Заняття №2

1. Гварлиани Т. Е., Балакирева В. Ю. Денежные потоки в страховании — М.: Финансы и статистика, 2004.

2. Николенко Н. П. Реинжиниринг во имя клиента. — М. Изд. дом «Страховое ревью, 2003.

3. Охріменко О. О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка безпеки (туристське підприємництво): Навчальний посібник. — К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2005.

4. Стратегічне управління страховою компанією. Кол. моногр. Наук. ред.. д.е.н. В.М.Фурман. –К.6 КНЕУ. 2008.

5. Филонюк А.Ф., Залетов А.Н. Страховая индустрия Украины: стратегия развития. –К. Международная агенция «BeeZone», 2008

6. Юлдашев Р. Т., Тронин Ю. Н. Российское страхование: системный анализ понятий и методология фінансового менеджмента. — М.:АНКИЛ, 2000.

7. Юлдашев Р. Т. Организационно-экономические основы страхового бизнеса. — М.: Анкил, 2002.

23.Нормативні акти, статистичні матеріали та статті зі страхування на спеціалізованих українських страхових порталах: http://dfp.gov.ua/ http://forinsurer.com/public/public. http://wwwuainsur.com.

Конспект лекцій

з дисципліни Технологія і матеріалознавство

Галузь знань: 0202 Мистецтво

Спеціальність 5.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво»

Миргород

Конспект лекцій дисципліни «Технологія і матеріалознавство»складений на основі Галузевого стандарту підготовки молодшого спеціаліста і навчального плану спеціальності: 5.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво».

Укладач: ______________Степанова Вікторія Павлівна, викладач 2 категорії.

Конспект лекцій розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії художніх дисциплін.

Протокол № ______ від «___»______________20___ року.

Голова циклової комісії _________ В.О. Кириченки

Заняття №1

Тема: Вступ.

Мета:ознайомитися з змістом та завданням дисципліни.

Пояснити:необхідність вивчення дисципліни.

Тип заняття:лекція.

Література:Акунова Л.Ф. Материаловедение и технология производства художественных керамических изделий. Глава 1.

План лекції

1. Вступ.Зміст та завдання дисципліни.

2. Основні історичні відомлсті про розвиток керамічного виробництва.

1. Термін „кераміка” походить від грецького слова „керамос”, що означає глина.

Керамічними називають вироби, виготовлені з глини з різними домішками та випалені до каменеподібного стану. Це мистецтво народжене вогнем живе й понині. Воно дає вироби керамічного виробництва, які застосовуються в архітектурі, монументальному живописі, у будівництві.

В кожній країні керамічні вироби виготовлялися стосовно до кліматичних та соціально-економічних умов, до національних традицій. Про це свідчать рисунки на виробах, знайдених при розкопках. І кожен народ вносив у мистецтво щось своє, самобутнє. Тому й можна вважати кераміку літописом історії.

2. Керамічне виробництво відноситься до числа найбільш старовинних виробництв. Наявність легкодоступного матеріала – глини зумовило ранній та практично повсюдний розвиток керамічного ремесла. Вважається, що керамічне майстерство виникло в епоху мезоліту 13-15 тис років назад.

Першочергово основним видом керамічних виробів були товстостінні сосуди, горщики з пористим черепком, круглим або конічним дном, ліпилися вони від руки шляхом нарощування окремих джутів глини. Для запобігання її розтрісківання додавали раковини та подрібнений граніт. Вироби випалювалися при температурі 800-900⁰С, а пізніше зявилися печі. Виготовляли глиняні сосуди виключно жінки.

Перші сосуди із випаленої глини зявилися 7 тис назад, а пізніше в епоху мідного віку форма сосудів чтала більш різноманітною:

-піфос – великі сосуди для бродіння та приготування вина;

-амфори – кувшини, миски, чашки.

Керамічні вироби починають прикрашатися орнаментом, виникає розфарбована кераміка.

Кераміка стародавнього Сходу

Слідуючий етап розвитку відноситься до рабовласницького устрію, який виник на древньому Сході. Найважливішим фактором удосконалення керамічної майстерності явилося винайдення гончарного круга, 4 тисяч років до нашої ери, застосування якого різко збільшило продуктивність праці. Видатним досягненням було - винахід кольорових полив.

Кераміка Античної Греції

Її розквіту передує розвиток гончарної справи на острові Кріт. Розписний декор критських сосудів був дуже різноманітний. Відрізнявся динамічним ритмом та плавністю рисунка виконаного чорним лаком. Особливістю була грецька теракота. Людські фігурки займали в композиціях основне місце, а в живих та конкретних образах підкреслювалася красота та значимість людини. При цьому форма та декор були гарно продумані з врахуванням пластичних властивостей самого матеріалу. Техніка формування доходила до віртуозності, до цього ніколи прикладне мистецтво не досягало такого дивовижного поєднання життєвості та декоративності.

Кераміка в Китаї

Розписні вироби, своєрідні триножні сосуди, робилися ще в 3 тис до нашої ери. В 2 і 1 тис до нашої ери зявився глазурований посуд та окремі виробі із високоякісної білої глини – каоліна. Китайська кераміка відрізняється особливим різноманітним багатством і самобитністю форм. Китайські майстри виготовляли чаші, кувшини, фляги, блюда, коробочки для румян, палильниці, чайники, які прикрашалися рельєфними та розписними візерунками, причому декор на рідкість обмежено поєднували з формою. Рецепт китайського фарфору тримали в таємниці і за розголошення таємниці каралися стратою.

Кераміка Арабських країн

В епоху середніх віків значного розвитку кераміка отримала в країнах Арабського Халіфату в Середній Азії та Персії. Тут виготовлялися вази, кувшини, блюда, а також архітектурні плитки покриті багатокольоровими поливами. Іслам забороняв використовувати в побуті посуд з дорогоцінних металів та тим самим зробив позитивний вплив на роботу керамістів. Їм вдалося виготовити спеціальні керамічні покриття – люстри, які наносилися на глазуровану поверхню виробів і які надавали їй після випалу своєрідний металічний веселковий блиск, з перламутровим або золотистим відливом. В звязку з обмеженнями встановленими Ісламом в зображенні людини , кераміка прикрашалася головним чином орнаментним розписом, який відрізнявся різноманітністю художніх форм. Найбільшого розквіту виробництво цих виробів досягло в 14-15 ст в Іспанії, раніше завойованої арабами (маври).

Кераміка в Європі

В Європу іспано-мавританську кераміку перевозили по Середземному морю через острів Майорка. Припускають, що від назви цього острова походе слово майоліка. В Західній Європі після занепаду в період середніх віків, коли з посуду переважали пічні горщики, а для будівництва кераміка майже не застосовувалася відродження керамічного виробництва починається з 15 ст в Італії. В епоху італійського ренесансу в 15-16 ст на ряду з загальним розквітом мистецтва високого підйому досягає і художня кераміка. Ввезення іспано-мавританських виробів в 15ст підштовхнуло розвиток місцевого керамічного виробництва в містах Фаенца, Урбіно, Сієна, Дерута де виготовлялися розписні вироби (вази, блюда, тарілки) з зображенням пейзажів, портретів, сюжетних композицій в орнаментному обрамленні, тобто сюжетний розпис котрий вперше після античності стала пануючим видом декоративних виробів. Італійська майоліка зробила помітний вплив на розвиток майоліки у Франції та Германії.

Кераміка в Росії

В Росії розвиток кераміки отримало широкий розвиток в епоху Петра 1. В 1747р московський кузнець Афанасій Гребінщиков вперше в Росії на своєму заводі опанував виробництво майоліки (ценіна). Майолікові вироби мали товстий кольоровий черепок покритий білою поливою, велика їх частина залишалася без розпису. Популярність до Гребінщиковського посуду принесли вироби з прекрасним синім малюнком на голубій поверхні (блюда, чаші, судки). В основі розпису яких лежав принцип крупного декоративного пятна на світлому фоні. Продукція завода Гребінщикова робилася на замовлення, як імператорського двору, казенних закладів та будинків аристократії, так і для продажу. Завод Гребінщикова зробив подальший вплив на розвиток російської кераміки і в окремості на становлення керамічного виробництва в гончарному регіоні Росії Гжелі. Внаслідок того,що були поклади високоякісної глини Гжель стала центром народного керамічного мистецтва, де на початку 18ст були закладені традиції гончарного виробництва, виникли династії майстрів та були освоєні всі види художніх виробів з глини. Особливу область гжельської майоліки складають скульптура, так звана дрібна пластика.

Кераміка в Україні

На території нашої країни археологи знаходять багато зразків посуду, кахельних плиток, покритих різнобарвною глазурю, та інших виробів, які свідчать про те, що й наші предки володіли великим мистецтвом на основі кераміки створювати високохудожні твори, що відображали їх життя та звичаї. Ці вироби, які становили оздоблення монументальних творів, є цінними памятками минулого, вони красномовні свідки історії, відбитої в зображеннях із кераміки.

Наша країна з давніх давен славилась виготовленням високохудожніх гончарних та декоративно-художніх виробів із кераміки у вигляді гладких і рельєфно-орнаментальних кахлів, кольорової черепиці, архітектурних вставок, мозаїчних керамічних панно, облицювальних плиток і плит, з допомогою яких будівлям надавали особливого художнього вигляду. Ці будівлі, споруджені багато віків тому і оздоблені кольоровою керамікою, ще й сьогодні являють собою своєрідні високохудожні памятки архітектури майстрів древньоруських міст. На будівлі, оздоблені художньою керамікою, час безсилий накласти відбиток руйнування та старіння. Оздоблена колись глазурями або вкрита ангобами кольорова кераміка зберегла красу своїх барв аж до наших днів.

Для майстрів українського села Опішні (Полтавська обл) характерний посуд оригінальних форм, прикрашена ангобним (покриття із рідкої глини) розписом з прозорою блискучою поливою, та сосуди у вигляді тварин (левів, баранів) з рельєфним глазурованим декором.

На протязі багатьох віків керамічне виробництво зберігало кустарний характер основуючись на традиціях та рецептах передавалося із покоління в покоління. Лише в 20ст виробництво керамічних матеріалів отримало научне обгрунтування. Однак продовжують розвиватися і традиційні направлення керамічних виробництв зокрема декоративний посуд. Над її створенням працюють майстри вітчизняних ведучих художніх шкіл (Санкт-Петербургська, Київська, Львівська, Полтавська, Ярославська, Харківська, Тульська, Костромська) та зарубіжні школи.

Контрольні запитання:

1. Що вивчає «Технологія і матеріалознавство»?

2. Який зміст дисципліни?

3. Які завдання ставить дисципліна?

4. Який історичний розвиток кераміки?

Заняття №2

Тема: Класифікація керамічних виробів та їх властивості.

Мета:ознайомитися з класифікацією керамічних виробів та їх властивостями.

Пояснити:різницю між тонкою та грубою керамікою і їх видами.

Тип заняття:лекція.

Література:Акунова Л.Ф. Материаловедение и технология производства художественных керамических изделий. Глава 1.

План лекції

1. Визначення керамічних виробів.

2. Класифікація керамічних виробів.

3. Властивості керамічних виробів.

1. Кераміка – це всі неорганічні, неметалічні вироби, отримані із порошкоподібних матеріалів (глин, каолінів, кварцевого піска і ін) і зміцнені в процесі спікання.

2. Приймаючи за основу ретельність та тонкість обробки керамічних матеріалів їх класифікують по ступеню зернистості та однорідності. Згідно такої класифікації всі керамічні матеріали підрозділяють на дві групи: тонкокерамічні, які відрізняються щільним спеченим або дрібнозернистим матеріалом однорідної структури, і грубокерамічні, які відрізняються крупнозернистим матеріалом неоднорідної структури.

До тонкої кераміки відносять фарфорові, фаянс, майоліка, камяні, а до грубої- шамотні, гончарні, архітектурно-будівельні.

Фарфор представляє собою білий, щільний спечений, непроникний для рідин та газів керамічний матеріал з раковистим зломом. Фарфор просвічується в тонких шарах -1-3мм (черезтакі шари видно наприклад силует пальців). Легкі удари деревяною паличкою об край фарфорового виробу визивають чистий та тривалий дзвін.

Окрім білого фарфора в окремих випадках готують зафарбований фарфор, для чого в фарфорову масу вводять керамічні пігменти.

Фаянс представляє собою білий дрібнозернистий матеріал. Він пористий та пропускає в неглазурованому виді воду і гази. В якості виключення можна зустріти зафарбований фаянс, який аналогічно зафарбованому фарфору отримують введенням в фаянсову масу керамічних пігментів.

Напівфарфор – це тонкокерамічний матеріал, який займає по своїм основним властивостям середнє значення між фарфором та фаянсом. Цей матеріал характеризується високою щільністю та майже зовсім не просвічується.

Майоліка – пористий матеріал з гладкою або рельєфною поверхнею, покритою поливою. Для отримання майоліки (так званого простого фаянса) застосовували зафарбовані глини(фарбуючою речовиною зичайно слугували зєдняння заліза), містячі вапно.

До камяно- керамічних відносять вироби, які відрізняються щільним, спеченим (але не склитим-остеклованим), непрозорим матеріалом з дрібнозернистим або раковистим зломом. Ці вироби характеризуються газо та водонепроникненістю та зустрічаються вони в глазурованому та неглазурованому виді. Окрас – сіра, жовта, червона, бура або жовто-коричнева і залежить вона від домішок в природних матеріалах.(метлахська плитка длч підлоги).

Теракота представляє собою однотонний, білью частиною неглазурований, пористий (водопоглинання 8-10%) керамічний матеріал. Звичайні кольори теракоти кремові, червонуваті та коричневі.(вази для квітів, фасадні плитки, ізразци, фігурні частини архітектурного обробки).

До гончарних виробів звичайно відносять керамічні вироби, які володіють в неглазурованому виді пористістю та порівняльною мякістю (легко дряпаються ножем). Вони мають природнього кольору окрас з різними відтінками – від жовтого до блідо-червоного до яскраво- та темночервоного, та темно-сірого.

3. Керамічні вироби володіють різними властивостями, які визначаються хім складом початкової сировини, методами його обробки, умовами випалу, газовим середовищем, температурою і тривалістю. В основу класифікації покладена структура пор.

По щільності черепка (ступеню спікання черепка) керамічні матеріали:

-пористі вироби, які мають тусклий, землистий злом і значну пористість;

-спечені, щільні та міцні вироби, які мають блискучий, раковистий злом

По технологічним видам: теракота, фарфор, фаянс, майоліка, камяна маса. Художні керамічні вироби виготовляють із різних мас – майолікових, фаянсових, тонкокамяних, фарфорових.

По структурі та однорідності черепка розрізняють вироби грубої кераміки (грубодисперсної структури) та тонкої кераміки (високодисперсної структури). Керамічні вироби підрозділяються на два великих класа: груба кераміка: вироби з неоднорідним грубозернистим черепком- цегла проста і облицювальна, черепиця, вогнетривка цегла, керамічні труби і т.п.; тонка кераміка: вироби із однорідною тонкозернистою структурою черепка – майоліка, фаянс, фарфор, тонкокам’яні вироби, спеціальна кераміка.

Умовно розрізняють пористу та щільну кераміку.

В результаті термічного обробітку кераміка набуває вогнетривкість, хімічну стійкість та ряд інших властивостей, які визначають широке використання її в самих різних галузях народного господарства.

Не дивлячись на появу нових, ефективних будівельних матеріалів, кераміка залишається незамінною в будівництві, і більш того, сфера застосування керамічних будівельних матеріалів постійно розширюється.

Застосовується кераміка привиробництві електроізоляторів самого різного призначення, в тому чилі, які видержують напругу більше 1 млн В. В нашій країні допускаються ізолятори висотою до 4,5м.

Кераміка використовується для виготовлення вогнетривких матеріалів, які застосовуються в металургії, в виробництві різних хімічних та будівельних матеріалів, стійких при температурах нагріву до 2000⁰С.

Хімічно стійка кераміка витримує тривалу роботу в агресивних середовищах (кислоти, луги).

В теперішній час до керамічних відносять вироби, отримані по керамічній техноогії, тобто шляхом випалу (спікання) порошкоподібних мас, в результаті якого вони переходять в кристалічний каменоподібний стан.

До виробів такого роду відноситься так звана „нова кераміка” технічного призначення, в тому числі: порошкова (окисна), керменти, кристалокераміка.

На цій основі вже отримані нові ефективні матеріали: нійтвердіші-корунд, карбід бора, карборунд, ельбор; високовогнетривкі-двуокис цирконія, двуокис торія, які видержують температуру нагріву до 3000⁰С; ферріти-кераміка з магнітними властивостями; напівпровідникова кераміка із нітриду кремнія; твердосплавна кераміка; високотемпературні електронагрівачі із дисиліциду молібдена.

Цим переліком далеко не вичерпується сфера застосування керамічної технології для отримання самих різноманітних матеріалів та виробів.

Загальним в процесі виготовлення є процес виробництва, який включає в себе слідуючі основні етапи: подрібнення і тонкий помел компонентів, змішування компонентів, формування виробів, оздоблення та декорування, відпал.

Серед всіх відомих матеріалів по сукупності фізико-хімічних, механічних та художньо-естетичних властивостей кераміка не має собі рівних. Без керамічних виробів не можна уявити наш побут і роботу всіх галузей промисловості.

Контрольні запитання:

1. Що розуміють під терміном «кераміка»?

2. Які вироби називають грубокерамічними (приклади)?

3. Які вироби називають тонкокерамічними (приклади)?

4. Назвіть основні властивості керамічних виробів та дайте визначення.