Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Мережі|сіті| на основі сервера 3 страница




Читайте также:
  1. D. Қолқа доғасынан 1 страница
  2. D. Қолқа доғасынан 2 страница
  3. D. Қолқа доғасынан 3 страница
  4. D. Қолқа доғасынан 4 страница
  5. D. Қолқа доғасынан 5 страница
  6. D. Қолқа доғасынан 6 страница
  7. D. Қолқа доғасынан 7 страница
  8. D. Қолқа доғасынан 8 страница
  9. D. Қолқа доғасынан 9 страница
  10. Hand-outs 1 страница

Вибір оптоволокна як середа передачі визначив такі переваги нової мережі, як висока перешкодозахисна, максимальна секретність передачі інформації і прекрасна гальванічна розв'язка абонентів. Висока швидкість передачі, яка в разі оптоволоконного кабелю досягається набагато простішим, дозволяє вирішувати багато завдань, недоступних менш швидкісним мережам, наприклад, передачу зображень в реальному масштабі часу. Крім того, оптоволоконний кабель легко вирішує проблему передачі даних на відстань декількох кілометрів без ретрансляції, що дозволяє будувати великі по розмірах мережі, цілі міста, що охоплюють навіть, і що мають при цьому всі переваги локальних мереж (зокрема, низький рівень помилок). Все це визначило популярність мережі FDDI, хоча вона поширена ще не так широко, як Ethernet і Token-Ring.

За основу стандарту FDDI був узятий метод маркерного доступу, передбачений міжнародним стандартом IEEE 802.5 (Token-Ring). Неістотні відзнаки від цього стандарту визначаються необхідністю забезпечити високу швидкість передачі інформації на великі відстані. Топологія мережі FDDI – це кільце, найбільш відповідна топологія для оптоволоконного кабелю. У мережі застосовується два різноспрямовані оптоволоконні кабелі, один з яких зазвичай знаходиться в резерві, проте таке рішення дозволяє використовувати і повнодуплексну передачу інформації (одночасно в двох напрямах) з подвоєною ефективною швидкістю в 200 Мбіт/с (при цьому кожен з двох каналів працює на швидкості 100 Мбіт/с). Застосовується і зоряно-кільцева топологія з концентраторами, включеними в кільце (як в Token-Ring).

Основні технічні характеристики мережі FDDI.

  • Максимальна кількість абонентів мережі|сіті| – 1000.
  • Максимальна протяжність кільця мережі|сіті| – 20 кілометрів.
  • Максимальна відстань між абонентами мережі|сіті| – 2 кілометри.
  • Середа передачі – багатомодовий оптоволоконний кабель (можливе застосування електричної витої пари).
  • Метод доступу – маркерний.
  • Швидкість передачі інформації – 100 Мбіт/с (200 Мбіт/с для дуплексного режиму передачі).

Стандарт FDDI має значні переваги в порівнянні зі всіма мережами, що розгледіли раніше. Наприклад, мережа Fast Ethernet, що має таку ж пропускну спроможність 100 Мбіт/с, не може порівнятися з FDDI по допустимих розмірах мережі. До того ж маркерний метод доступу FDDI забезпечує на відміну від CSMA/CD гарантований час доступу і відсутність конфліктів при будь-якому рівні навантаження.



Обмеження на спільну|загальну| довжину мережі|сіті| в 20 км. пов'язане не із загасанням|затуханням| сигналів в кабелі, а з|із| необхідністю обмеження часу повного|цілковитого| проходження сигналу по кільцю для забезпечення гранично допустимого часу доступу. А ось|от| максимальна відстань між абонентами (2 км. при багатомодовому кабелі) визначається якраз загасанням|затуханням| сигналів в кабелі (воно не повинне перевищувати 11 дБ|). Передбачена також можливість|спроможність| застосування|вживання| одномодового кабелю, і в цьому випадку відстань між абонентами може досягати 45 кілометрів, а повна|цілковита| довжина кільця – 200 кілометрів.

Є також реалізація FDDI на електричному кабелі (CDDI – Copper Distributed Data Interface або TPDDI – Twisted Pair Distributed Data Interface). При цьому використовується кабель категорії 5 з роз'ємами RJ-45. Максимальна відстань між абонентами в цьому випадку має бути не більше 100 метрів. Вартість устаткування мережі на електричному кабелі у декілька разів менше. Але ця версія мережі вже не має настільки очевидних переваг перед конкурентами, як початкова оптоволоконна FDDI. Електричні версії FDDI стандартизованы набагато гірше оптоволоконних, тому сумісність устаткування різних виробників не гарантується.



Таблиця 8.1. Код 4В/5В
Інформація Код 4В/5В Інформація Код 4В/5В

Для передачі даних в FDDI застосовується вже згадуваний в першому розділі код 4В/5В (див. табл. 8.1), спеціально розроблений для цього стандарту. Головний принцип коди – уникнути довгих послідовностей нулів і одиниць. Код 4В/5В забезпечує швидкість передачі 100 Мбіт/с при пропускній спроможності кабелю 125 мільйонів сигналів в секунду (або 125 Мбод), а не 200 Мбод, як в разі манчестерської коди. При цьому кожним чотирьом бітам передаваної інформації (кожному півбайту або нибблу) ставиться у відповідність п'ять передаваних по кабелю бітів. Це дозволяє приймачу відновлювати синхронізацію даних, що приходять, один раз на чотири прийнятих бита. Таким чином, досягається компроміс між простим кодом NRZ і манчестерським кодом, що самосинхронизирующимся на кожному біті. Додатково сигнали кодуються кодом NRZI (в разі TPDDI) і MLT-3 (в разі FDDI).

Стандарт FDDI для досягнення високої гнучкості мережі передбачає включення в кільце абонентів двох типів:

  • Абоненти (станції) класу А (абоненти подвійного підключення, DAS| – Dual-Attachment| Stations|) підключаються до обох (внутрішньому і зовнішньому) кілець мережі|сіті|. При цьому реалізується можливість|спроможність| обміну з|із| швидкістю до 200 Мбіт/с або резервування кабелю мережі|сіті| (при пошкодженні|ушкодженні| основного кабелю використовується резервний). Апаратура цього класу застосовується в найкритичніших з погляду швидкодії частках|частинах| мережі|сіті|.
  • Абоненти (станції) класу В (абоненти одинарного підключення, SAS| – Single-Attachment| Stations|) підключаються тільки|лише| до одного (зовнішньому) кільця мережі|сіті|. Вони простіші і дешевші, в порівнянні з адаптерами класу А, але|та| не мають їх можливостей|спроможностей|. У мережу|сіть| вони можуть включатися тільки|лише| через концентратор або обхідний комутатор, що відключає їх в разі|у разі| аварії.

Окрім|крім| власне абонентів (комп'ютерів, терміналів і так далі) в мережі|сіті| використовуються зв'язні концентратори (Wiring| Concentrators|), включення|приєднання| яких дозволяє зібрати|повизбирувати| в одне місце|місце-милю| всі точки підключення з метою контролю роботи мережі|сіті|, діагностики несправностей і спрощення реконфігурації. При застосуванні|вживанні| кабелів різних типів (наприклад, оптоволоконного кабелю і витої|крученої| пари) концентратор виконує також функцію перетворення електричних сигналів в оптичних і навпаки. Концентратори також бувають подвійного підключення (DAC| – Dual-Attachment| Concentrator|) і одинарного підключення (SAC| – Single-Attachment| Concentrator|).



Приклад конфігурації мережі FDDI представлений на рис. 8.1. Принцип об'єднання пристроїв мережі ілюструється на рис. 8.2.


Мал. 8.1. Приклад конфігурації мережі FDDI

FDDI визначає чотирьох типів портів абонентів (рис. 8.2):

  • Порт A визначений тільки|лише| для пристроїв|устроїв| подвійного підключення, його вхід підключається до первинного (зовнішньому) кільця, а вихід – до вторинного|повторного| (внутрішньому) кільця.
  • Порт B визначений тільки|лише| для пристроїв|устроїв| подвійного підключення, його вхід підключається до вторинного|повторного| (внутрішньому) кільця, а вихід – до первинного (зовнішньому) кільця. Порт A зазвичай|звично| з'єднується з|із| портом B, а порт В – з|із| портом A.
  • Порт M (Master|) визначений для концентраторів і сполучає|з'єднує| два концентратори між собою або концентратор з|із| абонентом при одному кільці. Порт M як правило з'єднується з|із| портом S.
  • Порт S (Slave|) визначений тільки|лише| для пристроїв|устроїв| одинарного підключення (концентраторів і абонентів). Порт S зазвичай|звично| з'єднується з|із| портом M.

Структура портів для абонентів DAS і SAS, а також концентратора DAC видно на рис. 8.2. Концентратор SAC має один порт S для включення в одинарне кільце і декілька портів М для підключення абонентів SAS.


Мал. 8.2. Об'єднання пристроїв мережі FDDI

Стандарт FDDI передбачає також можливість реконфігурації мережі з метою збереження її працездатності в разі пошкодження кабелю (рис. 8.3).

У показаному на малюнку випадку пошкоджена ділянка кабелю виключається з|із| кільця, але|та| цілісність мережі|сіті| при цьому не порушується унаслідок|внаслідок| переходу на одне кільце замість двох (тобто|цебто| абоненти DAS| зачинають|починають| працювати, як абоненти SAS|). Це рівносильно процедурі згортання кільця в мережі|сіті| Token-Ring|.


Мал. 8.3. Реконфігурація мережі FDDI при пошкодженні кабелю

Окрім абонентів (станцій) і концентраторів в мережі FDDI застосовуються обхідні комутатори (bypass switch). Обхідні комутатори включаються між абонентом і кільцем і дозволяють відключити абонента від кільця в разі його несправності. Управляється обхідний комутатор електричним сигналом від абонента. Залежно від сигналу, що управляє, він або включає абонента в кільце або ж виключає його з кільця, замикаючи його на самого себе (рис. 8.4).

При використанні обхідних комутаторів необхідно враховувати додаткові загасання|затухання|, що вносяться ними (близько 2,5 дБ| на один комутатор).

На відміну від методу доступу, пропонованого стандартом IEEE 802.5, в FDDI застосовується так звана множинна передача маркера. Якщо в разі мережі Token-Ring новий (вільний) маркер передається абонентом тільки після повернення до нього його пакету, то в FDDI новий маркер передається абонентом відразу ж після закінчення передачі ним пакету (подібно до того, як це робиться при методі ETR в мережі Token-Ring). Послідовність дій тут наступна:

1. Абонент, що бажає передавати, чекає маркера, який йде за кожним пакетом.

2. Коли маркер прийшов, абонент видаляє|віддаляє| його з|із| мережі|сіті| і передає свій пакет. Таким чином, в мережі|сіті| може бути одночасне декілька пакетів, але|та| тільки|лише| один маркер.

3. Відразу після|потім| передачі свого пакету абонент посилає новий маркер.

4. Абонент-одержувач|отримувач|, якому адресований пакет, копіює його з|із| мережі|сіті| і, зробивши позначку в полі статусу пакету, відправляє|відряджає| його далі по кільцю.

5. Отримавши|одержувати| назад по кільцю свій пакет, абонент знищує його. У полі статусу пакету він має інформацію про те, чи були помилки, і чи отримав|одержував| пакет приймач.


Мал. 8.4. Включення обхідного комутатора

У мережі FDDI не використовується система пріоритетів і резервування, як в Token-Ring. Але передбачений механізм адаптивного планерування навантаження.

Кожен абонент веде свій відлік часу, порівнюючи реальний час звернення|звертання| маркера по кільцю (TRT| – Token-Rotation| Time|) із|із| заздалегідь|наперед| встановленим|установленим| контрольним (операційним) часом його прибуття (T_OPR|).

Якщо маркер повертається раніше, ніж встановлене|установлене| T_OPR|, то робиться|чинить| вивід|виведення| про те, що мережа|сіть| завантажена мало, і, отже, абонент може передавати всю інформацію в асинхронному режимі, тобто|цебто| незалежно від інших. Для цього абонент може використовувати весь часовий інтервал, що залишився (T_OPR| –TRT|).

Якщо ж маркер повертається пізніше, ніж встановлене|установлене| T_OPR|, то мережа|сіть| завантажена сильно, і абонент може передавати тільки|лише| найважливішу|поважну| інформацію протягом того інтервалу часу, який відводиться|відводить| йому в синхронному|синхрон| режимі.

Величина T_OPR| вибирається на етапі ініціалізації мережі|сіті| всіма абонентами в процесі змагання.

Такий механізм дозволяє абонентам гнучко реагувати на завантаження|загрузку| мережі|сіті| і автоматично підтримувати її на оптимальному рівні.

Для правильної роботи мережі|сіті| затримка проходження сигналу по кільцю має бути обмежена. Так, в разі|у разі| максимальної довжини кільця 200 км. і максимальній кількості абонентів 1000 повний|цілковитий| час затримки не повинен перевищувати 1,617 мс.

Формати маркера (рис. 8.5) і пакету (рис. 8.6) мережі FDDI декілька відрізняються від форматів, використовуваних в мережі Token-Ring.


Мал. 8.5. Формат маркера FDDI


Мал. 8.6. Формат пакету FDDI

Призначення полів:

  • Преамбула (Preamble|) використовується для синхронізації. Спочатку вона містить|утримує| 64 бита, але|та| абоненти, через яких проходить пакет, можуть міняти|замінювати| її розмір.
  • Початковий роздільник (SD—| Start| Delimiter|) виконує функцію ознаки початку кадру.
  • Байт управління (FC| – Frame| Control|) містить|утримує| інформацію про пакет (розмір поля адреси, синхронная/асинхронная передача, тип пакету – службовий або інформаційний, код команди).
  • Адреси приймача і джерела (SA| – Source| Address| і DA| – Destination| Address|) можуть бути 6-байтовими (аналогічно Ethernet| і Token-Ring|) або 2-байтовими.
  • Поле даних (Info|) має змінну довжину (від 0 до 4478 байт). У службових (командних) пакетах поле даних володіє нульовою довжиною.
  • Поле контрольної суми (FCS| – Frame| Check| Sequence|) містить|утримує| 32-бітову циклічну контрольну суму пакету (CRC|).
  • Кінцевий|скінченний| роздільник (ED| – End| Delimiter|) визначає кінець кадру.
  • Байт стану|достатку| пакету (FS| – Frame| Status|) включає біт виявлення помилки, біт розпізнавання адреси і біт копіювання (аналогічно Token-Ring|).

Формат байта управління мережі FDDI (рис. 8.7):

  • Біт класу пакету визначає тип пакету: синхронний|синхрон| або асинхронний.
  • Біт довжини адреси встановлює, яка адреса (6-байтовий або 2-байтовий) використовується в даному пакеті.
  • Поле типа|типу| пакету (два бита) визначає, керівник це пакет або інформаційний.
  • Поле коди команди (чотири бита) указує|вказує| на те, яку команду повинен виконати приймач (якщо це пакет, що управляє).


Мал. 8.7. Формат байта управління

На закінчення слід зазначити, що не дивлячись на очевидні переваги FDDI дана мережа не набула широкого поширення, що пов'язане головним чином з високою вартістю її апаратури (порядка декілька сотів і навіть тисяч доларів). Основна сфера застосування FDDI зараз – це базові, опорні (Backbone) мережі, об'єднуючі декілька мереж. Застосовується FDDI також для з'єднання потужних робочих станцій або серверів, що вимагають високошвидкісного обміну. Передбачається, що мережа Fast Ethernet може потіснити FDDI, проте переваги оптоволоконного кабелю, маркерного методу управління і рекордний допустимий розмір мережі ставлять в даний час FDDI поза конкуренцією. А в тих випадках, коли вартість апаратури має вирішальне значення, можна на некритичних ділянках застосовувати версію FDDI на основі витої пари (TPDDI). До того ж вартість апаратури FDDI може сильно зменшитися із зростанням обсягу її випуску.

Мережа|сіть| 100VG-AnyLAN|

Мережа 100VG-AnyLAN – це одна з останніх розробок високошвидкісних локальних мереж, що недавно з'явилася на ринку. Вона розроблена компаніями Hewlett-Packard і IBM і відповідає міжнародному стандарту IEEE 802.12, так що рівень її стандартизації вистачає високий.

Головними достоїнствами її є велика швидкість обміну, порівняно невисока вартість апаратури (приблизно удвічі дорожче за устаткування найбільш популярної мережі Ethernet 10BASE-T), централізований метод управління обміном без конфліктів, а також сумісність на рівні форматів пакетів з мережами Ethernet і Token-Ring.

У назві мережі 100VG-AnyLAN цифра 100 відповідає швидкості 100 Мбіт/с, букви VG позначають дешеву неекрановану виту пару категорії 3 (Voice Grade), а ANYLAN (будь-яка мережа) позначає те, що мережа сумісна з двома найпоширенішими мережами.

Основні технічні характеристики мережі 100VG-AnyLAN:

  • Швидкість передачі – 100 Мбіт/с.
  • Топологія – зірка з|із| можливістю|спроможністю| нарощування (дерево). Кількість рівнів того, що каскадує концентраторів (хабів|) – до 5.
  • Метод доступу – централізований, безконфліктний (Demand| Priority| – із|із| запитом пріоритету).
  • Середа передачі – счетверенная неекранована витаючи пара (кабелі UTP категорії 3, 4 або 5), здвоєна витаючи пара (кабель UTP категорії 5), здвоєна екранована витаючи пара (STP), а також оптоволоконний кабель. Зараз в основному поширена счетверенная витаючи пара.
  • Максимальна довжина кабелю між концентратором і абонентом і між концентраторами – 100 метрів (для UTP| кабелю категорії 3), 200 метрів (для UTP| кабелю категорії 5 і екранованого кабелю), 2 кілометри (для оптоволоконного кабелю). Максимально можливий розмір мережі|сіті| – 2 кілометри (визначається допустимими затримками).
  • Максимальна кількість абонентів – 1024, що рекомендується – до 250.

Таким чином, параметри мережі 100VG-AnyLAN досить близькі до параметрів мережі Fast Ethernet. Проте головна перевага Fast Ethernet – це повна сумісність з найбільш поширеною мережею Ethernet (в разі 100VG-AnyLAN для цього потрібний міст). В той же час, централізоване управління 100VG-AnyLAN, що виключає конфлікти і що гарантує граничну величину часу доступу (чого не передбачено в мережі Ethernet), також не можна скидати з рахунків.

Приклад структури мережі 100VG-AnyLAN показаний на рис. 8.8.


Мал. 8.8. Структура мережі 100VG-AnyLAN

Мережа 100VG-AnyLAN складається з центрального (основного, кореневого) концентратора рівня 1, до якого можуть підключатися як окремі абоненти, так і концентратори рівня 2, до яких у свою чергу підключаються абоненти і концентратори рівня 3 і так далі При цьому мережа може мати не більше п'яти таких рівнів (у первинному варіанті було не більше трьох). Максимальний розмір мережі може складати 1000 метрів для неекранованої витої пари.

На відміну від неінтелектуальних концентраторів інших мереж (наприклад, Ethernet, Token-Ring, FDDI), концентратори мережі 100VG-AnyLAN – це інтелектуальні контроллери, які управляють доступом до мережі. Для цього вони безперервно контролюють запити, що поступають на всі порти. Концентратори приймають пакети, що приходять, і відправляють їх тільки тим абонентам, яким вони адресовані. Проте ніякої обробки інформації вони не проводять, тобто в даному випадку виходить все-таки не активна, але і не пасивна зірка. Повноцінними абонентами концентратори назвати не можна.

Кожен з концентраторів може бути налаштований на роботу з форматами пакетів Ethernet або Token-Ring. При цьому концентратори всієї мережі повинні працювати з пакетами тільки якого-небудь одного формату. Для зв'язку з мережами Ethernet і Token-Ring необхідні мости, але мости досить прості.

Концентратори мають один порт верхнього рівня і декілька портів нижнього рівня (для приєднання абонентів). Як абонент може виступати|вирушати| комп'ютер (робоча станція), сервер, міст, маршрутизатор, комутатор. До порту нижнього рівня може також приєднуватися інший концентратор.

Кожен порт концентратора може бути встановлений|установлений| в один з двох можливих режимів роботи:

  • Нормальний режим передбачає|припускає| пересилку абонентові, приєднаному до порту, тільки|лише| пакетів, адресованих особисто йому.
  • Моніторний режим передбачає|припускає| пересилку абонентові, приєднаному до порту, всіх пакетів, що приходять на концентратор. Цей режим дозволяє одному з абонентів контролювати роботу всієї мережі|сіті| в цілому|загалом| (виконувати функцію моніторингу).

Метод доступу до мережі 100VG-AnyLAN типовий для мереж з топологією зірка і полягає в наступному.

Кожен абонент, що бажає передавати, посилає концентратору свій запит на передачу. Концентратор циклічно прослухує всіх абонентів по черзі і дає право передачі абонентові, наступному по порядку за тим, який закінчив передачу. Величина часу доступу гарантована. Пріоритет у абонентів – географічний, тобто визначається номером порту нижнього рівня, до якого підключений абонент. Проте цей простий алгоритм ускладнений в мережі 100VG-AnyLAN, оскільки запити на передачу можуть мати два рівні пріоритету:

  • нормальний рівень пріоритету використовується для звичайних|звичних| застосувань;
  • високий рівень пріоритету використовується для додатків|застосувань|, що вимагають швидкого обслуговування.

Запити з|із| високим рівнем пріоритету (високопріоритетні) обслуговуються раніше, ніж запити з|із| нормальним пріоритетом (низькопріоритетні). Якщо приходить запит високого пріоритету, то нормальний порядок|лад| обслуговування уривається, і після|потім| закінчення прийому поточного пакету обслуговується запит високого пріоритету. Якщо таких високопріоритетних запитів декілька, то повернення до нормальної процедури обслуговування відбувається|походить| тільки|лише| після|потім| повної|цілковитої| обробки всіх цих запитів. Можна сказати, що високопріоритетні запити обслуговуються поза чергою, але|та| вони утворюють свою чергу.

При цьому концентратор стежить за тим, щоб|аби| не була перевищена встановлена|установлена| величина гарантованого часу доступу для низькопріоритетних запитів. Якщо високопріоритетних запитів дуже|занадто| багато, то запити з|із| нормальним пріоритетом автоматично переводяться|переказують| їм в ранг високопріоритетних. Типова величина часу підвищення пріоритету дорівнює 200—300 мс| (встановлюється при конфігурації мережі|сіті|). Таким чином, навіть низькопріоритетні запити не чекатимуть своєї черги дуже|занадто| довго.

Концентратори нижчих рівнів також аналізують запити абонентів, приєднаних до них, і у разі потреби пересилають їх запити концентратору більш високого рівня. За один раз концентратор нижчого рівня може передати концентратору більш високого рівня не один пакет (як звичайний|звичний| абонент), а стільки пакетів, скільки абонентів приєднано до нього.

Так, для прикладу на рис. 8.9 в разі одночасного виникнення заявок на передачу у всіх абонентів (комп'ютерів) порядок обслуговування буде таким: комп'ютер 1-2, потім 1-3, потім 2-1, 2-4, 2-8, і далі 1-6. Проте так буде тільки при однаковому (нормальному) пріоритеті всіх запитів. Якщо ж, наприклад, від комп'ютерів 1-2, 2-4 і 2-8 вчинять високопріоритетні запити, то порядок обслуговування буде таким: 1-2, 2-4, 2-8, 1-3, 2-1, 1-6.


Мал. 8.9. Порядок обслуговування запитів абонентів на різних рівнях мережі

Кожен концентратор містить|утримує| у внутрішній пам'яті таблицю MAC-адресів| всіх абонентів, підключених до його портів нижнього рівня. Це дозволяє йому перенаправляти отримані|одержувати| пакети саме тим абонентам, яким вони адресовані. Концентратори верхніх рівнів зберігають таблиці адрес і тих абонентів, які підключені до концентраторів нижчих рівнів. Таким чином, основний (кореневий) концентратор містить|утримує| в собі інформацію про всіх абонентів мережі|сіті|. Формується таблиця адрес на етапі ініціалізації мережі|сіті|.

Окрім власне передачі пакетів і пересилки запитів на передачу в мережі|сіті| застосовується також спеціальна процедура підготовки до зв'язку (Link| Training|), під час якого концентратор і абоненти обмінюються між собою пакетами спеціального формату, що управляють. При цьому перевіряється правильність приєднання ліній зв'язку і їх справність, а також рівень помилок: якщо 24 пакети підряд не минають|проходять| без помилок, то абонент не включається в роботу. Одночасно концентратор отримує|одержує| інформацію про особливості абонентів, підключених до нього, їх призначення і мережеві|мережні| адреси, які він заносить в таблицю. Запускається дана процедура абонентом при включенні|приєднанні| живлення|харчування| або після|потім| підключення до концентратора, а також автоматично при великому рівні помилок.

Цікаво вирішена в мережі 100VG-AnyLAN проблема кодування передаваних даних.

Вся передавана інформація минає|проходить| наступні|слідуючі| етапи обробки:

  • Розділення|поділ| на квінтети (групи по 5 битий).
  • Перемішування, скремблювання (scrambling|) отриманих|одержувати| квінтетів.
  • Кодування квінтетів спеціальним кодом 5В/6В (цей код забезпечує у вихідній послідовності не більше трьох одиниць або нулів|нуль-індикаторів| підряд, що використовується для детектування помилок).
  • Додавання|добавляти| початкового і кінцевого|скінченного| роздільників кадру.

Сформовані таким чином кадри передаються в 4 лінії передачі (при використанні чотирьох парної| витої|крученої| пари). При здвоєній витій|крученій| парі і оптоволоконному кабелі застосовується тимчасове мультиплексування інформації в каналах.

В результаті|внаслідок| всіх цих дій досягається рандомізація сигналів, тобто|цебто| вирівнювання кількості передаваних одиниць і нулів|нуль-індикаторів|, зниження взаємовпливу кабелів один на одного і самосинхронізація передаваних сигналів без подвоєння необхідної смуги пропускання, як в разі|у разі| манчестерської коди.

При використанні счетверенной витої пари передача по кожній з чотирьох витих пар проводиться із швидкістю 30 Мбіт/с (рис. 8.10). Сумарна швидкість передачі складає 120 Мбіт/с. Проте корисна інформація унаслідок використання коди 5В/6В передається всього лише із швидкістю 100 Мбіт/с. Таким чином, пропускна спроможність кабелю має бути не менше 15 Мгц. Цій вимозі задовольняє кабель з витими парами категорії 3 (смуга пропускання – 16 Мгц).


Мал. 8.10. Кодування інформації в мережі 100VG-AnyLAN

У мережі 100VG-AnyLAN передбачено два режими обміну: напівдуплексний і повнодуплексний.

При напівдуплексному обміні все чотири виті|кручені| пари використовуються для передачі одночасно в одному напрямі|направленні| (від абонента до концентратора або навпаки). Даний режим використовується для передачі пакетів.

При повнодуплексному обміні дві виті|кручені| пари (1 і 4) передають в одному напрямі|направленні|, а дві інші (2 і 3) – в іншому напрямі|направленні|. Цей режим використовується для передачі сигналів, що управляють.

Для управління використовуються два тональні сигнали. Перший з|із| них є послідовністю з|із| 16 логічних одиниць і 16 логічними нулями|нуль-індикаторами|, наступними|слідуючими| із швидкістю 30 Мбіт/с (в результаті частота сигналу рівна 0,9375 Мгц). Другий тональний сигнал має удвічі|вдвічі| більшу частоту (1,875 Мгц) і утворюється чергуванням восьми логічних одиниць і восьми логічних нулів|нуль-індикаторів|. Все управління мережею|сіттю| здійснюється комбінаціями цих двох тональних сигналів.

У таблиці 8.2 приведена розшифровка різних комбінацій цих сигналів, передаваних абонентові і концентратору.

Коли ні у абонента, ні біля|в| концентратора немає інформації для передачі, обидва вони посилають по обох лініях перший тоновий сигнал (комбінація 1—1). Якщо пакет, що приймається концентратором, може бути адресований даному абонентові, йому посилається комбінація сигналів 1—2. При цьому абонент повинен припинити передачу сигналів, що управляють, концентратору і звільнити|визволяти| ці дві лінії зв'язку для пересилки інформаційних пакетів. Така ж комбінація (1—2), отримана|одержувати| концентратором, означає запит на передачу пакету з|із| нормальним пріоритетом. Запит на передачу пакету з|із| високим пріоритетом передається комбінацією 2—1. Нарешті|урешті|, комбінація 2—2 повідомляє як абонента, так і концентратор про необхідність перейти до процедури підготовки до зв'язку (Link| Training|).

Таблиця 8.2. Розшифровка комбінацій тональних сигналів, що управляють
Передавані сигнали Розшифровка абонентом Розшифровка концентратором
1 – 1   Немає інформації для передачі   Немає інформації для передачі  
1 – 2   Концентратор приймає пакет   Запит нормального пріоритету  
2 – 1   Зарезервовано   Високопріоритетний запит  
2 – 2   Запит процедури підготовки до зв'язку   Запит процедури підготовки до зв'язку  

Таким чином, мережею 100VG-AnyLAN є доступне рішення для збільшення швидкості передачі до 100 Мбіт/с. Проте не володіє повною сумісністю ні з однією із стандартних мереж, тому її подальша доля проблематична. До того ж, на відміну від мережі FDDI, вона не має ніяких рекордних параметрів. Швидше за все, 100VG-AnyLAN не дивлячись на підтримку солідних фірм і високий рівень стандартизації залишиться всього лише прикладом цікавих технічних рішень.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 24; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.026 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты