КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Організація роботи з виконання бюджетівЗусилля по узгодженню різнобічних інтересів і пошук компромісного рішення, яких вимагають процедури ухвалення бюджету можуть виявитись марними, якщо відсутні механізми ефективної реалізації та дотримання обраного курсу. Адже реально ефективним бюджетом є лише такий, що не тільки оптимально представляє інтереси суспільства у затвердженому законі, але й виконується у повній відповідності із закладеними пріоритетами. Тому механізм організації виконання бюджету є однією із головних умов його ефективності. Виконання бюджету постає складною послідовністю етапів-процедур, що потребує злагодженої роботи великої кількості державних органів, установ, окремих людей, інституційних механізмів, діяльність яких пов’язана із надзвичайно багатогранним колом питань: від початку обліку податкових зобов’язань до складання звіту про виконання бюджету. При дослідженні даного етапу бюджетного процесу фінансова наука об’єктивно постає перед необхідністю застосування підходів управлінської, правової науки, з метою виконання складного завдання – вдосконалити мистецтво управління бюджетом. На етапі виконання бюджету надмірна бюрократизація, складність виконавських процедур відкриває специфічні можливості для прояву політико-владних, суб’єктивних чинників. За умови неефективності публічного контролю, невдалого інституційного регулювання виконавських процедур він несе загрозу оптимальному функціонуванню державних фінансів. Після затвердження бюджету повністю змінюється сама суть бюджетного процесу. В першу чергу, це проявляється у зміні задіяних механізмів: публічно-демократичні (плебісцитарні) процедури етапу розгляду-затвердження бюджету поступаються місцем виконавсько-бюрократичним процедурам. Відмінні також завдання, що стоять перед кожним з етапів. Рішення прийняті парламентом і закріплені у законодавстві, не можуть регламентувати усі аспекти їх практичної реалізації. Користуючись правом напрацювання інструктивного матеріалу, виконавча влада володіє значною свободою дій в рамках затверджених правил, що не завжди йде на користь справі. Як показує вітчизняна практика, підзаконні акти нерідко мають суперечливий характер і неоднозначне трактування. Під виконанням бюджетів розуміється забезпечення своєчасного і в повному обсязі надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів. Виконання бюджету має за мету забезпечити поступлення доходів і фінансування видатків в межах затверджених бюджетних програм. Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України (стаття 42 Бюджетного кодексу), місцевих бюджетів – Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) (стаття 78 Бюджетного кодексу). Загальну організацію та управління виконанням державного та місцевих бюджетів, координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджетів забезпечують відповідно Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи. Третя стадія бюджетного процесу, яка охоплює виконання бюджету. забезпечується Кабінетом Міністрів України. Загальну організацію та управління виконанням державного бюджету та координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету здійснює Міністерство фінансів України. При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: — розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; — контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов’язаннями; — ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; — здійснення інших операцій з бюджетними коштами. В органах Державної казначейської служби України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку. Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. До затвердження розпису Державного бюджету України Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис Державного бюджету України на відповідний період. Примірник затвердженого розпису Державного бюджету України передається до Рахункової палати та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни, зумовлені внесенням змін до закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду. У процесі виконання Державного бюджету України за доходами діяльність фінансових органів розмежована наступним чином: — Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету, а також погодження рішень центрального податкового органу про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного періоду, стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів); — Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету; — органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського АР Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету. Податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов’язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України. Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: — встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; — затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів; — взяття бюджетних зобов’язань; — отримання товарів, робіт і послуг; — здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань; — використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм; — повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету). Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України. Державна казначейська служба України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Державна казначейська служба України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі). Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов’язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу. Державна казначейська служба України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: — наявності відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; — наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); — наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
|