Системно-структурний підхід як принцип вивчення БЖД

1. Довбенко, М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелелогія):навчальний посібник. / М. В. Довбенко - К.:Видавничий центр "Академія", 2005. - 336 с.

2. Історія економічних вченынавч. посібник / за ред. В. В. Кириленка. - Вид. 2-ге, випр. і доп. - Тернопіль: Економічна думка, 2008. - 252 с.

3. Історія економічних вчень :підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Тараненко, А . М. Поручник та ін. - К.:КНЕУ, 2001. - 320 с.

4. Історія економічних учень:підручник:у 2 ч. / В. Д. Базилевич, П. М . Леоненко, Н. І. Гражевська, Т. В. Гайдай; за ред. В. Д. Базилевича. - 4.2. - 2-ге вид., випр. - К.:3нання, 2005. - 567 с.

5. Мочерний, С. В. Історія економічних вчень (Сучасна економічна думка):навчальний посібник / С. В. Мочерний, М. В. Довбен-ко. - Львів, 2005. - 488 с.

6. Фещенко, В. М. Дослідження проблем становлення та розвитку ринкового господарства у працях економістів України другої половини XIX - початку XX ст.: монографія / В. М. Фещенко. - К.:КНЕУ, 2003. - 187 с.

7. Чухно, A.A. Сучасні економічні теорії:підручник / А. А. Чух-но, П. І . Юхименко, П. М. Леоненко; за ред. А. А. Чухна. - К.:3нання, 2007. - 514 с.

Лекція 1

Основні поняття, визначення та терміни БЖДОП

Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків “FORM-OSE” науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:

- гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);

- природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

- інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);

- науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);

Науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності.

Короною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього середовища, промислова екологія і багато інших дисциплін.

Наведемо визначення безпеки.

Безпека – стан захищеності життєво-важливих інтересів особистості, суспільства від потенційно та реально існуючих загроз, або відсутність таких загроз; такий стан складної системи, при якому дія внутрішніх та зовнішніх факторів не призводить к погіршенню системи чи к неможливості її функціювання та розвитку.

Термін "життєдіяльність" складається з двох означень: життя та діяльність.

Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції своїх функцій, до різних форм руху, діяльності. Таким чином термін "життя" вже в деякій мірі передбачає діяльність.

Діяльність - специфічна форма відношення до навколишнього світу, зміст якого складає його доцільна зміна та перетворення в інтересах людей, яке включає в себе мету, засоби, результат і сам процес.

Необхідно зазначити, що людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його до задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Безпека життєдіяльності (БЖД) - це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Системно-структурний підхід як принцип вивчення БЖД

Предметом вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності” є система “людина – життєве середовище”, в якій розглядаються прямі і зворотні небезпечні взаємозв’язки між людиною і середовищем, в якому вона перебуває і де зосереджені всі компоненти, що забезпечують її життєдіяльність.

БЖД, як галузь знань, що швидко розвивається, інтенсивно шукає власні методи досліджень, опираючись на досягнення наук на стику яких вона виникла. БЖД має власні оригінальні відкриття для вивчення системи “людина – життєве середовище”. Але вони ще досить обмежені. Тому для дослідження питань стосовно безпеки життєдіяльності, як загальний принцип діалектики та універсальний гносеологічний інструмент, можна використовувати системно-структурний підхід на основі системного аналізу.

Система – сукупність якісно визначених елементів, між якими існують закономірний зв'язок чи взаємодія, в результаті якого досягається мета.

Важливими ознаками системи є її нероздільність і цілісність. Природа складових елементів і характер структури системи можуть бути найрізноманітнішими. Системи утворюються окремими тілами, явищами, процесами, що взаємодіють між собою, обмінюються енергією чи виконують загальну функцію; також це можуть бути думки, наукові положення, галузі знань, між елементами яких виникають відносини виведення, підпорядкування, послідовності, залежності тощо.

Система “людина – життєве середовище”, як об’єкт дослідження, згідно системного підходу може бути розбита на простіші підсистеми. Наприклад, підсистема “людина – виробниче середовище”, підсистема “людина – довкілля”, підсистема “людина – виробниче середовище” тощо (мал.2.2). При цьому необхідно дотримуватись принципу структурності, який полягає у тому, що підсистема зберігає свої основні властивості у вигляді сукупності стійких зв’язків і тотожності самій собі, при наявності любих внутрішніх і зовнішніх змін. Люба підсистема може розглядатися як окрема система на більш низькому або простому рівні. Система, яка для даного рівня вивчення її взаємозв’язків є найпростішою і не вимагає більш глибокого розбиття на підсистеми, називається елементом.

Елемент системи (компонент, складова частина) частина складного цілого, яка означає окремий матеріальний об’єкт, дію, речовину, енергію або інформацію.

Під елементом розуміють не лише матеріальні об'єкти, але й взаємовідносини і зв'язки між цими об'єктами. Будь-який пристрій становить приклад технічної системи, рослина, тварина чи людина - приклад біологічної системи, людські спільноти - приклади соціальних систем.

Системно-структурний підхід дає можливість вивчати систему як єдине ціле, так і через сукупність її складових в різні моменти існування. При цьому можна застосовувати різні методи дослідження багатокомпонентних систем. Визначення головного компоненту неможливе без розгляду його у взаємозв'язку та взаємодії з іншими. Такий підхід при вивченні складно влаштованих систем називають комплексним.

Згідно системно-структурного підходу розглянемо систему “людина – життєве середовище” на рівні окремих елементів, які є основними складовими безпеки життєдіяльності людини. Такими елементами є: людина, життєдіяльність, небезпека і вражаючий фактор. Саме сукупність цих елементів відноситься до сфери БЖД при спробі дати відповідь на основне питання даної галузі знань: як запобігти дії небезпечних факторів на людину?

Розглянемо зв’язки між означеними елементами.

Зв’язок - це взаємообумовленість існування явищ розділених у просторі і часі.

На перший погляд означені елементи не мають видимого зв’язку. Тому їх необхідно шукати на смисловому рівні. Смисловий рівень - це логічний взаємозв’язок між елементами системи на основі її сутності (мета, задачі). Наведемо декілька смислових уявлень для означених елементів на рівні безпеки життєдіяльності людини.

☺ “людина” – головний елемент системи “людина – життєве середовище”, “людина” знаходиться в зоні дії небезпек, “людина” потребує захисту.

☺ “життєдіяльність” – показник стану людини, “життєдіяльність” – пов’язана з небезпеками.

☺ “небезпека” – невід’ємний чинник життєвого середовища, “небезпека” – фактор ризику для людини.

☺ “вражаючий фактор” – результат прояву небезпеки, “вражаючий фактор” – джерело шкоди людині тощо.

Об’єднаємо елементи попарно на основі смислового зв’язку. Для вибірки з чотирьох елементів по два можливі шість варіантів:

а) “людина - життєдіяльність”

б) “людина - небезпека”

в) “людина - вражаючий фактор”

г) “ життєдіяльність - небезпека”

д) “ життєдіяльність - вражаючий фактор”

е) “небезпека - вражаючий фактор”

Навколо квадрата можлива побудова зовнішніх зв’язків, які розкривають суть взаємозв’язків між окремими елементами або їхню внутрішню структуру. На мал.2.1 приведена лише незначна частина можливих варіантів. Наприклад, стан людини в житті визначається альтернативою умов життєдіяльності – комфортність чи некомфортність певної життєвої ситуації, яка в свою чергу витікає з порівняння безпечності чи небезпечності її існування. Маємо взаємозв’язок між елементом “небезпека” і логічною парою “людина – життєдіяльність”. Аналогічний приклад наведено в лівій частині рисунка, де стан людини визначається наявністю чи відсутністю засобів захисту в логічній парі “людина – вражаючий фактор”.

В нижній частині рисунка показано приклад розбиття пари “небезпека – вражаючий фактор” на складові елементи: “джерело небезпеки”, “причина”, “небезпечна ситуація”. Разом вони утворюють нову підсистему Н → ДН → П → НБ → ВФ, яка характеризується своїми внутрішніми зв’язками і має власну структуру зовнішніх взаємозв’язків між іншими елементами системи.