Розподілений доступ до інформаційного середовища

Сучасні інформаційні системи розробляються на основі архітектури розподілених компонент. Це забезпечує розподіл застосувань на:

1) презентаційні компоненти (клієнти);

2) компоненти прикладної логіки (сервер застосувань);

3) компоненти доступу до даних (сервер БД).

Така архітектура сприяє захищеності даних, а також високій масштабованості та можливості повторного використання програмного коду і передбачає гнучкі підходи для розподіленої обробки даних. Основним елементом трирівневої архітектури є сервер застосувань, який реалізує прикладні функції, оформлені у вигляді сервісів. Сервери застосувань надають певні набори послуг, а деталі їх реалізації повністю закриті від клієнтів.

За наявності міжкорпоративної взаємодії нерідко одне джерело даних (фінансова, біржова інформація) використовують системи е-бізнесу різних корпорацій. Тут особливе значення покладається на сервери застосувань або Web-сервери як механізми взаємодії підприємств через Web-вузли телекомунікаційних мереж. Використання багаторівневої архітектури "клієнт - сервер" забезпечує додаткову гнучкість при розподілі навантаження на вузли систем е-бізнесу і підвищує її функціональність.

Система управління базами даних (СУБД) дає змогу оптимізувати розподіл навантаження у стандартному багаторівневому застосуванні (application), представленому сервером БД, Web-сервером та браузером клієнта. Більшість сучасних СУБД застосовують реляційну модель даних.

Для розподіленої обробки економічної інформації вагомого значення нині набувають також багатовимірні, постреляційні й об'єктно-орієнтовані БД, здатні зберігати та обробляти складні структури даних з можливістю аналітичної обробки в режимі реального часу OLAP (On-Line Analytical Processing) та інтелектуальної обробки даних на основі бізнес-інтелекту ВІ-платформ.

Розподілений доступ до СІП можна представити через модель розподіленої системи, подану у вигляді схеми на рис. 2.3.2.

Сукупність прикладних процесів і БД, що використовуються спільно обчислювальними процесами в ІС, називають розподіленою системою (PC), а вузли мережі - вузлами PC.

Наприклад, вузлом РС може бути Web-сервер.

Один і той самий вузол мережі Internet може у загальному вигляді як ініціювати, так і виконувати транзакції. Концепція універсального клієнта та Web-серверів є базовою, що забезпечує розподілену обробку обчислень в Internet.

Рисунок 2.3.2 -Розподілена модель транзакцій е-бізнесу в Internet

Універсальний клієнт (браузер) забезпечує взаємодію із серверами застосувань, а також інтерпретацію та візуалізацію HTML-документа. Функція сервера - передача інформації за запитом клієнта. Функціональність і ефективність сервера здебільшого залежать від технології обробки інформаційних ресурсів. Для застосувань, що потребують потужної внутрішньої обробки даних (приміром, складна бізнес-логіка, яка реалізується з боку сервера), передбачені стандартні способи відповідного розширення потужності сервера, що можна здійснити шляхом приєднання додаткових серверів до Web-сервера.

Сучасні підприємства потребують якомога швидшого реагування на нові запити бізнесу, прозорої інтеграції і гнучкої взаємодії з новими партнерами і замовниками, що можна забезпечити через сервіс-орієнтовану архітектуру (СОА). Це парадигма, що призначена для проектування, розробки й управління застосунками у мережевому середовищі. Перехід до СОА відкриває можливість для ефективної реалізації розподілених обчислень у мережі Internet. Цей стандарт дає змогу вирішувати інтеграційні розподілені задачі.

Сервіс-орієнтірована архітектура допомагає ІТ-підрозділам підприємств ефективно вирішувати нові завдання, що постають перед ними. СОА призначена для інтеграції застосунків за допомогою "зв'язування" послуг без написання нового програмного коду. Бізнес-система може вчасно реагувати на зміни умов середовища шляхом налагодження процесу обміну повідомленнями в автоматизованому режимі.

СОА перетворилася на практичну методологію створення інформаційних систем. За допомогою засобів, що входять у SOA Foundation (IBM), сучасні підприємства можуть оперативно приймати рішення щодо взаємодії динамічних систем (DS) на основі СОА. Це набір інтегрованого програмного забезпечення, що заснований на відкритих стандартах і складається з продуктів, які входять у сімейство програмного забезпечення проміжного рівня WebSphere.

Головна перевага СОА полягає в тому, що сервісна архітектура може бути використана як засіб для відображення бізнес-процесів на програмно-технічні ресурси і в подальшому забезпечувати розподілену підтримку даних і постійний реінжиринг бізнес-процесів.

Динамічна бізнес-система є відображенням бізнес-проекту, тому життєвий цикл СОА можна вважати віддзеркаленням модифікацій бізнес-проекту (рис. 2.3.3).

Рисунок 2.3.3 - Реалізація СОА на основі Web-сервісів

Для того, щоб отримати загальний ефект від використання ІКТ в бізнесі, необхідно здійснити таке: застосувати формальні засоби і мову моделювання для опису бізнес-проекту, потім його транслювати в базові конструкції та інші важливі артефакти ІС, постійно її вдосконалюючи в режимі реального часу залежно від потреб.

Побудова СОА є ітераційним циклічним процесом, який включає такі етапи:

1. Створення моделі. Моделлю називають перетворення загального уявлення про цілі і завдання бізнесу в бізнес-проект або у формалізовану модель.

2. Компоновка системи. У компоновці системи беруть участь архітектор підприємства, бізнес-аналітик, архітектор, IT-директор. Разом вони транслюють модель у компоненти системи. Кінцева мета компоновки - створення програмної моделі.

3. Впровадження. На етапі впровадження створюються інформаційний простір і застосунки, які функціонують у цьому просторі.

4. Управління. На цьому етапі оцінюються результати, а одержані відомості використовуються для вдосконалення бізнес-проекту і моделей на наступній ітерації створення СОА.