Бітумінологічний метод

Бітумінологічний метод ґрунтується на виявленні ореолів розсіювання рідких вуглеводнів нафтового ряду, що мігрують зонами підвищеної проникності від покладу до денної поверхні. Основне призначення методу – визначити генетичну природу бітумінозної органічної речовини порід, що розкриваються геохімічними свердловинами. Для цього використовують методи хімічної бітумінології, люмінесценції, ядерної фізики і петрографії. Особливо перспективним є застосування ядерно-магнітного і електронно-парамагнітного резонансу (ЯМР і ЕПР) для виділення зон міграцій бітумінозної речовини.

Для прикладу вкажемо, що над Космач-Покутським родовищем (Карпатський регіон) виявлена чітка бітумінологічна аномалія. Вміст хлороформного бітумоїду А в корінних відкладах досягає 0,01–1,28 %, причому для центральної частини аномалії характерне переважання маслянисто-смолистого бітумоїду. Геохімічна аномалія встановлена також бітумінологічними дослідженнями ґрунтово-делювіальних відкладів. У підземних водах висхідних джерел і колодязів визначено ХБА, концентрація якого у 50–60 % випадків перевищує 0,055 %.

Для регіонів з складними структурно-тектонічними умовами інтерпретацію бітумінологічних аномалій рекомендується проводити в комплексі з металометричними і газобіохімічними даними.

Біогеохімічний метод

Біогеохімічний метод застосовується в одній модифікації – як мікробіологічний і ґрунтується на вивченні розповсюдження мікроорганізмів (бактерій), що окислюють вуглеводні в природних середовищах (ґрунтах, породах, водах). Найбільш показовими в пошуковому відношенні є мікроорганізми, що окислюють пропан, бутан і пентан. У деяких випадках певне значення мають і метанотвірні бактерії. Область застосування цього методу обмежується екологічною зоною розвитку вуглеводневоокислюючих бактерій.

Найбільш інтенсивно процеси бактеріального окислення вуглеводнів протікають в зоні активного газообміну. Розвиток певних видів мікроорганізмів, і перш за все тих що живляться важкими вуглеводнями, є показником наявності на глибинах стійкого джерела дифузії і ефузії.

У практиці застосовуються два види мікробіологічної зйомки: ґрунтова і водна. Ґрунтова зйомка використовується переважно при детальних роботах. Відбір проб ґрунтів проводиться із спеціальних свердловин глибиною до 2,5 м або з гірських виробок. Вона, зазвичай, проводиться разом із газовою зйомкою.