Комп’ютерні технології управлінських інформаційних систем

Управлінські інформаційні системи мають безліч найменувань і абревіатур. На сьогодні смисл усіх їх зводиться до того, що в таких системах інформація, що виникає на нижніх рівнях управління (виробничих підрозділах, в бухгалтерії, відділі збуту тощо) за допомогою інформаційних технологій стає доступною для інших відділів і, найголовніше, для керівництва компанії з метою прийняття нею управлінських рішень.

Автоматизовані управлінські інформаційні системи (АУІС) виникли не на порожньому місці. З кінця 50-х років спільно в інформатиці, економіці і науці управління здійснювалися наукові дослідження, які започаткували сучасні АУІС.

Перш за все такі дослідження були продиктовані природним бажанням використовувати ЕОМ для автоматизації рутинних дій в оперативному управлінні. Тоді обліково-звітні системи, відомі як АСУ, почали впроваджуватися у народне господарство. Тобто тоді виникли так звані системи обробки трансакцій основані на алгоритмах прямого розрахунку.

Гігантський об'єм даних, що накопичувався в облікових системах, викликав необхідність ефективного управління ними і привернув серйозних учених до теоретичних аспектів управління базами даних. Було запропоновано багато схем побудови систем управління базами даних — СУБД, що базувалися на різноманітних математичних моделях. На початку 70-х років вінцем теоретичних досліджень стала реляційна алгебра американського математика Кодда, впроваджена згодом в основу переважної більшості інформаційних систем.

На той час робляться відносно вдалі спроби промоделювати украй складні, з обчислювальної точки зору, атмосферні процеси при прогнозі погоди, моделювання екологічних і біологічних систем, що спонукало учених зайнятися комп'ютерним моделюванням економічних процесів.

Як приклад, це дослідження «Римського клубу» — неформального об'єднання учених, що займалося моделюванням майбутнього людства на основі економіко-екологічних моделей ноосфери. Як відомо результатами цього моделювання - були прогнози тієї або іншої форми згасання людства.

Для вирішення проблем моделювання процесів управління був винайдений діаграмний підхід до опису управлінських процесів, відома зараз під абревіатурою IDEF.

За допомогою IDEF управлінські процеси описуються у вигляді функцій, що перетворюють вхідну інформацію у вихідну при настанні деякої умови. Графічне зображення функцій у вигляді прямокутників, а вхідної, вихідної інформації і умов у вигляді стрілок, дозволило математично точно описати управлінські процеси будь-якої складності. Графічний опис не допускав обриву і виникнення з нічого потоків управлінської інформації на відміну від невизначеності словесних описів.

Існуючи спочатку у вигляді паперової технології, IDEF поступово знаходила втілення у вигляді комп'ютерних програм. Спочатку програми могли тільки малювати схеми, потім вони почали їх аналізувати, знаходячи порушення в передачах інформації між ланками адміністративних структур.

Кардинальною для вирішення проблем моделювання процесів управління стала ідея привласнення кожній функції, яка описує процеси управління поняття «вартості», тривалості» і інших кількісних характеристик. З їх появою став можливим не тільки опис, але і кількісне моделювання управлінських процесів. Комп'ютерні програми стали виявляти простої і перевантаження в управлінських ланцюгах, указуючи, тим самим, напрями оптимізації схем управління.

У 70-80-е роки учені і практики, програмісти досить швидко з'ясувавши, що звичні з точних наук аналітичні алгоритми не годяться для економіки і інших напівгуманітарних наук, вирішили піти іншим шляхом, змоделювавши на ЕОМ роботу людини — експерта в даній області знань.

Цей підхід породив ряд теоретичних і практичних ідей: фрейми, семантичні мережі, експертні системи. Останній підхід виявився найпрозорішим теоретично і результативнішим на практиці. Значення його полягає в наступному: експерт формулює, як він робить свої висновки у вигляді залежностей «якщо виконується або не виконується певна умова, то робимо висновки», а ЕОМ повторює його дії.

Щоб виключити елемент суб'єктивізму, в розвитку експертних систем був зроблений наступний крок. Учені вирішили промоделювати на ЕОМ не готового експерта, а процес його навчання. Програмування процесів навчання на ЕОМ дало в кінці 80-х свій спектр методів — нейронні мережі, еволюційне моделювання, генетичні алгоритми.

Разом з тим значні проблеми виявилися в самому процесі розробки складних інформаційних систем. Їхні терміни розробки вимірювалися багатьма роками. За цей час встигала помінятися технічна база, програмне забезпечення, часто мінялися функції організації, для якої проектувалася АІС. Тому почали здійснювати заходи щодо розвязання даних проблем. Також почали комп’ютеризовано застосувати діаграмну техніку та нотації IDEF для опису бізнес-процесів і інформаційних потоків в інформаційних системах, що спричинило до виникнення так званої CASE-технології.

CASE технологія — комп'ютерна підтримка проектування програм, спочатку здавалася панацеєю при розробці складних проектів. Дійсно, поетапний опис того, що робить інформаційна система, з найзагальніших понять до найдрібніших деталей, дозволяло дотримувати однорідність в документуванні проекту. CASE-системи стали не тільки описувати проект, але і генерувати окремі програмні модулі по їх функціональних описах. Це істотно прискорювало і здешевлювало проект.

При створенні нової інформаційної системи спочатку бізнес-аналітики описують на IDEF ефективну систему управління бізнес-процесами. Процес отримав назву – інжиніринг. У випадку вже існуючої управлінської системи бізнес-аналітики описують на IDEF, існуючу систему управління бізнес-процесами в організації (модель «as-is» («як є») ), усувають всякі недоладності і видають опис того, як повинно бути для отримання кращого результату (модель «to-be» (як повинно бути»),). Цей процес отримав назву – реінжиніринг. Програмісти вводять це в CASE-систему, вона генерує програмний код і видає проект замовнику.

На практиці з метою автоматизації управління економічними процесами широко використовують інформаційні технології створені на основі сучасних управлінських методологій, зокрема, MRP та MRP II (Material Resource Planning — планування матеріальних ресурсів); MRP ERP (Enterprise Resource Planning — інформаційна система управління ресурсами підприємства); BMP (Business Performance Management - управління ефективністю бізнесу) тощо. Згадані методології реалізуються або за допомогою традиційних інструментальних засобів, наприклад, табличний процесор MS Excel пакету MS Office, або спеціально розроблених інформаційних систем, зокрема, «БЕСТ», «Парус Підприємство», «1С Підприємство», «Галактика ERP», «Ргоjесt Expert» та інші.

Управління економічними об’єктами з використанням УІС вимагає значних ресурсів (матеріальних, людських), перебудови самої системи управління, використання різноманітних методологій, методів, технічних та організаційних рішень.