну;

- методологічних засад та змісту інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах;

- чинників, що визначають стан держави та її положення на світовій арені;

- джерел та каналів отримання міжнародної інформації.

- критеріїв оцінки вивідної (аналітичної) інформації: корисність, повнота, точність, своєчасність, достовірність, ясність викладення, переконливість;

- методів та форм теоретичного й емпіричного пізнання, рівнів та форм інформаційно-аналітичної діяльності, проведення моніторингу, аналізу ситуацій у міжнародних відносинах, дослідження актуальних міжнародних проблем;

- особливостей магістерської підготовки інформаційних аналітиків-міжнародників за спеціалізаціями “Міжнародні інформаційні системи та технології”, “Зв'язки з громадськістю”, “Міжнародна журналістика”, “Аналітичне та пропагандистське забезпечення зовнішньополітичних інтересів”, “Інформаційна безпека”, “Інформаційний менеджмент”, "Європейські комунікації".

Навчальна дисципліна “Вступ до спеціальності ”Міжнародна інформація” забезпечує уміння:

- організації самостійної навчальної діяльності студента;

- формулювання основних завдань інформаційно-аналітичної роботи в міжнародних відносинах;

- визначення компонентів інформаційно-аналітичної діяльності: мета, сутність, причина та наслідок, тенденція, основний результат;

- проведення інформаційного пошуку, аналізу змісту документів та аналітико-синтетичної обробки інформації, формування підсумкового документу;

- формування припущень, передбачень та прогнозів у міжнародних відносинах.

Навчальна дисципліна “Вступ до спеціальності ”Міжнародна інформація” складається з трьох змістових модулів:

- основи організації навчання у вищій школі;

- основи інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах;

- особливості підготовки інформаційних аналітиків-міжнародників за спеціалізаціями.

Нормативна навчальна дисципліна “Вступ до спеціальності ”Міжнародна інформація” вивчається у першому семестрі в обсязі 108 годин (3 залікових кредити за Європейською Кредитно-Трансферною Системою ECTS), в тому числі: 54 години навчальних занять, з них 38 годин - лекції, 16 годин - семінарські заняття, а також 54 години – самостійної роботи, з яких 32 години відводиться на виконання індивідуальних завдань. Дисципліна викладається за кредитно-модульною системою. Перший змістовий модуль складають теми 1 - 5, другий - теми 6 – 10, третій – теми 11 - 12.

Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 150-бальною шкалою. Оцінювання за формами контролю: поточний - в середньому до 20 балів (виступи на лекціях і семінарських заняттях оцінюються від 1 до 5 балів), виконання домашніх індивідуальних завдань - до 80 балів (кожне індивідуальне завдання оцінюється до 10 балів), підсумковий контроль (тестування) - до 50 балів (кожна правильна відповідь на запитання оцінюється в 1 бал).

Шкала оцінювання:

понад 135 балів - "відмінно" ( A за ECTS);

111 - 135 балів - "добре" ( BC за ECTS);

86 - 110 балів - "задовільно" ( DE за ECTS);

50 - 85 балів - "незадовільно" з можливістю повторного складання ( FX за ECTS);

менше 50 балів - "незадовільно" з обов’язковим проходженням повторного курсу вивчення навчальної дисципліни ( F за ECTS).

При отриманні за результатами поточного контролю, виконання домашніх індивідуальних завдань та тестування менше 50 балів студент вважається таким, що не виконав усі види робіт, передбачених навчальним планом на семестр з дисципліни, отримує підсумкову оцінку "незадовільно" і повинен пройти повторний курс вивчення дисципліни або підлягає відрахуванню.

Змістовний модуль І.