Католицизм

Католицизм, що остаточно сформувався як віровчення і церковна організація після поділу церков 1054 p., сьогодні є найпоширенішим напрямом у християнстві. Він об'єднує 850 млн. хрещених Європи, Азії, Африки та Америки. Завдяки своїй ієрархічній організації католицизм демонструє дивовижну сталість своєї доктрини (догматів, традицій) попри незначні національні відмінності.

Католицизм і православ'я: спільне й відмінне. У питаннях віровчення католицизм має багато спільного з православ'ям: його віровчення ґрунтується на двох основних джерелах — Святому Письмі (Біблії) і переказах отців церкви; обидві гілки християнства єднає віра у Святу Трійцю, у рятівну силу церкви, у наявність безсмертної душі, у потойбічне життя тощо. Є багато спільних рис і в обрядовості. Водночас католицизм має низку особливостей у віровченні, культі й структурі релігійної організації. Так, право тлумачити Біблію у католицизмі визначається за віронавчальною владою церкви на чолі з папою римським. До джерел віровчення також відносяться постанови соборів католицької церкви, настанови, повчання, енцикліки (послання до церковної ієрархії чи всіх католиків) римських пап. Одним із найважливіших віросповідних документів є «Сповідання католицької віри», прийняте Тридентським собором у 1545—1563 pp. Нікео-Константинопольський Символ віри та постанови перших семи Вселенських соборів католицизм доповнив у 589 р. додатком про вихід Святого Духа філіокве. Це положення остаточно затвердив папа Бенедикт III у 1014 p., піднісши його до рангу догмату.

Католики вірять в існування, крім раю і пекла, ще й чистилища — особливого місця (стану), де душі померлих очищаються від гріхів, після чого дістають право на переселення в рай. Церква, користуючись «скарбницею (запасом) добрих справ» і розділяючи залишки, може, на їх думку, скоротити перебування грішників у чистилищі. Особливе шанування в католицизмі має Богородиця: прийнято догмати про непорочне зачаття Діви Марії, вільної від первородного гріха (1854), про її тілесне вознесіння на небо (1950), подібно до вознесіння Ісуса Христа.

На І Ватиканському соборі (1869—1870) затверджено догмат про непогрішимість (безпомилковість учительства) папи, коли він виступає з питань віри і моралі зі своєї кафедри, оскільки папа римський — намісник Христа на землі та наступник апостола Петра. Католики, на відміну від православних, визнають рішення 21 Вселенського собору. Як і православ'я, католицизм визнає сім таїнств, які потрібні людині (окрім віри) для спасіння душі. Водночас деякі з них відправляються в Римській церкві своєрідно. Наприклад, таїнство хрещення здійснюється і через занурення, і через обливання водою. Конфірмація (таїнство миропомазання) виконується, коли дитині виповнюється 7—12 років, і обов'язково єпископом. Таїнство євхаристії відправляється на прісному хлібі, при цьому лише духовенство може причащатися хлібом і вином, миряни ж — лише хлібом.

У католицизмі, крім історично усталених трьох ступенів священства (диякони, пресвітери, єпископи), виокремлено особливу групу — кардинали. Для всіх церковнослужителів введено обов'язкову безшлюбність — целібат.

Організаційна структура. Віруючі католики об'єднуються в парафії (душепастирські осередки), які формують деканати. Ті, у свою чергу, об'єднані в патріархати, префектури, місії, абатства, діоцезії, архідіоцезії. Сукупність архідіоцезій утворює національну католицьку церкву, очолювану архієпископом із титулом примас або підпорядковану безпосередньо Святому престолу.

Головою Римської католицької церкви є папа (з 1978 р. — Іоан Павло II), який має титул «Святійший Єпископ Риму, Намісник Ісуса Христа, Наступник Князя Апостолів, Верховний Понтифік Вселенської Церкви, Патріарх Заходу, Примас Італії, Архієпископ і Митрополит Римської провінції, Монарх Держави — Міста Ватикан, Раб Рабів Божих». Влада папи вища за владу Вселенських соборів. Протягом історії було 264 папи. Першим із них вважається святий Петро, якого призначив Ісус Христос бути старшим серед апостолів і який помер тяжкою смертю в Римі приблизно 66 р. н. є. Серед них — три папи африканці, шість сирійців, десять греків, чотирнадцять французів, а також деяких вихідців із Голландії, Німеччини, Іспанії, Португалії, Британії, Албанії тощо. Іоан Павло II — перший папа-поляк. До нього, починаючи з 1523 p., всі папи були італійцями.

Католицизм є єдиною релігією, що має не лише централізовану систему управління, а й свою суверенну державу — Ватикан. Її територія — 44 гектари. Ватикану належать також кілька будівель у Римі та папська резиденція в Кастель Гандольф, що за 25 кілометрів від столиці. Держава має 350 громадян, які є ними тимчасово, лише на час виконання своїх обов'язків. Після 1970 р. військо Ватикану — почесна, палатинська і папська гвардії — було розпущено. Залишилася лише сотня швейцарських гвардійців. Керує цією державою, як і католицькою церквою, папа. Згідно з конституцією Ватикану йому належить найвища законодавча, виконавча і судова влада.

Папа стоїть на чолі Римської курії (комплексу органів управління церквою), яка займається одночасно справами держави Ватикану і церкви.

Курія має такі органи:

— державний секретаріат, що опікується громадськими справами церкви, керуючи 34 міжнародними політичними позацерковними об'єднаннями. З ним пов'язані апостольські нунції — посли Ватикану за кордоном, які підтримують дипломатичні відносини з-понад 100 країнами світу;
— папські конгрегації (9 церковних міністерств): у справах віровчення; Східних церков; у справах єпископів; богослужінь і таїнств; канонізації святих; у справах духовенства; католицької освіти; євангелізації, або поширення віри; у справах інститутів посвяченого життя і товариств апостольського життя;
— три суди (Верховний суд апостольської сигнатури, що відіграє роль апеляційного, касаційного й адміністративного суду; суд «Рота Романа», який займається справами розторгнення шлюбів; суд у справах совісті, або апостольська пенітенціарія (прийняття і виконання обіцянок).

Допомагає папі керувати курією Свята колегія, яка складається з кардиналів. Частина з них виконує свої обов'язки в країні проживання, а інші працюють безпосередньо в Римі, очолюючи найважливіші органи управління церквою. Повне зібрання кардиналів утворює Папську консисторію — найвищу допоміжну установу при папі. Негайне скликання Папської консисторії (кардиналів віком до 80 років) через 18 днів після смерті папи називається конклавом і має виняткове право обирати нового папу серед своїх членів. Для розгляду загальних проблем церкви та питань віровчення збираються собори, перший із яких — Єрусалимський — відбувся ще в 49 р. за участю Святих Петра і Павла. Опікується поточними церковними справами дорадчий орган при папі — синод, утворений рішенням II Ватиканського собору (1962—1965).

Ватикан має широку мережу університетів, академій (зокрема Папську академію наук), коледжів і семінарів. Серед них — Український католицький університет ім. Св. Климентія, велика і мала папські семінарії.

Окрім Римської католицької церкви, до католицизму відносяться ще дві групи церков. Перша — 13 уніатських церков, які свого часу відкололися від Східних, визнавши католицьке віровчення та адміністративний і духовний авторитет папи римського, але зберігшни свою етнокультурну самобутніть. Серед них — Маронітська католицька церква, Халдейська католицька церква, Українська католицька (греко-католицька) церква, Сирійська католицька церква, Вірменська католицька церква тощо. Друга — старокатолицькі церкви, більшість яких утворилася після 1870 p., коли рішенням І Ватиканського собору було проголошено догмат про папську безпомилковість. Є 14 автономних церков у Голландії, Польщі, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Чехії, Хорватії тощо, які утворюють Міжнародний старокатолицький конгрес із центром у м. Утрехт (Голландія).