Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Використана літератур. 1. П. И. Б а к у л и н, Служба времени




Читайте также:
  1. ViІ. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  2. Б. Основна література
  3. БАЗОВА ЛІТЕРАТУРА
  4. Вивчення літературних джерел та написання курсової роботи
  5. Використана літератур
  6. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
  7. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
  8. Додаткова література: 1
  9. Додаткова література: 10, 13, 14, 19

1. П. И. Б а к у л и н, Служба времени. Статья в журнале «Физика в школе», 1949,№ 4, стр. 6;

2. П. И. Попов, Полярные часы, изд. Московского Планетария, 1944.

3. И. Ф. П о л а к, Часы вокруг небесного полюса. Статья в журнале «Наука и жизнь», 1944, № 6, стр. 6—8;

4. Г. Я х н о, К определению времени по звёздам. Статья в журнале «Физика в школе», 1949, № 5, стр. 80;

5.http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%87%D1%96_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D1%96_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%B9, - с. 1-2;
Тема № 5: «Сонячна система та місце Землі в ній».

 

 

План

5.1. Сонячна система. Загальні фізичні характеристики планет.

5.2. Земля та її фізичні характеристики.

5.3. Місяць та його фізичні характеристики.

 

 

5.1. Сонячна система. Загальні фізичні характеристики планет

 

Сукупність досліджуваних астрономією об`єктів складає Всесвіт.

Земля – тверде тіло, майже кулеподібної форми, оточене атмосферою. Середній радіус 6370км, середня висота атмосфери над поверхнею Землі 3000км. Обертається навколо осі, що проходить через її центр і навколо Сонця. Відстань від Землі до Сонця приблизно рівна 150000000 км приймається за одиницю вимірювання і називається астрономічною одиницею (а. о.).

 

Місяць — тверде кулеподібне тіло, що обертається навколо Землі, натуральний супутник. Розміри в 4 рази менше за розміри Землі (1738 км). Відстань від Місяця до Землі 60 радіусів Землі. Зовнішній вигляд Місяця з Землі постійно змінюється внаслідок зміни взаємного розміщення Сонця і Місяця (це явище називається фази Місяця).

 

Планети. Навколо Сонця на різних відстанях обертається 8 твердих кулеподібних тіл, подібних до Землі, які називаються планетами. Планети розміщені ближче ніж Земля до Сонця називаються нижніми (Меркурій 0.38а.о., Венера [♀] 0.72 а.о.). Решта планет розміщені далі від Землі і називаються верхніми (Марс [♂] 1.52 а.о., Юпітер 5.2 а.о., Сатурн 9.5 а.о., Уран 19.2 а.о., Нептун 30.1 а.о., Плутон 40 а.о.).



 

Меркурій, Венера, Марс за фізичними властивостями близькі до Землі, тому носять назву планети земної групи. Решта, крім Плутона дорівнює Землі, великі в порівнянні з Землею утворюють групу планет-гігантів. Всі планети обертаються навколо осей, що проходять через їх центри. Планети-гіганти обертаються швидше навколо своєї осі, ніж планети земної групи, внаслідок чого їх форма більше відрізняється від сферичної. Швидкість руху планет по орбіті тим більша, чим ближче планета до Сонця (за 1 рік Меркурій здійснює 4 оберти, Юпітер здійснює 1 оберт за 12 років, Плутон 1 оберт за 250 років).

 

Супутники. Більшість планет мають по одному або декілька супутників: Марс - 2, Юпітер - 12, Сатурн - 9, Уран - 5, Нептун - 2, у Плутона поки не знайдено, у Меркурія і Венери супутників немає. Розміри супутників значно менші розмірів відповідних планет. Наприклад супутники Юпітера Ганімед і Калісто, а також супутник Сатурна - Титан (5070, 4750, 4850 км відповідно) в порівнянні з планетою діаметри їх (0.036, 0.034, 0.042), тоді як діаметр Місяця складає 0.27 діаметра Землі. Крім супутників, навколо Сатурна обертається велика кількість маленьких твердих частинок, що утворюють кільце Сатурна. Площини орбіт супутників утворюють з площинами орбіт планет невеликий кут (виняток: супутник Урана рухається в площинах майже перпендикулярних площині орбіт планети). Напрямок обертання супутників в більшості співпадає з напрямом руху планети навколо Сонця (деякі супутники Юпітера, Сатурна і Нептуна мають зворотній рух).



 

Астероїди. Малі планети з неправильною формою. Орбіти астероїдів розміщуються переважно між орбітами Марса і Юпітера, деякі близько підходять до орбіти Венери, а рідше орбіти Сатурна. Діаметр самого більшого — Церери — 770 км. Відомо більше 1600 астероїдів.

 

Комети. Навколо Сонця обертаються комети, що зображають собою сукупність малих, твердих частинок (пилюка) і газів. Особливістю багатьох комет є "хвіст" — витягнуте утворення, що відходить від основної круглої частини ("голови") комети. Маси і густини комет малі в порівнянні з планетами. Орбіти комет зображуються дуже витягнутими еліпсами.

 

Метеорні тіла. Навколо Сонця по замкнутим орбітам обертаються також невеликі тверді тіла — метеори. Вони утворюються в просторі цілі потоки і деколи при своєму русі так близько підходять до Землі, що падають на поверхню, а при проходженні через атмосферу метеорне тіло сильно нагрівається і згоряє (явище "падаюча зірка"). Деякі тіла досягають поверхні Землі (називаються вони метеоритами).

 



Сонце — самосвітне тіло, яке посилає в світо1вий простір велику кількість променевої енергії. Діаметр 1.4 106 км, температура поверхні біля 60000, в центрі досягає 15 млн. град. В надрах Сонця проходять ядерні реакції внаслідок високої температури. Обертається навколо осі, що проходить через центр і майже перпендикулярна до площини орбіти Землі (повний оберт за 25 діб). Напрям співпадає з напрямом обертання планет навколо Сонця.

Рисунок – Місце сонячної системи

Сонячна система. Сонце, планети і їх супутники, астероїди, комети і метеорні тіла утворюють єдину систему тіл, динамічно зв’язану силами притягання. Центральне тіло Сонце (mc= 1.98 1030 кг). Сумарна маса всіх тіл сонячної системи складає 0.0013mc. Більшість тіл сонячної системи розміщуються приблизно в одній площині всередині кола радіусом 50а.о.

 

 


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 10; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2022 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты