Економічне зростання, його критерії та показники

У науковій літературі економічне зростання розглядається як процес кількісно-якісних зрушень на мікро і макрорівнях, у межах даного технологічного способу виробництва, який виражається у збільшенні обсягів суспільного виробництва, сукупного суспільного продукту, ВВП. Економічне зростання відносять до техніко-економічних категорій, оскільки воно, на відміну від кате­го­рії економічного розвитку, безпосередньо не проявляється у формі інституціональних змін в інших елементах економічної системи, зокрема, у характері та змісті соціально-економічних відносин. Водночас, як це вже зазначалося вище, економічне зростання є необхідною умовою, органічною складовою економічного розвитку, отже опосередковано, через діалектику кількісних і якісних змін у суспільному виробництві, динаміку та обсяги його результатів, також впливає на трансформацію відносин розподілу, власності, характеру та форм взаємодії суб’єктів економічної діяльності.

Вище ми вже зазначали принципову відмінність економічного зростання від економічного розвитку – якщо розвиток відбувається на основі таких внутрішніх законів, що забезпечують йому характер незворотного, системного процесу, який кореспондується із поняттям суспільного прогресу, то економічне зростання, надто в умовах ринкової форми функціонування суспільного виробництва, носить переривчастий характер, який в періоди великих циклічних коливань, економічних та інших різновидів криз, може призупинятися, приймати зворотній напрямок (аж до стану, коли суспільне відтворення може тимчасово переходити у стан звуженого), не зупиняючи, водночас, поступальної ходи розвитку інших інституціональних форм функціонування суспільства як цілісної системи.

Економічне зростання вимірюється двома способами: як збільшення реального ВВП (ВНП) за певний період часу; як зростання реального виробництва ВВП на душу населення. Отже, головними критеріями[11] економічного зростання є:

- збільшення виробничих можливостей національних економічних систем, обсягів матеріальних продуктів, послуг, за допомогою яких можна задовольняти потреби виробництва, суб’єктів економічної діяльності, суспільства у зростаючих масштабах;

- темпи економічного зростання;

- можливі темпи економічного зростання – такі, що досягаються при використанні усіх реально існуючих на даний момент у суспільстві виробничих можливостей завдяки ефективній економічній політиці та менеджменту;

Фактичні темпи економічного зростання – формуються на основі реальних процесів і станів політичної та економічної діяльності суб’єктів суспільного та економічного життя. Вони можуть відхилятися від оптимальних у бік скорочення за умови неефективності економічної політики, помилок при прийнятті рішень на макро та мікрорівні, опортунізму менеджменту тощо.

Значення сталого економічного зростання, його високі темпи важко переоцінити, оскільки саме постійне зростання валового внутрішнього продукту, національного доходу дозволяє розв’язувати питання, як подальшого зростання та розвитку, так і поточні, тактичні, середньострокові, пов’язані із забезпеченням функціонування системи охорони здоров’я, освіти, управління, безпеки, навколишнього середовища, підтримкою досягнутого рівня забезпеченості широких верств населення тощо.

Серед показників, які визначають можливості та динаміку економічного зростання на перший план слід поставити продуктивність суспільної праці, живої та уречевленої. Саме продуктивність виробничої діяльності людини найбільш глибоко та комплексно визначає результати використання усієї сукупності чинників виробництва. Вимірюється продуктивність праці співвідношенням кількості виробленої за певний період часу продукції до витрат живої праці (де Y – обсяг продукції, робіт послуг, L – витрати праці на виробництво цього обсягу продукції). До методів визначення (виміру) цих складових продуктивності праці відносять:

Методи визначення (виміру) складових продуктивності праці:

Показником зворотним продуктивності праці в літературі називають трудомісткість продукції - . Він показує, яку кількість праці слід витратити суспільству, за інших рівних умов виробництва на даному етапі розвитку, для того, щоби створити одиницю продукції.

Важливими показниками якості економічного зростання виступають також показники продуктивності капіталу (фондовіддача), капіталомісткості та ефективності витрат природних ресурсів:

Показник продуктивності капіталу (фондовіддача) – - показник ефективності використання капіталу. Визначається як відношення обсягу виробленої за певний час продукції у грошовому вираженні до вартості основних засобів.

Показник капіталомісткості продукції - - характеризує величину основго капіталу, необхідного для випуску продукції (товарів, послуг) вартістю в 1 грн. Визначається відношенням вартості основних засобів до обсягу продукції у грошовому вираженні, що вироблений за один рік.

Показник ефективності витрат природних ресурсів - - де Y – обсяг продукції, а N – кількість природних ресурсів, витрачених на виробництво даної кількості продукції.

Цей показник, як зазначають спеціалісти, характеризує ставлення людини до природних ресурсів, те, наскільки продуктивно, раціонально використовуються обмежені ресурси при забезпеченні економічного зростання та розвитку. Вагомість такого показника при характеристиці динаміки та якості економічного зростання можна усвідомити з прикладів, що наводяться у наукових та навчальних джерелах. Зокрема, йдеться про таке: людина при сучасній технології, переробляючи 100 т. природних ресурсів, виробляє лише 1 т. готової продукції. Решта - 99 т. повертаються природі у понівеченому стані [13]. Отже, забезпечуючи економічне зростання, необхідно постійно вдос­ко­на­лювати не просто ресурсозберігаючі технології, але й технології, які б оберігали довколишнє середовище від негативного впливу виробничої діяльності людини взагалі.

Слід зазначити, що в економічній літературі, крім згаданих вище двоелементних показників, за допомогою яких визначають якість економічного зростання, використовуються й синтетичні показники, які відбивають рівень розвитку технічного прогресу, концентрації та централізації капіталу, процесів інтенсифікації виробництва, граничної продуктивності сукупності факторів виробництва тощо. Серед таких показників можна назвати:

- показник, що відбиває залежність економічного зростання від співвідношення капіталу та витрат праці – Цей показник фактично виражає зміни у технологічному способі виробництва, оскільки лише за умов зростання якості праці, її складності та продуктивності стає можливим збільшувати частку капіталу і одночасно скорочувати кількість людської праці, необхідної для його продуктивного функціонування;

- показник граничної продуктивності факторів виробництва, які характеризують залежність приросту національного доходу від приросту відповідного фактора ( ; Загальний внесок факторів виробництва національного доходу за цих умов буде виглядати таким чином: Y= + + .

Отже, обсяг виробленого національного доходу дорівнюватиме сумі добутків величини кожного фактору на його граничну продуктивність (наприклад, доля заробітної плати у створенні національного доходу складає у розвинених країнах Заходу 75-80%, прибутку та процента (капіталу – 20-25%) [14].

Динаміка та співвідношення згаданих вище показників економічного зростання залежить від домінуючого у національній економічній системі типу економічного зростання. У науковій літературі розрізняють два основних типи зростання, часом, у навчальній літературі, можна зустріти думку й про наявність третього типу[12]*.

Отже, до основних типів економічного зростання відносять: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип зростання, абсолютно домінуючий на ранніх стадіях розвитку суспільного виробництва, базується на забезпеченні приросту ВВП майже виключно за рахунок постійного залучення у виробництво додаткових ресурсів усіх видів і форм у зростаючих масштабах, що, зрештою надзвичайно обмежує виробничі можливості суспільства.

Інтенсивний тип зростання відбувається на основі використання новітніх технологій, вдосконалення, розробки та впровадження нових форм реалізації факторів і видів ресурсів, що веде до зростання продуктивності праці, відносного скорочення потреби у ресурсах, насамперед, сировинних та людських, при виробництві одиниці продукції.

Безперечно, можливість розвитку та домінування інтенсивного типу економічного зростання безпосередньо пов’язана з інноваційними змінами[13] в усіх елементах продуктивних сил, в усіх формах техніко-економічних та організаційно-економіч­них відносин, що сприяє системному залученню досягнень науково-технічного прогресу та науково-технічної революції у виробництво матеріальних і нематеріальних благ та послуг. Отже, однією з принципових проблем забезпечення, як короткострокового, середньострокового, так і довгострокового економічного зростання є ефективне використання факторів та постійне збагачення ресурсів виробництва.