Збір і видалення ТПВ

Методи організації збирання та вивезення побутових відходів, особливості експлуатації сміттєвозного транспорту (режим очищення міста) і санітарні правила повинні бути розроблені в Положенні про санітарне очищення міста, затвердженим рішенням міськвиконкому за поданням органів комунального господарства та санітарно-епіде­міологічної служби.

Першою технологічною характеристикою системи поводження з ТПВ є повнота технологічного циклу поводження з ТПВ, що визначається наявністю та послідовністю розміщення окремих операцій поводження з ТПВ у технологічному ланцюгу поводження з ними. Відповідно до прийнятого визначення поняття "поводження з ТПВ", основними операціями, що можуть здійснюватися стосовно ТПВ, є їх збирання, транспортування, обробка (переробка), утилізація і захоронення.

Збирання відходів являє собою діяльність, пов'язану з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях. Розрізняють два типи методів збирання ТПВ: 1) унітарне збирання – передбачає збирання усіх відходів в одну загальну тару і видалення їх на місця знешкодження; 2) роздільне збирання – передбачає збирання ТПВ за фракціями в окрему тару і вивезення окремо спеціалізованими видами транспорту на місця переробки.

Валовий збір. Збір ТПВ без поділу на окремі складові. називається валовим збором.

Основними системами вилучення ТПВ є: контейнерна (система „ змінюваних” збірників) і вивізна система (система „незмінюваних” збірників).

При контейнерній системі відходи вивозять разом із контейнерами, а на їх місце встановлюють порожні контейнери.

По характеру переміщення відходів із районів їх утворення до полігону найбільш поширена вивізна система, коли відходи із контейнерів або безпосередньо мешканцями вивантажуються у сміттєвози. Для неї характерне використання спеціального обладнання і сміттєвозного транспорту, вона може використовуватися в будівлях з будь-яким числом поверхів та ступенів благоустрою.

Збирання та вивезення відходів по вивізній системі виконується двома методами: планово-подвірннм та планово-поквартирним. При першому методі відходи мешканці викидають у проміжні ємності на житловій території для тимчасового зберігання до часу перевезення їх на місце знешкодження. При другому методі мешканці викидають відходи безпосередньо в приймальний бункер сміттєвозного транспорту. Найменше капіталовкладень потребує планово-поквартирний метод. Система потребує чіткого графіка роботи сміттєвозів і організації заїздів в район обслуговування 2 рази на день (вранці та ввечері). Найменше капіталовкладень потребує планово-поквартирний метод. При його застосуванні відпадає необхідність нести затрати на влаштування проміжних ємностей для тимчасового зберігання відходів та обладнання місць для їх розміщення, а також поліпшується санітарний стан житлових територій. Але в той же час є незручності для населення та можливість утворення неорганізованих звалищ

Планово-подвірний метод зручний для обслуговування населення і забезпечує високу продуктивність сміттєвозних машин при механізації навантажувальних та розвантажувальних робіт. Цей метод рекомендується для очищення житлових районів з багатоповерховою забудовою, а також для закладів та організацій мережі обслуговування. Періодичність видалення ТПВ встановлюється санітарними службами виходячи з місцевих умов відповідно додіючих правил даної території.

Тип і ємність застосовуваних сміттєзбірників залежить від кількості відходів, що накопичуються, типу і поверховості забудови, способу навантаження і вивантаження ТПВ.

У малоповерховій забудові для валового збору ТБО використовуються бачки ємністю 70 дм³, 110—120 дм³ і 210—220 дм³. В індивідуальній забудові застосовуються бачки меншої ємності, наприклад, по 35 дм³. До приходу сміттєвозу бачки виставляються населенням до проїзної частини.

Бачки виготовляють з листової сталі,алюмінію, пластмас. Найбільш кращими є бачки з пластмас. Маса і вартість таких бачків порівняно невисока, термін служби в 2—3 рази більше сталевих і складає 5—6 років. Пластмасові бачки зручні в експлуатації, мають гарний зовнішній вигляд. Вологі відходи до їхніх стінок не прилипають і не примерзають, чим полегшується їхня мийка і дезінфекція.

У ряді країн використовують збірники одноразового користування — паперову, картонну або пластмасові, що виключає операцію перевантаження і мінімізує контакт обслуговуючого персоналу з відходами. Ємність одноразових збірників коливається в межах 70—200 дм³.

У будинках підвищеної поверховості влаштовуються сміттєпроводи різної конструкції. Звичайно вони складаються з вертикального стовбура, відводів із прийомними пристроями, камер для збору ТПВ і вентиляційного каналу. Стовбур сміттєпроводу являє собою трубу діаметром 400—600 мм. Сталеві труби повинні мати вібропоглинаюче покриття на внутрішній поверхні. Вхід у сміттєзбірну камеру, розташовувану, як правило, у підвалі або на першому поверсі будинку, ізолюється від входу в житло. Камера обладнається водопроводом і каналізацією. Ревізійні отвори для чищення, дезінфекції і дезодорації сміттєпроводів звичайно влаштовують у верхній його частині.

В останні роки розроблені інші способи збору ТПВ. У ряді випадків застосовують систему, при якій ТПВ по коридорах на візках доставляють до піднімальних пристроїв, що подають їх до камер-сміттєзбиральників, тощо

Роздільний збір. Роздільна, або селективна, система збору окремих складових ТПВ забезпечує одержання чистих вторинних ресурсів від населення і зменшення кількості відходів, що вивозяться. Ця система вимагає від населення свідомого підходу до видалення ТПВ, збільшення числа обслуговуючого персоналу, тари, спецтранспорта для вивозу кожного виду вторсировини. Ці додаткові витрати цілком окупаються за рахунок утилізації вторинних ресурсів. В Україні селективний збір ТБО поки не одержав практичного розвитку.

У США збір населенням утилізуємих фракцій ТПВ (макулатура, текстиль, пластмаси, пляшки й ін.) виконується по спеціальних програмах, фінансованим і розроблювальним штатами. Практика роздільного збору ТБО розвивається й у ряді європейських країн. Звичайно в основу таких технологій покладений принцип збору населенням ТПВ у окремі ємності (контейнери або мішки) для різних видів відходів. Зазначені ємності розташовують як у домашніх умовах, так і в під'їздах або біля будинків. Існують різні модифікації такої технології. Наприклад, у Німеччині накопичений досвід збору ТПВ в два види збірників — зелені (макулатура, метал, скло, полімери, тканини) і сірі (інші відходи) з вивозом їх на переробку. В останні роки в Німеччині роздільний збір ТПВ здійснюється по п'яти і більше видах.

Сміттєперевізний транспорт. Транспортування ТПВ передбачає їх переміщення від місць утворення чи зберігання до місць обробки, утилізації чи видалення. Воно охоплює два методи переміщення ТПВ: 1) вивезення автомобільним чи залізничним сміттєвивізним транспортом; 2) транспортування по трубопроводах.

Вивезення ТПВ спецавтотранспортом може бути одноетапним чи двоетапним. Двоетапне вивезення передбачає спорудження сміттє­переважувальних станцій і використання збиральних сміттєвозів при переміщенні ТПВ від місць збирання до станцій і великотонажних транспортних сміттєвозів – при русі від станцій перевантаження до пунктів кінцевого призначення.

Для збору і транспортування ТПВ застосовуються сміттєвози місткістю від 6 до 60 м³. Для ущільнення відходів, що транспортуються — пристрої для ущільнення. Ущільненням досягається зниження обсягу ТПВ в 1,5—2 рази.

Із збільшенням величини міст місця видалення ТБО усе більш віддаляються. Збільшується вартість транспортування відходів. Для перевезенняна далекі відстані застосовують в основному автомобільний транспорт, рідше — залізничному і водний (наприклад, у Нью-Йорку). Досить перспективним є використання мережі міського електротранспорту з вивозом ТБО в нічний час.

Сміттєперевантажувальні станції (СПС). На СПСздійснюється вивантаження ТПВ з малих сміттєвозів, їхнє ущільнення і наступне завантаження у великовантажні транспортні засоби. При відстані до 20 км від місця видалення сміттєперевантажувальні станції не використовуються Іноді сміття подрібнюють на спеціальних сміттєдробилках і зливають у каналізацію. Незважаючи на те, що при зливі відходів у каналізаціюпотрібне значне збільшення потужності очисних споруд, цей метод вважається більш економічним у порівнянні зі звичайним способом видалення і знешкодження ТПВ. Такий спосіб видалення відходів існує в одному з найбільших міст США — Чикаго. Але даний варіант збору і видалення ТПВ є допоміжним і не знімає основних проблем санітарного очищення міст від ТБО.