Методи статистики та етапи статистичного дослідження.

Статистика взагалі, і правова зокрема, вивчає різні явища, у тому числі і правові, за допомогою специфічних методів.

Методи статистичних досліджень– це сукупність прийомів і за­собів, що використовуються для збирання, обробки та аналізу інфор­мації.

До основних методів належать статистики:

· метод масових спостережень (закону великих чисел),

· метод гру­пувань,

· метод узагальнюючих показників,

· метод якісного аналізу.

Метод масового спостереженняє одним з основних методів статистики. Його суть полягає в тому, що закономірності можуть встановлюватися лише під час масового спостереження. Статистика вивчає такі конкретні співвідношення й закономірності, які не можуть бути встановлені на підставі розгляду окремих випадків і виявляють лише в масі. У кожному окремому випадку, наприклад, рівень освіти й культури злочинця можуть біти різноманітними. Лише результати масового спостереження розкривають типові й характерні особливості, які полягають у тому, що цей рівень значно нижчій, ніж у середньому у громадянина в країні.

Математичною основою методу масових спостережень є закон великих чисел.

Закон великих чисел дає змогу зрозуміти, чому із великої кількості випадкових зв’язків ми можемо встановити і встанов­люємо закономірності у розвитку суспільних явищ. Напри­клад, народжуваність дівчаток або хлопчиків у кожній ок­ремій родині носить випадковий характер: в якихось родинах народжуватимуться одні дівчатка, в інших – одні хлопчики, в деяких – пропорційна їх кількість. Але якщо ми про­аналізуємо народжуваність за якийсь значний період (напри­клад, за місяць і більше), то обов’язково встановимо, що на 100 народжених дівчаток припадає 103–104 хлопчики, а іноді й більше (навпаки не може бути ніколи).

Наведений приклад підкреслює те, що кожне окреме яви­ще суспільного життя завжди унікальне, тому що на нього впливає велика кількість випадкових чинників. Розпізнати між ними закономірність у кожному конкретному випадку прак­тично неможливо. Але якщо вивчати ці явища у значній кількості, то можна з’ясувати закономірності, оскільки випад­кові відхилення, властиві кожному окремому явищу, в своїй су­купності нейтралізують одне одного. Наприклад, окремий чо­ловік може прожити довше, ніж окрема жінка, але статистичні дані свідчать про те, що середня тривалість життя чоловіків на 5–6 років менша, ніж у жінок, а коефіцієнт смертності чоло­віків у 2–3 рази вищий, ніж у жінок тієї ж самої вікової групи.

Закон великих чисел – це математично обґрунтована тео­рія, відповідно до якої, спираючись на знання теорії ймовір­ностей, можна стверджувати, що спільна дія значної кількості випадкових фактів призводить до наслідків, які не залежать від випадку. В разі підсумовування значної кількості одинич­них явищ обов’язково проявляться порядок і закономірність у їх руху і розвитку, які не можна встановити при дослідженні малої кількості одиниць сукупності. Інакше кажучи, закон ве­ликих чисел дає змогу встановити закономірність там, де на перший погляд проявляється лише випадковість.

Ситуацію, коли випадковий характер поведінки окремих елементів сукупності призводить до достатньо визначеного характеру поведінки всієї сукупності взагалі можна показати на наступному прикладі.

ПРИКЛАД. Відомо, що в загальній структурі дорожньо-транспортних пригод (ДТП) України наїзди на пішоходів становлять десь 40-45%, зіткнення автомобілів близько 25%, перевертання транспортних засобів майже 10%. На кожні 6 ДТП припадає в середньому один загиблий.

З року в рік ця картина майже не змінюється. Кожна ДТП – це випадок. Щоб вона сталася треба відбутись багатьом факторам: треба щоб хтось придбав якесь авто, чомусь з’явився в певний час у певному місці, в цьому ж місці повинен з’явитися інший автомобіль (пішохід, стовп, дерево, потяг…), хтось повинен знехтувати правилами, або просто статись збіг певних обставин і т. і. Дивним виявляється те, що незважаючи на таку випадковість факторів загальна картина з ДТП з року в рік залишається майже незмінною. І це незважаючи на те, що частина порушників загинула і на цей процес в подальшому вже не впливає. З року в рік знайдеться хтось такий, хто буде підтримувати цю гірку статистику. І обов’язково в наступному році чиїсь авто перевернуться. І таких перевертань знов буде не 1% і не 71%, а чомусь близько 10% серед всіх ДТП.

Таким чином, незважаючи на випадковий характер поведінки окремих елементів, сукупність взагалі поводить себе достатньо визначено (інакше кажучи закономірно). Ця закономірність не детермінована. Раз на раз не припадає, а тому експериментальні перевірки тут не доречні.

Закономірності масових явищ виявляють на підставі реєстрації багатьох спостережень. І використання експериментальної перевірки тут не є коректним, оскільки загальна закономірність проявляється не завжди.

Вивчаючи закономірності масових явищ статистика майже ніколи не пояснює чому те, чи інше явище проявляється так, а не інакше (чому наїзди на пішоходів становлять 40-45%, а не 15-17%, чому людина в середньому живе десь 70 років, а не 190, чому вагітність у людини триває 40 тижнів, а не 20 і не рік?). По-перше, чинників, які формують ту, чи іншу закономірність дуже багато, по-друге і ступінь їх впливу настільки різна, що врахувати все це майже неможливо, а по-третє, багато з цих чинників не є невідомими взагалі. Статистика лише описує, як в певних умовах розвиток явища відбувається. Це схоже на емпіричну закономірність у технічних науках – не знаємо точно чому процес розвивається саме так, а не інакше, але спостереження і досвід підказують, що розвиток буде відбуватись чомусь саме так.

Метод групувань. У результаті масового спостереження явищ, які вивчаються (наприклад, злочинів, умов життя тощо), статистика одержує у своє розпорядження їх сукупність, для того, щоб її зрозуміти, необхідно провести її групування.

Групування – розподіл сукупності фактів на окремі якісно однорідні види (наприклад, види злочинів за Особливою частиною КК).

Метод узагальнюючих показників – це обробка, яка полягає в перетворенні абсолютних величин в узагальнюючі показники (середні та відносні величини), що характеризують одним числом найтиповіші поширені сторони явищ, які вивчаються.

Узагальнюючі показники відображають за певною ознакою всю сукупність явищ у цілому, не зважаючи на індивідуальне, випадкове, що дає можливість установити і виміряти закономірності різних явищ і процесів.

Методи якісного аналізу – визначення суті, якості і законів розвитку масових суспільних явищ (графічний, індексний, кореляційний, балансовий).

Методи статистики пов’язані з етапами статистичного досліджен­ня.

Традиційно статистичне дослідження складається з трьох етапів:

1. Збір статистичних даних (статистичне спостереження).

2. Систематизація зібраних даних називають (зведенням статистичних даних).

3. Виявлення закономірностей у явищах, що досліджуються (аналіз та узагальнення статистичної інформації).

Перші два етапи за своєю суттю є організаційними питаннями. Третій етап вимагає застосування апарата математичної статистики.