Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Вимоги до уроків навчання орфографії




Читайте также:
  1. Бінарні методи навчання.
  2. ВИДИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ. ВИМОГИ ДО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ.
  3. Визначити єдині вимоги до тур продукту.
  4. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
  5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
  6. Вимоги безпеки перед початком роботи
  7. Вимоги безпеки перед початком роботи
  8. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  9. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РУХУ ТРАНСПОРТУ ПО ТЕРИТОРІЇ БУДІВЕЛЬНОГО МАЙДАНЧИКА
  10. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРАЦI ПIД ЧАС НЕСЕННЯ СЛУЖБИ, ГАСIННЯ ПОЖЕЖ

Розглядаючи питання про ефективність уроків, на яких вивчаються орфографічні явища, перш за все треба виходити з загальнодидактичних вимог, які став­ляться до уроків. Вони конкретизуються, дістають певну інтерпретацію у зв'язку з специфікою уроків мови.

Формуючи знання, уміння і навички з орфографії, слід брати до уваги, що кожен урок, присвячений цьому завдан­ню, існує не сам по собі, а є певною ланкою в системі інших уроків. На кожному уроці ставиться цілком конкретна ме­та щодо формування знань, умінь і навичок з орфографії, кожен урок мусить містити елементи новизни, бути вищою сходинкою у становленні правописних навичок.

У зв'язку з визначеними в дидактиці типами і структу­рою уроків слід зазначити, що у початкових класах най­більш поширеними є комбіновані уроки. На одних з них подаються нові знання й формуються відповідні орфогра­фічні уміння, на інших — проводиться робота над закріп­ленням знань і удосконаленням відповідних правописних умінь. У практиці навчання є також узагальнюючі й кон­трольні уроки.

У дидактиці для кожного типу уроків чітко визначена своя структура. Однак сьогодні загальноприйнятою є думка про недоцільність дотримання послідовного і трафаретного поділу уроку на такі етапи, як перевірка домашнього зав­дання і опитування, після чого йде пояснення нового мате­ріалу і закріплення його на практичних вправах, домашнє завдання. Місце кожного етапу уроку може бути різним. Так, урок можна розпочати з подачі нового матеріалу, зливши повторення раніше вивченого і подачу нового в єдиний процес, або з виконання самостійної роботи, і від неї перейти до пояснення нового матеріалу. Отже, у кожному конкретному випадку вчитель, виходячи з завдань, які стоять на уроці, має творчо вирішувати, з якого етапу роз­почати його. Головне, щоб між кожним етапом уроку був внутрішній зв'язок, щоб кожний наступний етап був ло­гічним продовженням попереднього.

У методиці визначилися такі вимоги до уроку мови:

1. Засвоєння нових знань, їх застосування у мовленнє­вій практиці, розвиток і виховання школярів зливаються в єдиний процес.

2. Чіткість і внутрішня логіка уроку, його цілеспрямо­ваність, підпорядкованість вирішенню поставленої мети.

3. Урок мови — це передусім урок розвитку мовлення й мислення учнів.



Перша вимога диктує: дидактичний матеріал, дібраний для спостережень за орфографічним явищем, вправи для закріплення, постановка запитань і завдань мають бути спрямовані на розв'язання навчальних, розвивальних і виховних завдань.

На уроці виховує все: поведінка вчителя і його манера говорити; методичні прийоми, обрані вчителем; мовний ма­теріал; який опрацьовується; стосунки між учнями у процесі виконання тих чи інших орфографічних завдань; сама атмо­сфера уроку — чіткого, ділового, цілеспрямованого. У зв'яз­ку з цим радянські дидакти зазначають, що кожен урок є ак­тивним для виховання. Він може мати позитивний чи негатив­ний виховний вплив, але безрезультативним ніколи не буває.

Разом з тим слід застерегти вчителя від захоплення дов­готривалими виховними бесідами. Тут доцільнішими будуть конкретні запитання, які з'ясовують, як учні розуміють той чи інший вислів, основну думку, закладену в тексті, привертають увагу дітей до образного вислову, влучного слова, вчинку, поведінки тощо.

Реалізуючи наступну вимогу, учитель має чітко уявляти ті навчальні завдання, які слід поставити на конкретному уроці і які обумовлюють його логіку й структуру. Крім того, необхідно бачити ті взаємозв'язки, які існують між раніше одержаними знаннями і тим орфографічним матеріа­лом, який вивчається, розуміти лінгвістичну сутність ор­фограми. Це буде визначальним при доборі дидактичного матеріалу, виборі методичних прийомів пояснення, визна­ченні системи завдань.



Л. І. Айдарова, розглядаючи психологічні проблеми навчання рідної мови, зазначає, що кожен урок повинен розпочинатися з орієнтації учнів у тому, що вони будуть робити на уроці, чого навчатимуться, й оцінки дітьми того, чи можуть вони вирішити задачу, яка ставиться перед ними.

«5—6 хвилин уроку,— рекомендує дослідниця,— слід відводити на повторення вивченого і закінчувати постанов­кою завдань, які необхідно вирішити на уроці, тобто... вся робота починається з свідомої оцінки дітьми тієї задачі, яка перед ними ставиться, і того, чи є у них засоби для їх розв'язання».

Такий методичний підхід організовує урок, надає йому цілісності, стрункості, створює позитивну мотивацію на­вчання, оскільки, як показали спостереження, учні люблять вирішувати мовні задачі так само, як і математичні.

Нові програми з мови орієнтують учителя на те, що роз­виток комунікативного мовлення є основним принципом у навчанні мови. Саме тому знання, уміння і навички, якими оволодівають учні, потрібні для розвитку й удосконалення усного й писемного мовлення.

Орфографічна грамотність — одна з основних вимог, яка ставиться до писемного мовлення. Тому вся система навчальних вправ, які пропонуються для виконання в кла­сі і вдома, має бути спрямована на формування умінь орфо­графічне правильно виражати на письмі власні думки й передавати чужі.

Установка на розвиток мовлення вимагає під час засво­єння орфографічних явищ уваги не лише до писемного мовлення, а й до усного, яке лежить в його основі.

Процес засвоєння нових знань, формування умінь і навичок, розвиток мовлення нерозривно пов'язаний з роз­витком мислення учнів. Тому керівництво розвитком мислительної діяльності молодших школярів — одне із зав­дань, яке має вирішуватись на уроках мови. Щоб забезпе­чити успішність у розв'язанні цього завдання, учитель має, виходячи з особливостей навчального матеріалу, заздале­гідь визначати, які розумові операції сприятимуть його усвідомленню і засвоєнню. Значить, готуючись до уроку, не­обхідно визначити не лише зміст знань та умінь, над форму­ванням яких буде проводитись робота, а й ті розумові дії, якими мають оволодіти учні для свідомого засвоєння на­вчального матеріалу, а також відповідні методи і прийоми навчання, які б активізували розвиток розумової діяльності молодших школярів.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 23; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты