Учбові цілі. №2.1. Моделирование электростатических полей

Лабораторные работы

№2.1. Моделирование электростатических полей. 1

№2.2. Определение ёмкости конденсаторов посредством измерения тока разрядки 1

Лабораторные работы

№2.4. Определение ЭДС источника методом компенсации. 12

№2.5. Измерение сопротивления проводников мостиком Уинстона. 12

№2.6. Изучение обобщенного закона Ома. 12

Лабораторные работы

№2.8а, 2.8б. Определение удельного заряда электрона с помощью магнетрона 20

Лабораторные работы

№ 2.9. Изучение магнитного поля соленоида. 32

№ 2.10. Изучение явления взаимной индукции. 32

Лабораторные работы

№ 2.11. Снятие кривой намагничивания и петли гистерезиса с помощью осциллографа 39

№ 2.12.Определение точки Кюри ферромагнетика. 39

Лабораторные работы

№2.14. Исследование затухающих электромагнитных колебаний. 45

№2.15. Изучение вынужденных электромагнитных колебаний. 45

Лабораторная работа

№2.20 Интерференция света. 50

Лабораторная работа

№2.21 Дифракция света. 56

Лабораторная работа

№2.22 Поляризация света. 62

Библиографический список.. 68

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 8

З пропедевтики ортопедичної стоматології

для студентів

ІІ курсу

Тема: « Методи дослідження ортопедичних хворих. Клінічні та додаткові (статичні і динамічні) заповнення історії хвороби ортопедичного хворого.»

Тривалість заняття – 4 години.

Запорiзький державний медичний унiверситет

Кафедра оториноларингології та пропедевтичної стоматології

«Затверджено»

на Ц.М.К стоматологiчних дисциплiн

голова д.мед.н. _____ О.В.Возний

“_____”___________20___р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 8

З пропедевтики ортопедичної стоматології

для студентів

ІІ курсу

Тема: « Методи дослідження ортопедичних хворих. Клінічні та додаткові (статичні і динамічні) заповнення історії хвороби ортопедичного хворого.»

Тривалість заняття – 4 години.

Склав: Асистент Сапальов С.О.

ТЕМА 8. Методи дослідження ортопедичних хворих. Клінічні та додаткові (статичні і динамічні) заповнення історії хвороби ортопедичного хворого.

.Актуальність теми:

Збільшення курсу передклінічної підготовки з ортопедичної стоматології ставить своєю метою не тільки вивчення анатомії та фізіології органів зубощелепної системи, а й спрямоване на більш глибоке оволодіння практичними навичками, а тим самим і на загальне поліпшення якості підготовки студентів-стоматологів.

Мета обстеження ортопедичного хворого полягає у виявленні етіології та розвитку захворювання, встановленні ступеня і характеру морфологічних і функціональних порушень зубощелепної системи, зв'язок і взаємодія цих порушень з іншими органами і системами.

2. Цілі заняття:

Учбові цілі.

- Ознайомити студентів з основною медичною документацією – 1 рівень.

- Студенти повинні знати:

• Студенти повинні знати основні клінічні та параклінічні методи дослідження. – 2 рівень.

- Дати можливість студентам оволодіти навичками:

• Збір анамнезу.
• Зовнішній огляд хворого.
• Інструментальне обстеження органів порожнини рота – 3 рівень.

2.2. Виховальні цілі пов'язані з:

- Формування у студентів професійної компетентності та уміння логічно мислити.

- Формування у студентів принципів медичної етики та деонтології.

1. Матеріали доаудіторной самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція)

1. Вміст теми, граф логічної структури.

Додаток № 1. Граф логічна структура: «Класифікація дефектів зубних рядів по Кеннеді»

Додаток № 2. Граф логічна структура: «Класифікація дефектів зубних рядів по

Е.І.Гаврилову»

Вміст теми:

ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО В КЛІНІЦІ ОРТОПЕДИЧНІЙ СТОМАТОЛОГІЇ
Ортопедичне лікування хворих проводиться з метою остаточного відновлення зубощелепної системи, відтворення втраченої форми окремих органів цієї системи, їх функціональних взаємовідносин.

Кожна хвороба характеризується певною ознакою або групою таких, їх називають симптомами. Розрізняють суб'єктивні і об'єктивні симптоми.
Суб'єктивні симптоми - це симптоми, виявлені при опитуванні хворого, ті незвичайні відчуття, які став відчувати хворий. Наприклад, утруднення розжовування їжі, біль, свербіння в яснах, сухість у роті, затримка їжі між зубами і т. д.
Об'єктивні симптоми виявляє лікар у процесі обстеження: огляду, пальпації, інструментального та апаратурного дослідження.
Для з'ясування функції зубощелепного апарату іноді доводиться вдаватися до функціональних методів дослідження - жувальним пробам, графічним записам рухів нижньої щелепи, досліджень біострумів м'язів і ін.

Обстеження хворого проводиться послідовно за певним планом і включає: анамнез (опитування хворого), зовнішній огляд, огляд та обстеження органів порожнини рота; обстеження скронево-нижньощелепного суглоба; обстеження м'язів голови та шиї, лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Суб'єктивні методи дослідження.

Збирання анамнезу є першим етапом дослідження хворого. Анамнез складається з наступних розділів: 1) скарг і суб'єктивного стану хворого; 2) анамнез захворювання; 3) анамнез життя хворого.
У перші відвідини хворого уважно вислуховується розповідь хворого про ті незвичайні відчуття (скарги), які він почав відчувати. Важливо з'ясувати при цьому самі ранні прояви хвороби, характер і особливості її перебігу, дізнатися, що сам хворий вважає причиною появи незвичайних відчуттів.

Хворого необхідно вислуховувати уважно і терпляче, в той же час концентруючи його увагу на основних, з його точки зору, відчуттях, коректно уточнюючи окремі моменти шляхом цілеспрямовано поставлених питань. Все це зможе визначити коло питань, потрібних для постановки діагнозу, спеціальних або додаткових методів дослідження.

Анамнез життя. Анамнез життя - це "медична біографія" хворого. Має важливе значення для розуміння причин, умов розвитку цього захворювання. Наприклад, дані про харчування (штучне вигодовування, вживання м'якої протертою їжі в період формування молочного і змінного прикусу) можуть імовірно вказати причину аномалій розвитку зубощелепної системи.

Об'єктивні методи дослідження.
Для уточнення виниклих припущень про захворювання, більш кращого розуміння хвороби, проводиться детальне обстеження всіх органів, що входять в зубощелепну систему. Дані об'єктивного обстеження відкидають або збільшують достовірність виниклих припущень про хворобу. Об'єктивне обстеження включає: зовнішній огляд, огляд та обстеження органів порожнини рота, рентгенологічні та лабораторні (аналіз крові, сечі, слини, мазків і біоптатів, міографія, реографія і т. п.) методи дослідження.

У клініці ортопедичної стоматології широке поширення одержало розподіл обличчя на три частини: верхню, середню і нижню третини. Верхня третина обличчя розташована між кордоном волосистої частини на чолі і лінією, що з'єднує брови. Межами середньої частини обличчя служать лінія, що з'єднує брови, і основання перегородки носа. Нижня третина обличчя - це частина обличчя від підстави перегородки носа до нижньої точки підборіддя.

Значне практичне значення мають анатомічні утворення нижньої третини обличчя.
Розподіл обличчя на три частини: а - верхня частина; б - середня третина; в - нижня третина.

Анатомічні освіти нижньої третини обличчя: 1 - носогубна складка; 2 - верхня губа, 3 - фільтр; 4 - кут рота; 5 - лінія змикання губ; 6 - червона облямівка губ; 7 - підборідна складка.

Огляд обличчя дозволяє також встановити перенесені раніше хвороби або супутні загальносоматичні захворювання. Наприклад, наявність рубців в області верхньої губи, свідчить про оперативних втручаннях з приводу ущелини. Сухість шкірних покривів, наявність стягуючих складок шкіри в області верхньої і нижньої губи з зменшенням розміру ротової щілини передбачає діагноз системної склеродермії. Наявність рубців говорить про наслідки хімічних або термічних опіків. При ряді ендокринних захворювань, таких як акромегалія, особа має характерну форму. Наявність у жінок вусів і бороди характерно для хвороби Іценка-Кушинга.

Обстеження проводять у наступній послідовності: огляд порожнини рота, оцінка зубів, оцінка зубних рядів, наявність в них дефектів, взаємовідношення зубних рядів, оцінка слизової оболонки порожнини рота, оцінка щелепних кісток.

Обстеження зубів. Обстеження зубів проводять зондом, дзеркалом і пінцетом. Для зручності огляд зубів починають з правого боку нижньої щелепи, потім лівою з переходом на верхню щелепу, продовжуючи огляд зліва направо. При огляді дзеркало тримають в лівій руці, а зонд або пінцет у правій. Дзеркало дає можливість оглянути зуб з усіх боків. При цьому звертають увагу на положення зуба, його форму, колір, стан твердих тканин (ураження карієсом, флюорозом, гіпоплазією і т. д.), стійкість зуба, співвідношення позаальвеолярної та внутріальвеолярної частини його, положення по відношенню до оклюзійної площини, наявність пломби, коронки, їх стан. Зондом визначають цілісність коронкової частини, чутливість зуба, глибину ясенної кишені. Одночасно оцінюється колір зуба (зменшення або відсутність блиску емалі, наявність меловидних або бурих плям, борозенок). У депульпованих зубів емаль не має характерного блиску, у неї сірувато-жовтуватий відтінок. Емаль буває змінена у курців, у працівників, пов'язаних з виробництвом кислот, щолочів. При ряді захворювань змінюється і форма зубів.

Рухливість зубів є чуйним індикатором стану пародонту, його опорного апарату, що має велике значення для постановки діагнозу, оцінки результатів лікування чи прогнозу.
Патологічна рухливість завжди супроводжується наявністю патологічних ясенних кишень. Наявність і глибина їх визначаються зондом.

Результати огляду зубів записують в зубній формулі. При цьому молочні зуби в ній позначають римськими цифрами, постійні - арабськими.
При обстеженні зубів і постановці клінічного діагнозу широко використовують метод перкусії (вистукування), зондування і пальпації. Вистукування (перкусію) проводять ручкою пінцета або зуболікарського зонда, злегка постукуючи по різних поверхонь зуба.

Зондуваннязастосовують для визначення глибини каріозної порожнини, характеру розм'якшеною тканини, а також для вивчення стану пародонту. Поняття пародонт включає в себе комплекс утворень, що мають генетичну та функціональну єдність: зуб, тканини періодонта, кісткову тканину і окістя, ясна. У шийки зуба в яснах є циркулярна зв'язка, прикріплюються ясна до зуба і захищає періодонт від зовнішніх пошкоджень. Порушення цілісності цього утворення призводить до запалення, утворення різних за глибиною патологічних ясенних кишень.

Пальпаціюзастосовують для визначення рухливості зуба. Рухливість зуба є симптомом багатьох захворювань: пародонтиту, періодонтиту, гострої і хронічної травми, що виникає внаслідок запальних процесів і набряку навколишніх тканин.

Оцінка стану зубних рядів. Огляд зубних рядів проводять порізно. При цьому визначають: 1) число зубів, що залишилися, 2) наявність і топографію дефекту; 3) заміщення дефектів протезами та їх вид, 4) характер контактів з рядом стоячими зубами; 5) форму зубних дуг; 6) рівень і положення кожного зуба по відношенню до оклюзійної поверхні; 7) вид прикусу.

Найбільш поширеною у нас в країні і за кордоном є класифікація варіантів дефектів відсутніх зубів, запропонована Кеннеді, яка враховує положення дефекту в зубній дузі і його протяжність. Всі дефекти зубних дуг він ділить на 4 класи.
До першого класу відносяться зубні дуги з двосторонніми кінцевими дефектами, що утворилися в результаті втрати жувальних зубів.
Другий клас складають зубні дуги, що мають односторонній кінцевий дефект.
До третього класу відносять зубні дуги з проміжним дефектом у бічному відділі з одного боку.
При четвертому класі відсутні тільки передні зуби.

Розрізняють первинне і вторинне переміщення зубів. Первинне переміщення починається з прорізування зубів і закінчується утворенням зубних дуг.

Найбільш часто зустрічається вторинне переміщення зубів, яке відбувається у різних напрямках.
Найбільш поширені такі види вторинного переміщення.
Перша група.
1. Вертикальне переміщення верхніх зубів одностороннє або двостороннє.
2. Вертикальне переміщення верхніх і нижніх зубів, одностороннє або двостороннє.
3. Взаємне вертикальне переміщення верхніх та нижніх зубів одностороннє або двостороннє.
Друга група.
1. Дистальне або мезиальне зміщення верхніх зубів одностороннє або двостороннє.
2. Дистальне або мезиальне зміщення нижніх зубів одностороннє або двостороннє.
Третя група.
1. Нахил верхніх зубів в піднебінну або щічний бік.
2. Нахил нижніх зубів в піднебінну або щічний бік.
Четверта група.
1) Поворот зуба навколо поздовжньої осі.

П'ята група.
1) Комбіноване переміщення зубів.

Оцінка стану слизової оболонки рота. Здорова слизова оболонка має блідо-рожеве забарвлення в області ясен і рожеву в інших ділянках. При патологічних процесах фарбування слизуватої оболонки змінюється, на ній з'являються різні елементи ураження. Найбільш поширені з них: ерозії - поверхневий дефект, афти - невеликі ділянки з виразками жовто-сірого кольору з яскраво-червоним обідком запалення, виразки - первинний морфологічний елемент у вигляді дефекту з нерівними і підритими краями та покритим сірим нальотом дно.

Обстеження щелепних кісток. При огляді слизової оболонки порожнини рота, при пальпації одночасно досліджуються елементи кісткового ложа.

Обстеження скронево-нижньощелепного суглоба. При утворенні дефектів зубних рядів, за рахунок втрати жувальних зубів, патологічної стертості залишиної групи зубів, захворюваннях пародонту, знижується міжальвеолярна відстань, змінюється положення нижньої щелепи, що обумовлює зміну положення суглобових головок та всіх співвідношень елементів суглоба. Все це призводить до захворювання суглоба.

Найбільш часто пред'являються наступні скарги на болі в суглобі: припухлість в області суглоба, утруднене відкривання або закривання рота, біль, клацання при цьому, головний біль, печіння язика, сухість у роті. Для дослідження суглобів користуються методом пальпації.

Звук тертя, крепітація в суглобі можуть бути пов'язані з порушенням виділення синовіальної рідини. Клацання, хрускіт у момент відкривання рота більше обумовлений зниженням висоти прикусу і дистальним зсувом нижньої щелепи, а, отже, і суглобових голівок. Крепитацию, хрускіт, клацання можна визначити і методам аускультації за допомогою фонендоскопа. При появі болю в суглобі, клацання і хрускоту, необхідно провести додаткові дослідження (рентгенографія, реографія, артрографія).

Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
Лабораторно-інструментальні методи дослідження вважаються додатковими, оскільки використовуються не завжди. Мета цих досліджень - встановлення і підтвердження точного діагнозу.
Рентгенологічне дослідження грунтується на отриманні та прочитанні рентгенівських знімків. Використовуються для цього різні методики:
• всередині та позаротова рентгенографія;
• томографія;
• панорамна рентгенографія.
Рентгенографія є найбільш поширеним і доступним методом рентгенологічного дослідження зубів, альвеолярних відростків, щелеп, кісток лицьового скелета і черепа.

На рентгенівському знімку зображення негативне: кісткова тканина має світлі відтінки, м'які тканини, повітряні простори - темні. Емаль має більш світлий тон, ніж цемент і дентин. Каріозні порожнини мають темні відтінки. Порожнина зуба, періодонтальна щілина виглядають як темні лінії різної конфігурації.

Панорамна рентгенографія (панографія). Панорамна рентгенографія запропонована Блекманом. Вона дозволяє отримати повну картину всіх зубів у вигляді панорамного знімка достатньої різкості зі збільшенням у 2 рази і значно меншим опроміненням, ніж при звичайному знімку. Зйомка проводиться під час руху об'єкта і касети, а рентгенівська трубка залишається без руху.

Рентгеновізіографія. Останнім часом з'явилися апарати, що поєднують у собі рентгенівську установку і відеокамеру, так звані рентгеновізіографи. Вони дають можливість отримувати на екрані за допомогою відеокамери зображення тканин зуба і м'яких тканин, збільшеними у 27 разів.

Методи визначення жувального тиску. Абсолютна сила жувальних м'язів. Жувальна мускулатура відноситься до силових м'язам, тобто розвивають переважно силу, на відміну від інших м'язів, які здатні розвивати переважно швидкість.

Витривалість пародонту вимірюють спеціальними приладами - гнатодінамометрами. Гнатодінамометр вперше запропонував у 1893 р. Bleck.

Статичні методи визначення жувальної ефективності. Для визначення витривалості пародонту і ролі кожного зуба в жуванні запропоновані спеціальні таблиці, що отримали назву статистичних систем обліку жувальної ефективності.

Таблица 1 Жувальні коефіцієнти зубів за М. І. Агапову

М. І. Агапов прийняв жувальну ефективність всього зубного апарату за 100%, а за одиницю жувальної здатності і витривалості пародонту - малий різець, порівнюючи з ним всі інші зуби. Таким чином, кожен зуб в його таблиці має постійний жувальний коефіцієнт.

Історія хвороби. Історія хвороби або амбулаторна карта стоматологічного хворого, є обов'язковим офіційним і лікарським документом, до якого заносять дані обстеження, діагноз, план ортопедичного лікування і його виконання.

Історія хвороби повинна бути заповнена так, щоб можна було здійснити наступне лікування. Інакше кажучи, інший лікар, який буде продовжувати лікування хворого, виходячи із записів, повинен чітко уявити собі клінічну картину, яка була до лікування, обгрунтованість діагнозу і методику лікування.
Історія хвороби в ряді випадків може грати роль юридичного документа, тому запису в ній повинні відрізнятися чіткістю і приводиться в достатньому обсязі.
Схема заповнення історії хвороби:

I. Офіційні дані:
а) П.І.Б. ___
б) вік _____
в) професія___
г) адреса___

II. Жалоби хворого (порушення жування, естетики, дефект коронок, рухливість, підвищене стирання зубів, біль у скронево-нижньо-щелепному суглобi, болі під базисом зьомного протеза, болi в зубі під штучною коронкою і т.д.)

III. Анамнез захворювання:

1. З якого віку, почав втрачати зуби і які, в якій послідовності (різці, ікла, премоляри, моляри).
2. Чи відмічає хворий зв'язок патології зубів з умовами праці, побуту, перенесеними захворюваннями (рахіт, інфекційні захворювання, шкідливі звички та ін.)
3. З приводу чого були видалені зуби (руйнування коронки, рухливість, підвищене стирання, остеомієліт та ін.)
4. Чи відмічає хворий після втрати зубів появу захворювань шлунково-кишкового тракту (розлад смаку, апетиту, відрижка, нудота, блювота, відчуття тяжкості в надчеревній області до і після їжі, болі та ін.)
5. Чи позначилася втрата зубів на мовлення.
6. Чи вдавався після втрати зубів до обмежень під час прийому їжі (помітна твердої їжі на більш м'яку). На якій стороні переважно пережовує їжу.
7. Як здійснюється догляд за зубами, з якого віку і чи регулярно (застосування зубної щітки, порошку, пасти, чистить зуби тільки ввечері або вранці, перед їжею, після їжі).
8. Протезується хворий вперше або повторно. Користується знімними або незнімними протезами (протягом якого часу, відгук про протези).
9. Прічіни незадоволеності протезуванням (болі, погана фіксація знімного протеза, незадовільна естетика, печіння слизової оболонки порожнини рота під протезом, нуднота, стомлюваність жувальних м'язів, перешкоди мови, порушення дикції, довге звикання, декубітальні виразки та ін.)
10. Оцінка старого протеза (естетика, оклюзія, фіксація, стан штучних зубів, стан тканин протезного ложа, стан кламерів, ставлення до ясневого краю та ін.)
11. Які загальними захворюваннями страждає пацієнт (анемія, алергія, виразка шлунка, 12-палої кишки, діабет, гіпертонічна хвороба, геміплегія, поліартрит, бронхіальна астма, невралгія трійчастого нерва та ін.)
12. Наявність шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю).
13. Застосовує чи пацієнт постійно або тільки останнім часом фармакологічні препарати, які саме.
14. Чи відчуває хвилювання, тривогу перед майбутнім ортопедичним лікуванням. Які причини хвилювання.
15. Чи проводилася в минулому анестезія при лікуванні або видаленні зубів, її ефективність.
16. Особливості преморбидної особистості (нормальний суб'єкт, без виразної вираженості окремих рис, тривожно-недовірлива, зі схильністю до сумнівів, демонстративна, істерична, збудлива пасивна, безвольна, навіювана, замкнута, нетовариська особистість).

IV. Об'єктивні дані:
A) Зовнішній огляд.
1. Тип обличчя (конічний, зворотноконічний, квадратний, округлий).
2. Стан шкірних покривів обличчя (колір, тургор, висип, рубці та ін.)
3. Виразність підборіддя і носогубних складок (помірно виражені, згладжені, поглиблено).
4. Характер змикання губ (губи змикаються без напруги, напружені).
5. Кути рота (опущені, не опущені), є заїди, відсутні.
6. Положення підборіддя (пряме, зміщений у бік, виступає,
западає).
7. Висота нижньої третини особи (зменшена, збільшена, не змінена).

Б) Дослідження скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС).
1. Ступінь відкривання рота (вільне, обмежене).
2. Характер русі нижньої щелепи (плавні, толчкоподібні).
3. Наявність зміщення нижньої щелепи (вправо, вліво, відсутній).
4. Дані пальпації головок нижньої щелепи (руху головок плавні, толчкоподібні).
5. Дані аускультації (визначається хрускіт, крепітація, клацання).

B) Огляд порожнини рота.
1.Загальна характеристика слизової оболонки порожнини рота (колір, вологість, наявність патологічних утворень: поліпи, рубці, афти, ерозії, виразки та ін.)
2. Салівація (багата, убога, нормальна).
3. Стан гігієни порожнини рота (хороша, задовільна, незадовільна).
4. Зубна формула. Вид прикусу (ортогнатичний, прямий, біпрогнатичний, прогнатичний, прогенічний, перехресний, глибокий, відкритий, фіксований, нефіксований, співвідношення беззубих альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелеп).
5. Опис виду прикусу:
а) ознаки змикання, що відносяться до всіх зубах, ознаки змикання передніх зубів,
б) ознаки змикання жувальних зубів у щічно-піднебінному напрямку,
в) ознаки змикання зубів у передньо-задньому напрямку.
6. Обстеження зубних рядів:
а) форма зубних рядів (еліпсовидна, параболічна, трапецієвидна, сплюснута та ін),
б) положення окремих зубів в зубному ряду,
в) деформації зубного ряду (класифікація за А. І. Гаврилова, Кеннеді).
7. Обстеження зубів (форма, колір, стан твердих тканин: ураження карієсом, гіпоплазією, флюорозом, наявність пломб, їх стан).
8. Обстеження пародонту:
а) стан ясен (запалення, атрофія),
б) оцінка ясенного кишені (глибина, генетично),
в) поширеність процесу,
г) стійкість зубів,
д) співвідношення позаальнеолярної та внутрішньоальвеолярної частин зубів.
9. Кількість антагонуючих пар зубів.
10. Характеристика дефектів зубних рядів (вид, локалізація, форма, розмір).
11. Стан беззубого альвеолярного відростка верхньої щелепи:
а) характер і ступінь атрофії (рівномірна, нерівномірна, велика, невелика, середня),
б) вид вестибулярного ската верхньої щелепи (пологий, стрімкий, з навісом),
в) наявність кісткових виступів на альвеолярному відростку після видалення зубів (локалізація, протяжність, глибина піднутреній, болючість кісткових виступів при натисканні),
г) форма гребеня альвеолярного відростка в передньому і бічних відділах (загострена, прямокутна, усіченого конуса, напівовальна, сплющена, широкий гребінь, вузький гребінь),
д) наявність рухомого гребеня (локалізація, величина, ступінь зсуву),
е) вираженість горбів верхньої щелепи (форма вестибулярних і дистальних поверхонь, праворуч, ліворуч).

12. Характеристика рельєфу твердого піднебіння:
а) форма і висота твердого піднебіння (високий звід, низький, середній, широкий, вузький),
б) стан шва твердого піднебіння (увігнутий, опуклий, плоский),
в) піднебінний торус (форма, величина, локалізація),
г) форма дистального краю твердого піднебіння (склепистий, плоский).
13. Характеристика слизової оболонки протезного ложа на верхній щелепі:
а) податливість слизової оболонки твердого піднебіння,
б) вираженість буферних зон,
в) вираженість поперечних піднебінних складок в передньому відділі твердого неба,
г) вираженість піднебінних сліпих отворів, їх локалізація (на лінії "А", попереду лінії "А", за лінією "А "),
д) різцевий сосочок (величина, податливість),
е) місце розташування перехідною складки по відношенню до альвеолярному відростку (біля основи, на рівні ската, у вершини),
ж) ступінь вираженості, форма і місце прикріплення вуздечки верхньої губи, передніх і бічних щічні-альвеолярних тяжів слизової оболонки (біля основи, до ската бугра верхньої щелепи, вершині горба, до апоневрозу м'яза м'якого піднебіння).

14. Стан кісткової основи протезного ложа на нижній щелепі:
а) характер і ступінь атрофії альвеолярного відростка (рівномірна, нерівномірна, велика, невелика, середня),
б) величина, форма і локалізація екзостозів,
в) наявність підборідного язичкового Торусу (величина, форма),
г) вираженість внутрішніх косих ліній, їх форма (гостра, загострена округла), хворобливість при натисненні,
д) наявність кісткових утворень на альвеолярному відростку після видалення зубів (локалізація, форма, величина, чутливість до тиску),
е) форма гребеня альвеолярного відростка в передньому і бічних відділах нижньої щелепи (загострена, прямокутна, усіченого конуса, напівовальна, сплюснута, широкий гребінь),
ж) наявність рухомого гребеня на нижній щелепі (локалізація, величина, ступінь зсуву).
15. Характеристика слизової оболонки протезного ложа на нижній щелепі:
а) місце розташування перехідної складки по відношенню до альвеолярного відростку (біля основи, на рівні ската, у вершини),
б) ступінь вираженості, форма і місце прикріплення вуздечки нижньої губи, язика, передніх і бічних щічно-альвеолярних тяжів слизової оболонки (біля основи, до ската, до вершини альвеолярного відростка),
в) наявність складок слизової оболонки альвеолярного відростка (розташування, напрямок, розправляються, не розправляються),
г) слизові горбки (форма, величина, рухливість, консистенція, болючість при пальпації).

16. Розмір та форма під'язикового простору (праворуч, ліворуч).
1. Розмір та форма під'язикового простору в передньому відділі нижньої щелепи (велике, невелике, у вигляді щілини, трикутної форми, трапецієподібної).
2. Підщелепні слинні залози (наявність, їх положення при рухах мови: виступають над гребенем альвеолярного відростка, не виступають).
3. Розмір та тонус язика (збільшений, не збільшений, тонус помірний, підвищений).
4. Тонус м'язів дна порожнини рота, щік і губ (помірний, підвищений, знижений).

V. Дані спеціальних методів обстеження:
1. Рентгенологічна характеристика зубів та околозубних тканин
(стан твердих тканин коронки і кореня, розміри та особливості порожнини зуба, кореневих каналів, ширина і характеристика періодонтальної щілини, стан компактної пластинки, стінки альвеоли та губчастої речовини альвеолярного відростка, наявність вогнищ хронічного запалення та ін)
2. Дані рентгенологічного обстеження СНЩС.
3. Дані томографії та телерентгенографії.
4. Дані вивчення діагностичних моделей щелеп.

VI. Діагноз і диференціальний діагноз.
На підставі даних клінічного обстеження хворого ставиться діагноз, який повинен складатися з основного та супутнього.
1. Основне захворювання та його ускладнення:
а) до основного захворювання відноситься те, що спонукало пацієнта звернутися в ортопедичну клініку;
б) до ускладнень слід віднести ті порушення, які патогенетично пов'язані з основним захворюванням.
2. Супутні захворювання ті, які лікуються стоматологами інших профілів. При необхідності проводиться диференціальна діагностика.
3. У діагнозі "Часткова втрата зубів"потрібно вказати вид дефекту зубного ряду по Кеннеді, а "Повна втрата зубів " - тип беззубої щелепи по І.М. Оксману.

VII. План підготовки порожнини рота до протезування:
1. Загальносанаційні заходи (зняття зубних відкладень, лікування зубів, видалення коренів і зубів рухливості IIIступеня, лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота та ін.)
2. Спеціальна підготовка порожнини рота (депульпування зубів, усунення оклюзійних порушень, ортодонтична підготовка, Альвеолотомія, висічення рубців, перенесення місця прикріплення вуздечок, тяжів слизової, поглиблення передодня (предверия) рота, дна порожнини рота і ін.)

VIII. План ортопедичного течії.
Вказати який вид протезування (безпосереднє, найближче, віддалене). Обгрунтувати вибір конструкції протеза, як лікувального засобу.

IX. Щоденник ортопедичного лікування.
Записуються всі відвідування хворого із зазначенням дати і докладним описом виконаних клінічних процедур. При повторних відвідуваннях хворого після накладання протеза описуються скарги, дані об'єктивного дослідження, характер наданої допомоги й особливості звикання пацієнта до протезу. Провести оцінку найближчих результатів протезування (якість протеза, функціональні властивості, стан і реакція тканин протезного ложа, кількість корекцій, відгук пацієнта та ін.)

X. Епікризтаі прогноз ортопедичного лікування.
Вказуються П.І.Б., вік і скарги хворого в день звертання в клініку. Який був поставлений діагноз. Початок і закінчення лікування. Вид протезування та конструкція протеза.

Описати стан хворого внаслідок проведеного лікування і вказати прогноз.