Концепція соціального ринкового господарства

Теоретичні основи соціально зорієнтованої форми ринкової економіки заклали економісти двох груп у німецькому ліберальному руслі 40-50-х років. З одного боку, ордоліберали, або представники Фрайбурзької школи, на чолі з В. Ойкеном і Ф. Бемом, з іншого - прихильники соціальної ринкової економіки, серед яких А. Мюллер-Армак (1901-1978) та Л. Ерхард (1897-1977).

Ф.Бем - австрійський економіст, державний діяч; працював в австрійському міністерстві фінансів, одночасно навчався у декількох університетах; один із засновників австрійської школи економіки.

Його праці:

Основи теорії корисності господарських благ (1886); Капітал і прибуток (1884–1889);

Теорія Карла Маркса та її критика (1896),

Розвивав концепції «граничної корисності», досліджував періоди обертання капіталу, процент.

Концепція соціального ринкового господарства викладена в роботі А. Мюллер-Армака "Регулювання економіки й ринкове господарство" (1947). Автор визначив, що "соціальне ринкове господарство - це соціально-економічний устрій", за якого "цілеспрямовано організована економіка вільного ринку, що зберігається внаслідок регульованої системи конкуренції, надає більш надійну гарантію соціального прогресу - особливо тому, що соціальний прогрес на основі вільної системи, завдяки свідомій розробці заходів, що відповідають принципам вільного ринку, та перерозподілу доходів через державний бюджет, коли розвиток конкуренції формує економічну базу для соціальних заходів, може бути організованим більш ефективно" [3].

Серед основних умов створення соціальної ринкової економіки автор визначав:

► створення центральних адміністративно-правових органів, які під власну відповідальність забезпечують здійснення економічної та фінансової політики;

► здійснення податкової реформи шляхом зниження податкового навантаження до рівня, що стимулює особисту економічну зацікавленість у розширенні виробництва;

► реформування фінансової системи шляхом радикального зниження витрат і забезпечення бюджетної рівноваги для запобігання заборгованості;

► здійснення антимонопольної політики для усунення можливих зловживань влади в економіці;

► заміну тотально регульованої економіки соціальною ринковою економікою.

А. Мюллер-Армак розглядав соціальне ринкове господарство як таке, що визначає основу економічної та соціальної політики. Сутність соціального ринкового господарства він вбачав у тому, щоб на противагу політиці економічного контролю, яка гальмує вільну ініціативу, з одного боку, та неконтрольованому ринковому механізмові, з іншого, запропонувати "соціальне рішення", що охоплює інші завдання.

Практична модель соціального ринкового господарства (соціально орієнтованої ринкової економіки) знайшла відображення в реформах західнонімецької економіки кінця сорокових - початку п'ятдесятих років минулого сторіччя.

Значний внесок у процес формування й реалізації концепції соціального ринкового господарства зробили німецький соціолог А. Рюстов (1885-1963) та В. Репке (1899-1966). Погляди ордолібералів і представників ліберального інтервенціонізму на роль держави мали значні розбіжності, проте саме їх покладено в основу концепції соціального ринкового господарства.