ГІДРАВЛІЧНИЙ ПРИВОД

На основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) в Україні розроблені й діють національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку — П(С)БО. Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.
Реформування бухгалтерського обліку в Україні шляхом його гармонізації та стандартизації має свою історію.
За наказом Президента України "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системі обліку та статистики" від 23 травня 1992 р. № 303 було розпочато роботу з удосконалення національної системи бухгалтерського обліку з використанням міжнародних стандартів. Для забезпечення здійснення положень цього наказу Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про концепцію побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку та статистики" від 4 травня 1993 р. № 326. Розроблена на основі положень, наведених у концепції, Державна програма переходу України на міжнародну систему обліку та статистики передбачала наближення первинного бухгалтерського та статистичного обліку на підприємствах різних форм власності до міжнародних стандартів обліку та звітності.

Відповідно до програми робота здійснювалася за такими напрямами:

1. розробка загальнометодологічних основ реформування обліку і статистики;
2. становлення співробітництва та координація з міжнародними професійними організаціями, розробка спільних проектів відносно введення МСБО з урахуванням соціально-економічного розвитку України;
3. створення системи національних рахунків (СНР) та приведення їх у відповідність до рекомендацій ООН 1993 p.;
4. удосконалення форм бухгалтерського обліку;
5. підготовка законодавчих актів та нормативних документів згідно із завданнями програми;
6. розробка та затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та галузевих рекомендацій щодо ведення обліку витрат виробництва;
7. вивчення організації і методології бухгалтерського обліку, звітності та аудиту підприємств та банків з використанням МСБО та комп'ютерів у країнах з розвинутою економікою;
8. розробка вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звітності та аудиту, уніфікація форм первинної облікової документації.

У виконанні Державної програми реформування бухгалтерського обліку значною подією став перехід у 1997—1998 pp. вітчизняної банківської системи на ведення бухгалтерського обліку та складання звітності відповідно до міжнародних стандартів, у результаті чого професійне коло бухгалтерів та аудиторів істотно розширилося і набуло практичного досвіду реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках.
Першими виробничими структурами, що ввели елементи міжнародних принципів обліку та звітності, стали відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти та професійні учасники фондового ринку. Ці підприємства, починаючи з 1999 p., складають звітність за новими формами, які затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 січня 1998 р. № 11. Такі форми звітності складено відповідно до вимог МСБО.

У 1998 р. першим кроком до інтеграційних процесів входження у бухгалтерську практику було те, що Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) здійснила переклад та видання книги "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку". У 2001 р. з дозволу КМСБО ця авторитетна громадська організація видала книгу "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000", що стало значною подією щодо ознайомлення широкої бухгалтерської громадськості з МСБО.

З метою поглиблення розпочатої в 1992 р. перебудови системи обліку й забезпечення єдиних сучасних методологічних принципів організації бухгалтерського обліку та його відповідності вимогам сучасної екондміки та системи управління Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Програми реформу-346 вання системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" від 28 жовтня 1998 р. № 1706.

Програмою передбачається, що реформування системи бухгалтерського обліку є складовою заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Програма також передбачає здійснення в 1999—2001 pp. переходу суб'єктів господарської діяльності до використання міжнародних стандартів фінансової звітності.

Такий перехід відбувається в рамках реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним співтовариством, яка передбачає адаптацію законодавства України до законодавства розвинутих країн. Питаннями трансформації вітчизняної звітності у звітність згідно з вимогами МСБО займалися представництва найбільших міжнародних аудиторських фірм, таких як Arthur Anderson & Co, Price Waterhouse та ін.

Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямами:

1. законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку шляхом прийняття спеціального Закону України;
2. формування нормативної бази шляхом розробки нових положень (стандартів);
3. методичне забезпечення діяльності бухгалтерських служб необхідними інструкціями, методичними вказівками, коментарями;
4. кадрове забезпечення реформи шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку;
5. міжнародне співробітництво через вступ і активну роботу в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях.

У рамках виконання плану заходів Програми за 1999—2001 pp. у 1999 р. було прийнято Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який передбачає регулювання бухгалтерського обліку в напрямку гармонізації з міжнародними стандартами фінансової звітності. Саме цей Закон встановив основні принципи бухгалтерського обліку, визнавши його дані базовими для складання будь-якої звітності, в якій містяться вартісні показники. З 1 січня 2000 p., з моменту введення в дію

Закону суб'єкти підприємницької діяльності мають змогу самостійно визначати облікову політику підприємства; обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них; затверджувати правила документообороту і технологію обробки облікової інформації; встановлювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаючи ведення в окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, активів, зобов'язань у потрібному підприємству аспекті деталізації та регламентації управлінського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкцію до його застосування. Новий План рахунків побудований за концепцією, коли назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати, що дає змогу безпосередньо з рахунків і субрахунків нового Плану рахунків отримувати інформацію для складання фінансової звітності.

Виконання Програми реформування бухгалтерського обліку передбачає розробку і запровадження 24 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО). Станом на 1 січня 2004 р. затверджено такі національні П(С)БО (табл. 13.4).

Національні Положення (стандарти) складаються структурно з таких частин:

1. Загальні положення, де визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про об'єкти обліку, вказується яким чином і які суб'єкти господарської діяльності їх застосовують, наводиться короткий глосарій вживаних термінів та їх тлумачення, що сприяє кращому розумінню змісту положення (стандарту).
2. Визнання та класифікація об'єкта бухгалтерського обліку.
3. Оцінка об'єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, вказуються прийняті методи оцінки.
4. Характеристика обліку об'єкта бухгалтерського обліку виходячи із загальноприйнятих за МСБО принципів.
5. Розкриття інформації про об'єкти бухгалтерського обліку у фінансовій звітності та примітках до звіту.
6. Додатки (у разі необхідності), де наводяться форми фінансової звітності, методи та приклади розрахунків показників, різні переліки тощо.

Змістовна частина національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку здебільшого містить норми, які добре знайомі фахівцям за попередньою нормативною базою. Водночас їх доповнено деякими новими методами оцінки, розподілу, складу річної фінансової звітності. Збережені національні традиції щодо затвердження уніфікованих форм фінансової звітності. Разом з тим П(С)БО містять деякі концептуальні відмінності від МСБО (табл. 13.5).

Перелік національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку і їх кореспонденцію з МСБО подано в дод. 9.

Таблиця 13.5. Концептуальні відмінності між П(С)ВО та МСБО

ГІДРАВЛІЧНИЙ ПРИВОД

Гідравлічний привод – це сукупність пристроїв призначених для приведення у рух з заданими параметрами виконавчих органів металорізальних верстатів та допоміжного обладнання, енергоносієм якого використовується робоча рідина під тиском.

Гідравлічний привід одержав застосування дякуючи наступним його достоїнствам [25,34]:

- висока швидкодія;

- можливість одержання значних зусиль та обертових моментів за порівняно незначних розмірах гідродвигунів;

- безступінчасте регулювання швидкості виконавчих пристроїв у широкому діапазоні;

- мала інерційність;

- можливість керування параметрами руху під час переміщень робочих органів автоматизованого обладнання;

- простота здійснення зворотно-поступального руху;

- легкість запобігання перевантажень;

- можливість передачі значних зусиль за незначної металоємності;

- висока точність позиціонування;

- можливість переміщення виконавчих органів із нерухомого стану за максимального навантаження;

- можливість переміщення виконавчих органів із рівномірною швидкістю

не залежно від величини навантаження ;

- плавність роботи та перемикання;

- легкість керування та регулювання;

- висока продуктивність та надійність;

- достатнє тепловідведення тощо.

Недоліки, через які гідропривід поступається електроприводу :

- втрати робочої рідини (мінеральної олії) забруднюють оточуюче середовище, що створює небезпеку пожежі, аварії та нещасним випадкам;

- гідравлічні пристрої чутливі до забруднень;

- високий тиск рідини гідроприводу небезпечний для обслуговуючого персоналу;

- чутливість роботи гідравлічних механізмів до коливань температури, внаслідок зміни в’язкості робочої рідини;

- невисокий коефіцієнт корисної дії.

Напруженість гідравлічного приводу становить 6-100 МПа, для прикладу, у електричному та пневматичному приводі - 0.5 – 1 МПа.

Гідропривід використовується для такого типу обладнання:

- металооброблюючі верстати та складальні комплекси всіх типів;

- автоматичні верстатні лінії;

- підйомно-транспортне обладнання;

- преси;

- ливарні машини.

- вальцювальні стани;

- промислові ліфти тощо.

Гідропривод у металорізальних верстатах та допоміжному обладнанні може використовуватись:

- у токарних верстатах для приводу затискних пристроїв, фіксувальних механізмів, у пристроях переміщення супортів та задньої бабки, інструментальних магазинів, механізмів подач, затискання заготовок у пристосуваннях та у шпинделях токарних верстатів; транспортерів видалення стружки тощо; приводу револьверних головок, поворотних механізмів, ділильних столів інструментальних магазинів;

- у багатоцільових верстатах: в приводах подач, у механізмах автоматичної зміни деталей та інструментів, у живленні гідростатичних підшипників та напрямних, у фіксувальних та затискних механізмах;

- у шліфувальних верстатах: для здійснення зворотно-поступального руху, для приводу механізмів подач, у забезпеченні роботи підшипників шпинделя;

- у фрезерних верстатах: для приводу механізмів подач та допоміжних пристроїв, у електрогідравлічних слідкувальних приводах.

- у довбальних та поперечно-строгальних верстатах: для реалізації головного руху повзуна та у приводі подач.

- у протяжних верстатах: для реалізації головного руху та приводу допоміжних пристроїв.