Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



НА ПОЧАТКУ БЕСІДИ. РОЛЬ НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ




Психологічного контакту людини з іншою людиною як спільності психічного стану важливо досягти вже на першому етапі бесіди, бо інакше використання будь-яких ефектних прийомів впливу під час са­мої бесіди поза контактом не буде результативним Прокладання ка­налів зв'язку між співрозмовниками, коли ніщо не заважає сприйнят­тю інформації, і є встановленням контакту Початковий етап бесіди час­то називають етапом контакту, однак про контакт не слід забувати й на всіх інших етапах, а втративши спільність, повертатися до поновлен­ня психологічної єдності

Потрібно враховувати ознаки невербальної поведінки співрозмов­ника для ситуативного діагностування стану, в якому він перебуває, щоб визначити його готовність до взаємодії Почати слід із вирішення про­сторового питання наскільки близько чи далеко ми розміщені від співрозмовника Чи відповідає ця відстань нашому задумові, як реагує співрозмовник на наші спроби змінити цю відстань? Виходимо із за­гального правила що інтимнішою є тема обговорення, то меншою має бути дистанція Психологи радять дискутувати на офіційні й нейтральні теми, розташовуючись на відстані 1,5 —2 м, ділитися особистими пере­живаннями — 0,5 — 1 м Фізичний бар'єр можуть також утворювати різні предмети, що відгороджують співрозмовників один від одного (стіл,


парта, стільці), тому, налаштовуючись на дружню розмову з учнем, бать­ками, краще сісти поруч.

Важливим джерелом інформації про стан школяра може бути його поза. Якщо співрозмовник перебуває в закритій позі (схрещені руки й ноги), то це означає, що він не сприймає того, що ми говоримо, ми його не переконали, контакту немає. Треба посилити вплив, щоб поза зміни­лася (зняти напруження, зацікавити). Якщо учень нахилений в наш бік, це свідчить про його зацікавленість у спілкуванні (звичайно, для ефек­тивного ведення бесіди нам варто з самого початку трохи схилитися в бік співрозмовника). Якщо він сидить прямо, це означає, що нам не вдалося залучити його до розмови, і потрібні додаткові зусилля для створення атмосфери спільності. Інколи учень починає відхилятися назад — це ознака незгоди з нами, втрати контакту. Зазначмо: важли­вою є не сама поза, а ЇЇ динаміка, зміни, які спостерігаємо у відповідь на певні наші дії. Ці зміни здебільшого неусвідомлювані, їх важко підро­бити. Вчитель мусить бути уважним, щоб помітити сигнали, які спові­щають про внутрішній стан учня.

На особливу увагу заслуговують руки. Коли школяр сумнівається, невпевнений або розгублений, він може потирати рукою іншу руку або почісувати голову, ніс, очі, підборіддя, вухо. І неважливо, яку частину тіла він потирає. Важливо — коли він починає це роботи. Якщо потирання пов'язане з нашими словами, це означає, що саме ми спричинили такий стан. Ми навели лише загальну схему невербальних виявів дитини, адже вони індивідуальні, бо каталогу рухів, однакових для всіх, не існує. Зав­дання вчителя полягає в тому, щоб помітити зміни в міміці й пантоміміці партнера, з яким спілкуєтесь, а не в тому, щоб вивчити, що означає певний жест. Спостерігаючи за співрозмовником, ми можемо визначити, як він реагує, а отже, наскільки дієвими є засоби, які використовуємо.

Розшифровуючи невербальну поведінку учня, вчитель має подбати про виразність власної невербальної поведінки на цьому етапі. Дивитися в очі співрозмовника (але не безперервно!) доцільно протягом усієї бесіди, бо якщо партнери не дивляться в очі, — це ознака того, що контакт втрачено. Погляд дає учителю можливість привернути увагу до себе й предмета розмови, продемонструвати прихильність (лагідний погляд) і відчуження (холодний погляд), виявити подив (запитання в погляді), іронію (насмішкуватий погляд), осуд (суворий погляд), спові­стити співрозмовника про надання йому слова. Якщо очі партнера біга­ють, якщо в нього важкий, лихий погляд, це насторожує, відштовхує, дратує. Кожна дитина потребує візуального контакту, але погляд, що триває безперервно понад 10 секунд, викликає у співрозмовника почут­тя дискомфорту1.

Дивлячись в очі, ми можемо отримати важливу додаткову інформа­цію про щирість поведінки співрозмовника. Згідно з дослідженнями

1 Рыданова И. И. Основи педагогики общения. — Минск, 1998. — С. 123.


нейролінгвістичного програмування (Д Гріндер, Р Бендлер), коли лю­дина думає і при цьому пригадує образи (візуальна пам'ять), п очі рухаються праворуч угору Коли вона уявляє візуальні образи, ще не бачені нею (візуальна уява), то очі спрямовані ліворуч угору Коли людина говорить сама з собою (внутрішнє мовлення), вона дивиться праворуч униз, коли пригадує рухи, почуття, події (кінетичні відчуття) — погляд переміщується ліворуч униз1

Ця схема стосується правшів У лівши усе відбувається навпаки За цією схемою можна уявляти напрям думок партнера, що в педагогічній діяльності доволі важливо Так, учениця, яка спізнилася, пояснює «Ро­зумієте, у мене мама захворіла, їй вранці стало погано, і мені довелося бігти до поліклініки викликати лікаря Тому я й запізнилася» Якщо при цьому дівчина дивиться праворуч угору, то вона згадує, як викли­кала лікаря, тобто ці події були реальними, якщо вона дивиться ліво­руч угору, це означає, що вона намагається уявити, як це могло б бути, тобто ми дістаємо додаткове свідчення про неправдивість інформації Отже, невербальна інформація дає нам можливість контролювати рівень встановлення контакту і позицію співрозмовника

Вербальна частина того, про що ми говоримо, також відіграє неаби­яку роль Після встановлення невербального контакту, слід звернутися до співрозмовника Найефективнішими тут є ритуальні форми при­вітання й розмова, не пов'язана безпосередньо з метою зустрічі (здоро­в'я, погода, актуальна подія) Це не гаяння часу, оскільки ці фрази дають нам змогу налаштуватися на співрозмовника, а йому — на нас інколи достатньо двох —трьох фраз, а часом — і п'яти—десяти хвилин, щоб відбулося «діагностування» співрозмовника на цей час і щоб залу­чити його до взаємодії

На початковому етапі активною є увага вчителя, яка охоплює такі параметри

— емоційний стан учня (зчитуємо за його мімікою, позою, жестами,
інтонацією),

— ставлення учня до ситуації (визначаємо за дистанцією, особливо­
стями зорового контакту, мовлення),

— власна позиція

1 Див КрупенинА Л , Крохина Й М Эффективный учитель — М , 1995 — С 293-295


Урахування цих параметрів важливо для подальшої організа­ції спілкування Уявімо після уроку учень підходить до вас і вислов­лює претензії щодо виставленої оцінки Він розраховував на кращу Ось тут характер нашого спостереження дасть нам орієнтир для роз роблення подальшої стратегії взаємодії Увага до стану школяра підка­же, що він схвильований, переживає ситуацію Цю небайдужість слід зберегти, підтримати його прагнення бути кращим З'ясування став­лення учня до проблеми розкриє нам, що він вважає оцінку несправед­ливою Тому вчитель у бесіді має пред'явити критерії, щоб подолати упередженість учня стосовно оцінки Увага до того, як дитина ставиться до вчителя, виявить його повагу в проханні переглянути роботу Це також слід зберегти, похваливши за те, що підійшов, хоче порозумі­тися Аналіз власної позиції дасть можливість усвідомити початкову розгубленість (Як це могло статися? Чи не припустилася я помилки?), допоможе подолати цей етап, продемонструвати позитивне ставлення до ситуації, довести до відома всіх учнів вимоги щодо виконання ро­боти

Техніка встановлення контакту на початку взаємодії має бути зорієн­тована на врахування даних спостереження для приєднання до парт пера через синхронізацію поведінки з учнем (дія закону «спілкування на позитивній основі») Для цього вчителю доцільно

— вибрати оптимальну дистанцію для встановлення фізичного кон­
такту,

— приєднатися зовнішнім виглядом — дзеркально відбити позу,
поставу, посадку голови партнера, що дасть йому можливість побачити
узгодженість і через неї згоду, та зміцнити фізичний контакт,

— синхронізувати темпоритм мовлення включитися у темп дихан­
ня і говоріння, рухів, щоб спочатку приєднатися, а потім повести за
собою і зрештою перейти від фізичного до емоційного контакту,

— приєднатися до голосу та емоційного стану (тембр голосу, інтона­
ція), для зміцнення емоційного контакту

Як бачимо, початковий етап контакту потребує знаходження спільних психологічних знаменників Цього ми досягнемо, якщо діятимемо в логіці спостерігаємо психологічну сутність поведінки партнера — приєднує­мося — досягаємо спільності

Для зміцнення контакту в педагогічній бесіді на початку взаємодії слід скористатися такими прийомами

— подарувати співрозмовникові «три плюси»1 (посмішку, звернен
ня на ім'я, комплімент),

— виявити надію на взаєморозуміння,

— навіювати співрозмовникові його значущість,

— демонструвати непередбачувану поведінку,

1 Див Дерябо С , Ясвин Б Гроссмейстер общения иллюстрированный само-учитель психологического мастерства — М , 1996 — С 10


— використати особливий голос (довірчий і переконливий), особли­
вий погляд (прямий і доброзичливий), особливий ритм (збуджує —
заспокоює).


Дата добавления: 2014-12-30; просмотров: 39; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2023 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты