Вплив тваринницького комплексу на навколишнє середовище.

Специфіка підприємств по вирощуванню, відгодівлі і вмісту тварин визначається наступним:

- переважаючий вплив неорганізованих викидів (ставки - відстійники, гноєсховища, очисні споруди) - до 99,5% від загальної маси виділень;

- нерегулярний характер процесів виділення і утворення забруднюючих речовин, що визначають викиди як від самих тварин, так і від продуктів їх життєдіяльності, пов'язаний з діяльністю мікроорганізмів - деструкцій, яка залежить від температурних умов і місця існування.

Санітарно-гігієнічні умови на фермах також в основному підтримуються за допомогою води: для миття тварин, очищення приміщень і їх дезинфекцій, підготовки кормів, миття посуду і апаратури, гідрозмиву гною і так далі. В той же час із зростанням вжитку води для потреб тваринництва збільшується скидання навозовміщуючих стічних вод у водоймища, внаслідок чого вони забруднюються і втрачають свої корисні властивості. Навіть скидання невеликих доз неочищених навозовміщуючих стічних вод від тваринницьких ферм і комплексів викликає масові замори риби і заподіює значний економічний збиток.

Підприємствами сільського господарства викинуто в атмосферу більше 25,58 тис. тонн забруднюючих речовин. Джерелами забруднення атмосфери є приміщення для утримання худоби, відгодівельні майданчики, гноєсховища, біологічні ставки, ставки-накопичувачі стічних вод, поля фільтрації, поля зрошування. У зоні тваринницьких комплексів і птахофабрик атмосферне повітря забруднене мікроорганізмами, пилом, аміаком і іншими продуктами життєдіяльності тварин, неприємними запахами, що часто володіють (понад 45 різних речовин). Ці запахи можуть поширюватися на значній відстані (до 10 км.), особливо від свинокомплексів.

Спорудження тваринницьких комплексів і агропромислових підприємств вимагає дотримання встановлених правил по забезпеченню об'єктів, що вводяться, очисними пристроями, що знешкоджують стічні води і ынші відходи, а також проведення заходів по утилізації відходів шляхом їх ефективного використання в сільському господарстві.

Для об'єктів сільського господарства, що є джерелами дії на місце існування і здоров'я людини, залежно від потужності, умов експлуатації, характеру і кількості забруднюючих речовин, що виділяються в довкілля, створюваного шуму, вібрації і інших шкідливих фізичних чинників, а також з врахуванням заходів, що передбачаються, по зменшенню несприятливого впливу їх на місце існування і здоров'я людини, відповідно до санітарної класифікації встановлюються наступні розміри санітарно-захисних зон:

Клас I - санітарно-захисна зона 1000 м встановлена для свинарських комплексів, комплексів великої рогатої худоби.

Клас II - санітарно-захисна зона 500 м - для ферм звірівницьких (нірки, лисиці і ін.), складів для зберігання отрутохімікатів понад 500 т., виробництва по обробці і протраві насіння.

Клас III - санітарно-захисна зона 300 м - для ферм вівчарських, складів для зберігання отрутохімікатів і мінеральних добрив більше 50 т., обробки сільськогосподарських угідь пестицидами із застосуванням тракторів (від меж поля до населеного пункту), кролівницьких ферм.

Клас IV - санітарно-захисна зона 100 м - для тепличних і парникових господарств, складів сухих мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин (зона встановлюється і для підприємств по переробці і зберіганню харчової продукції), меліоративних об'єктів з використанням тваринницьких стоків.

Клас V - санітарно-захисна зона 50 м - для сховищ фруктів, овочів, картоплі, зерна, матеріальних складів, господарств з вмістом тварин (свинарники, корівники, розплідники, стайні, звіроферми) до 50 голів.

Тваринницькі ферми і комплекси, підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, повинні мати необхідні санітарно-захисні зони і очисні споруди, що виключають забруднення грунтів, поверхневих і підземних вод, поверхні водозборів водоймищ і атмосферного повітря.