Загальна характеристика і методологія визначення ефективності виробництва.

Ефективність виробництва— це комплексне відобра­ження кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці для характеристики результативності гос­подарювання широко застосовується термін «продуктивність си­стеми виробництва та обслуговування», тобто ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) для виготовлення різноманітних товарів і надання послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність сис­теми — це, по суті, терміни-синоніми, що характеризують ті самі результати діяльності. До цього можна лише додати, що за­гальна продуктивність системи є поняттям ширшим, ніж продук­тивність праці та прибутковість виробництва.

Сутнісна характеристика ефективності виробництв тивності системи) відображається в загальній методології її виз­начення: Ефективність(продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати).

Розрізняють результат самого процесу вир- ва, який може виступати у вигл прибутку і кінцевий народно- госп результат, який крім обсягу виготовленої продукції враховує її споживчу вартість, її значимість для суспільства. Існує видова класифікація: За одержаним результатом (наслідками)- Економічна і Соціальна; За типом економічного зростання виробництв- Екстенсивного розвитку та Інтенсивного розвитку; За структурою організації виробництва- Робочого місця, Виробничого підрозділу, (дільниці, цеху, виробництва) і Підприємства в цілому; За місцем одержання ефекту- Локальна (комерційна) і Народногосподарська; За напрямком інноваційне-інвестиційної діяльності- науки, техніки і технології, організаційно-управлінських інновацій та інвестиційних проектів; за методом розрахунку- абсолютна і порівняльна; за ступенем збільшення ефекту- первинна, мультиплікаційна, синергічна; за характером витрат- поточних витрат та одноразових; за обєктом оцінки- повна(інтегральна), часткова(окрема) і чинникова; за масштабом міжнародного співробітництва- зов екон- ї діяльності фірми та діяльності СП і ТНК.

Економічний ефект відображають різні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва в пер­винних виробничо-господарських ланках, галузях чи територіаль­них утвореннях. До таких показників належать: обсяг продукції (то­варної, реалізованої); прибуток (дохід); економія окремих видів ре­сурсів; величина зниження валових поточних витрат на виробницт­во (повної собівартості продукції) тощо.

Соціальний ефект звичайно зводиться до збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості працездатного населення; поліпшен­ня умов праці, побуту та відпочинку; формування екологічно безпечного навколишнього середовища тощо. Також виділяють: Локальний (комерційний, госпрозрахунковий) ефект, Народногосподарський ефект—спільний (загальний) ефект, Абсолютний ефект, Порівняльний ефект, Первинний ефект, Мутльтитікаційний ефект, Дифузійний ефект, Резонансний ефект, Ефект «стартового вибуху», Ефект акселерації, Синергічний ефект.

Існує велика система показників економічної ефективності вир- ва: 1. Узагальнюючі показники (Рівень задово­лення потреб ри­нку, Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів, Прибуток на одиницю загальних витрат, Рентабельність (основні модифі­кації), Витрати на одиницю товарної продукції, Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва, Народногосподарський ефект використання одиниці продукції)

2. Показники ефективності використання живої праці. 3. показники ефективності використання основних виробничих фондів. 4.Показники ефективності використання математичних ресурсів. 5. Показники ефективності використання.