Загальна будова і принцип дії аналізаторів

Людина, це дуже складна інформаційно-енергетична система, яка тільки на декілька відсотків складається з фізичного тіла і на 95% – з інформаційно-енергетичних шарів підсвідомості. Вона подвійна по своїй природі, як і навколишній світ, що складається з двох складових матеріальної (фізіологія) і духовної (психологія).

За мільйони років розвитку у людини виробилася природна система захисту від небезпек. В її основі лежить інформація від елементів зовнішнього середовища, яка надходить до людини при допомозі аналізаторів. Саме ними, як невидимими ниточками, людина зв'язана з навколишнім середовищем.

Через них здійснюється прийом і перетворення вхідних сигналів у внутрішні відчуття людини. Цей рівень вирішує тактичні задачі – забезпечення безпеки життєдіяльності, орієнтування і переміщення людини в навколишньому просторі.

Аналізатори надають первинну інформацію про стан зовнішнього середовища і внутрішній стан людини. Така інформація називається сенсорною (відчуття), а процес її прийому і первинної переробки – сенсорним сприйняттям. Відчуття – це одна з основних фізіологічних характеристик людини, яка полягає у перетворенні сигналів навколишнього середовища в кількісні і якісні показники процесу прийому і часткової переробки інформації, хоча не менш важливими є також управляючі рухи, які забезпечують взаємодію людини з навколишнім середовищем.

Відчуття – процес, що полягає у відображенні окремих властивостей або явищ матеріального світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередній дії подразників на відповідні рецептори.

Надходження в центральну нервову систему сигналів від рецепторів забезпечує організм усією необхідною інформацією для виживання. Інформація, що сприймається людиною проходить наступний шлях (рис.2.1): рецептор перетворює енергію подразника в нервовий процес, провідні шляхи передають нервові імпульси в кору головного мозку (мозковий кінець аналізатора складається з ядра і розсіяних по корі головного мозку елементів, які забезпечують нервові зв'язки між аналізаторами), після обробки в головному мозку отриманої інформації в зворотному напрямку посту­пає сигнал, який супроводжу­ється відповіддю на зов­нішній подразник.

Наприклад. Дотик рукою до гарячого предмету супроводжується дією високої температури на шкірні терморецептори (тільця Руфіні). Рецептори виробляють сигнал, який по рецепторних (аферентних) нейронах передається в відповідну ділянку мозку. В ньому сигнал аналізується і по ефекторним (руховим) нейронам передається сигнал-відповідь, яким збуджується відповідний м’яз, що викликає відведення руки від гарячого предмету.

Рисунок 2.2 – Будова аналізаторів: 1...7 – рецептори (1 – зоровий, 2 – слуховий і вестибулярний, 3 – шкірний, 4 – нюховий, 5 – смако­вий, 6 – руховий (кінестетичний), 7 – внутрішній (вісцеральний)); 8 – бокова борозна; 9 – центральна борозна; а – перший аферентний нейрон; б – нейрони спинного або довгастого мозку; в – стовбур мозку; г – центральні відділи аналізаторів у головному мозку (І – мислення і мова; ІІ і IV – шкірно–м’язова; ІІІ – нюхова і смакова; V – слухова; VI – зорова).