Методи управління обміном

Мережу завжди об'єднує декілька абонентів, кожен з яких має право передавати свої пакети. Але, як вже наголошувалося, по одному кабелю одночасно передавати два (або більш) пакети не можна, інакше може виникнути конфлікт (колізія), який приведе до спотворення або втрати обох пакетів (або всіх пакетів, що беруть участь в конфлікті). Значить, треба якимсь чином встановити черговість доступу до мережі (захоплення мережі) всіма абонентами, що бажають передавати. Це відноситься, перш за все, до мереж з топологиями шина і кільце. Так само при топології зірка необхідно встановити черговість передачі пакетів периферійними абонентами, інакше центральний абонент просто не зможе справитися з їх обробкою.

У мережі|сіті| обов'язково застосовується той або інший метод управління обміном (метод доступу, метод арбітражу), вирішуючий або запобігаючий конфлікти між абонентами. Від ефективності роботи вибраного методу управління обміном залежить дуже багато що: швидкість обміну інформацією між комп'ютерами, здатність|здібність| навантаження мережі|сіті| (здатність|здібність| працювати з|із| різними інтенсивностями обміну), час реакції мережі|сіті| на зовнішні події і так далі Метод управління – це один з найважливіших параметрів мережі|сіті|.

Тип методу управління обміном багато в чому визначається особливостями топології мережі|сіті|. Але|та| в той же час він не прив'язаний жорстко до топології, як нерідко|незрідка| прийнято вважати|лічити|.

Методи управління обміном в локальних мережах|сітях| діляться на дві групи:

• Централізовані методи, в яких все управління обміном зосереджене в одному місці. Недоліки таких методів: нестійкість до відмов центру, мала гнучкість управління (центр зазвичай не може оперативно реагувати на всі події в мережі). Гідність централізованих методів – відсутність конфліктів, оскільки центр завжди надає право на передачу тільки одному абонентові, і йому ні з ким конфліктувати.
• Децентралізованні методи, в яких відсутній центр управління. Всіма питаннями управління, у тому числі запобіганням, виявленням і вирішенням конфліктів, займаються всі абоненти мережі|сіті|. Головні достоїнства децентралізованних| методів: висока стійкість до відмов і велика гнучкість. Проте|однак| в даному випадку можливі конфлікти, які треба вирішувати.

Існує і інше ділення|поділка| методів управління обміном, що відноситься, головним чином, до децентралізованним| методів:

• Детерміновані методи визначають чіткі правила, по яких чергуються абоненти, що захоплюють мережу. Абоненти мають певну систему пріоритетів, причому пріоритети ці різні для всіх абонентів. При цьому, як правило, конфлікти повністю виключені (або маловірогідні), але деякі абоненти можуть чекати своєї черги на передачу дуже довго. До детермінованих методів відноситься, наприклад, маркерний доступ (мережі Token-Ring, FDDI), при якому право передачі передається по естафеті від абонента до абонента.
• Випадкові методи мають на увазі випадкове чергування передавальних абонентів. При цьому можливість конфліктів мається на увазі, але пропонуються способи їх дозволу. Випадкові методи значно гірші, ніж детерміновані, працюють при великих інформаційних потоках в мережі (при великому трафіку мережі) і не гарантують абонентові величину часу доступу. В той же час вони зазвичай стійкіші до відмов мережевого устаткування і ефективніше використовують мережу при малій інтенсивності обміну. Приклад випадкового методу – CSMA/CD (мережа Ethernet).

Для трьох основних топологій| характерні три найбільш типових методу управління обміном.