Заняття №10. Тема:Приготування керамічних мас в умовах майстерні.

Тема:Приготування керамічних мас в умовах майстерні.

Мета:Ознайомитися зі способами приготування керамічних мас в умовах майстерні.

Пояснити:процес приготування глиняної маси в умовах майстерні.

Тип заняття:лекція.

Література:Мусієнко П.Н., Федорова Н.І. „Виробництво художньої кераміки”, К., „Львів”, 1948, 91 с.Глава 2.

План лекції.

1. Підготовка сировинних матеріалів.

2. Приготування глиняної маси.

1. Суха глина, змішана з визначеною кількістю води, утворює глиняне тісто, яке за властивостями відрізняється від сухої глини, так як воно стає в тій чи іншій мірі пластичним.

Якщо глиняне тісто, через природні якості глини отримується занадто пластичним, його потрібно зробити більш „пісним”, вводячи в нього пісок або інші каменисті неглинисті матеріали., така штучна маса краще піддається сушкі та випалу, дякуючи чому вона менше скорочується в обємі. Тому значно зменшується можливість утворення тріщин на виробі, а крім того, полегшується дотримання заданих розмірів при його виготовленні.

Керамічне тісто в яке введено декілька глин або декілька спіснюючих матеріалів, наприклад польовий шпат, або крейда (зниження температури спікання та оплавлення), можна називати складною керамічною масою. Такі маси можуть бути приготовані не тільки в пластичному, але і в рідкому стані(шлікер), а крім того в напівсухому та сухому. Це зумовлено прийнятим методом формування виробів, а самий стан кількістю води в масі.

Нормальним тістом (масою) називається набухше тісто такої консистенції, при якій воно не липне до рук, легко, не забруднючи рук, уминається та формується.

Свіжу глину потрібно залишити на свіжому повітрі на деякий час, в атмосферних умовах, зробивши навіс. Для такого зберігання (вивітрювання) краще використовувати зимні місяці.

Якщо все ж глина залишається вологою, то її необхідно підсушити до деякого затвердіння (в печі, що охолоджується), так як волога милоподібна глина погано розмочується і утворює куски, які важко „розпускаються”.

Підсушену глину, мілко подрібнену деревяним молотком, засипають в невисоку кадку, заповнену до половини водою так, щоб глина вкривалася нею на 5-10см. Через добу та після перемішування деревяним веслом утворюється глиняна суспензія, яка має густину вершків. Щоб видалити крупні інородні речовини, суспензію проціжують через сито (36 отв/см² та тонше) та залишають стояти декілька днів. За цей час глина осідає на дно кадки. Потім воду видаляють за допомогою сіфона або через отвори кадки.

Коли зайва волога з глини випарується, що можна прискорити легким випарюванням в емальованих мисках або оцинкованих протвінях. Вона стане достатньо щільною та придатною для ручного обробітку.

Глину можна зберігати в щільному оцинкованому з середини ящику. В ньому залишають на вилежування, тобто на „дозрівання”.

Волога глина звичайно впитує воду достатньо повільно, а тому сформована у вигляді грубого ролика вона повинна бути розрізана на тонкі коржики латунним або стальним дротом („струною”), натягнутою між деревяшками. Коржики, викладені на гіпсову дошку, або столешницю, обризгують водою до тих пір, поки вони не набудуть потрібної консистенції. Після цього їх можна зєднувати. Підвялювання маси здійснюють. Переминаючи її на сухій і чистій гіпсовій дошці або крузі. Затвердівший гіпс представляє собою досить пористий матеріал з капілярними канальцями, який швидко відтягує зайву вологу. Гіпсова дошка не повинна мати тріщин та розкришуватися, щоб не забруднити масу гіпсовими часточками, а якщо вона давно лежала відкритою, то її поверхню потрібно злегка „прошльопати” невеликим куском глини для очистки.

2. Перед формування люба маса, що вилежалася, яка складається із однієї природної глини або із суміші сировинних компонентів, повинна бути „перебита” або перемята для видалення з неї бульбашок повітря та отримання досконало однорідної консистенції. Для цього існує ряд способів-як ручних, так і машинних.

Перший спосіб заключається в тому, що на деревяній доскі скачують ролик глини та тримаючи в двох руках, скручуючим рухом розривають його на дві частини, а потім один кусок перевертають та „зшльопують” з іншим. Все це повторюють 15-20 раз; для перевірки однорідності перерізають ролик дротом та оглядають, чи рівномірна її структура в розрізі.

Якщо глини потрібно трохи більше, чим для виготовлення одного невеликого виробу, то її зручніше перебити на столі. Для цього беруть кусок глиняного тіста із висоти вище голови кидають його з силою на верстак. Потім його „зшльопують” в колобок та розрізають в направленні вздовж столу латунним дротом на два куска. Після цього верхній кусок кидають зрізаною стороною до верху, а підрізаний нижній, не перевертаючи силою кидають на попередній верхній. Зробивши зріз під прямим кутом до столк, один з кусків також кидають зрізом до верху, а на нього другий кусок-теж зрізаною стороною до верху. Цей цикл повторюють приблизно 20 раз.

В деяких випадках, якщо до пластичної маси додають затвердвші глиняні обрізки, то їх попередньо дозволожують та перебивають разом з масою деревяним молотком.

Контрольні запитання:

1. Як здійснюється підготовка сировинних матеріалів в умовах майстерні?

2. Охарактеризуйте процес приготування глиняної маси.