Зоряна доба. Зоряний час.

Проміжок часу між двома послідовними одноіменними кульмінаціями точки весняного рівнодення на одному і тому ж географічному меридіані називається зоряною добою.

Початок зоряної доби – момент верхньої кульмінації точки весняного рівнодення.

Час, який проходить від верхньої кульмінації γ до будь – якого іншого її положення називається зоряним часом S.

Зоряний час в будь-який момент дорівнює прямому сходженню світила плюс його годинний кут.

В момент верхньої кульмінації

S= α

В момент нижньої кульмінації t=12^h

S= α+12^h

Вимірювання часу зоряною добою вигідно для розв’язування багатьох астрономічних задач, але в повсякденному житті користуватись дуже не зручно.

2. Справжня сонячна доба. Справжній сонячний час.

Проміжок часу між двома послідовними однойменними кульмінаціями сонця (центру сонячного диску) на одному і тому ж географічному меридіані називається справжньою добою.

За початок справжньої доби на даному меридіані приймають момент нижньої кульмінації сонця (справжня північ).

Час, який пройшов від нижньої кульмінації Сонця до будь-якого іншого його положення вираження в долях справжньої сонячної доби називається справжнім сонячним часом Т_c

T_c=t_c+12^h

Справжній сонячний час Т_c на даному меридіані в будь-який момент чисельно рівний годинному куту Сонця t вираженому в годинній мірі плюс 12^h .

Користуючись справжньою добою в повсякденному житті не зручно, тому що її тривалість змінюється протягом року, тому що величина добового приросту прямого сходження змінюється протягом року.

Причини:

1) Сонце рухається по екліптиці яка нахилена під кутом 23º26´ до небесного екватора.

2) Рух Сонця по екліптиці не рівномірний.

3.Середня сонячна доба. Середній сонячний час.

Щоб одержати добу із сталою довжиною і в той же час зв’язана з рухом Сонця в А введені поняття двох фіктивних точок – середнього екліптичного і середнього екваторіального Сонця.

Середнє еліптичне сонце рівномірно рухається по екліптиці з середньою швидкістю сонця і співпадає з ним 3 січня 4 липня.

Середнє екваторіальне сонце рівномірно рухається по небесному екватору з постійною швидкістю середнього екліптичного сонця і одночасно з ним проходить точку весняного рівнодення.

Таким чином в кожний момент часу пряме сходження екваторіального сонця рівна довготі середнього екліптичного сонця. Їх прямі сходження співпадають тільки чотири рази на рік. Це проходження ними точок рівнодень і в момент проходження середньоекліптичним сонцем рівностоянь.

Введенням середнього екваторіального сонця. У якого добові прирости α прямого сходження однакові забезпечується однакова тривалість сонячної доби.

Проміжок часу між двома послідовними однойменними кульмінаціями середнього екваторіального сонця на одному і тому ж географічному меридіані називається середньою добою.

Тривалість середньої сонячної доби дорівнює середньому значенню тривалості справжньої сонячної доби.

За початок середньої сонячної доби приймають момент нижньої кульмінації середнього екваторіального сонця (середня північ).

Час, який пройшов від нижньої кульмінації середнього екваторіального сонця до будь-якого іншого його положення виражений в долях середньої сонячної доби називається середнім сонячним часом Тm.

Середній час Тm на даному меридіані в будь-який момент часу чисельно рівний годинному куту.

Середнє екваторіальне сонце на небі нічим не відрізняється і тому безпосередньо виміряти годинний кут неможливо, тому середній сонячний час одержують шляхом обчислення.

До 1925 р. при астроспостереженнях за почато середньої доби приймали момент верхньої кульмінації.

Зв’язок середнього сонячного часу з зоряним.

Виходячи з того, що в тропічному році 365,2422 середніх сонячних доби можна показати. Що в тропічному році зоряних діб на одиницю більше тобто 366,2422.

Неважко бачити, що яка б не була тривалість тропічного року, число добових оборотів сонця за цей проміжок часу буде на одиницю менше. Ніж число добових оборотів точки весняного рівнодення

365,2422 середніх сонячних діб= 366,2422 зоряних доби

1 середня сонячна доба = зоряної доби.

1 зоряна доба = сонячної доби.

Коефіцієнти к= 1,002738 для переводу сонячного часу в зоряний час.

Коефіцієнти к= 0,997270 для переводу зоряний час в сонячний час.

4. Системи лічби часу: всесвітній, поясний і декретний час.

Всесвітнім (світовим) часом називається місцевий середній час грінвічського меридіану і позначається Т .

Місцевий час зв’язаний з всесвітнім часом формулою:

Tm= Т +

Поясний час.

В 1884 році Міжнародна конференція 26 держав прийняла систему поясного часу. Земну кулю було розділено на 24 годинні пояси з нумерацією 0 XXIII. Годинний пояс простягається по довготі на 15°. Місцевий час місцевого меридіана поясу, яким користуються у всьому поясі називається поясним часом.

Нульовий пояс простягається на 7°5¢ на захід і стільки ж на схід від грінвічського меридіану, а другий – 22°5¢ – 37°5¢.

Поясний час дорівнює

Тп=То+N

Декретний час запроваджено в СРСР 16 червня 1930 року декретом Ради Народних Комісарів. Стрілки годинників переведені на 1 годину.

Ефемеридний час.

Середина XIX століття відхилення в русі місяця від розрахованого положення. В XX ст.. відхилення Меркурія і Венери. Це пояснено нерівномірністю обертання землі навколо осі. В астрономії використовують дві системи для лічби часу: нерівномірний та рівномірний (ефемеридний час). Його використовують для теоретичних розрахунків руху місяця і планет.