Будова Сонця.

Залежно від температури та процесів, що відбуваються, у внутрішній структурі Сонця умовно виділяють (мал. 14):

• ядро;

• зону променистої рівноваги;

• конвективну зону;

• атмосферу, що складається з фотосфери, хромосфери і корони.

Ядро — центральна область Сонця (радіусом близько 0,33 радіуса Сонця), в якій за надвисокого тиску та температури 15 млн. К відбуваються термоядерні реакції. Ядро — зона, де зосереджена половина сонячної маси і виділяється практично вся енергія, що змушує його світитись. Із віддаленням від центра Сонця температура поступово зменшується і нарешті стає недостатньою для перебігу термоядерних реакцій. Так визначають межі ядра.

Енергія, яка виділяється в сонячному ядрі, переноситься назовні двома способами: променевим і конвективним. Променеве перенесення енергії відбувається в самому ядрі й далі, в зоні променистої рівноваги. У термоядерних реакціях виникають у–кванти, які одразу ж поглинаються атомами навколишньої речовини. Атом, поглинувши у–квант високої енергії, як правило, випромінює кілька квантів з меншими енергіями. Таким чином, жорстке у–випромінювання, що є результатом термоядерних реакцій у ядрі Сонця, зазнавши багаторазового пере випромінювання, виходить на поверхню переважно у формі видимого світла. Зона, в якій енергія переноситься шляхом поглинання випромінювання і наступного його перевипромінювання називається зоною променистої рівноваги.

Вище цього рівня розташована конвективна зона. Температура у ній швидко зменшується з віддаленням від центра Сонця, а енергія з глибини вгору переноситься переважно за допомогою конвекції, хоча променеве перенесення теж має місце.

Загалом процес передавання енергії від центральних областей до фотосфери дуже повільний і триває мільйони років.