Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


З 2001 по 2010 рр.




Означення: Знакопочерговий ряд – ряд вигляду:

Для дослідження знакопочергового ряду на абсолютну і умовну збіжність складається ряд з абсолютних величин.

Означення: Знакозмінний ряд називається абсолютно збіжним, якщо збігається ряд із абсолютних величин членів знакозмінного ряду.

Означення: Знакозмінний ряд називається умовно збіжним, якщо цей ряд збігається, а ряд із абсолютних величин його членів розбігається.

 

Ознака Лейбніца.

Теорема: Якщо члени знакопочергового ряду спадають по абсолютній величині і границя абсолютної величини загального члена ряду = 0, то ряд збігається. Коротко цю теорему можна записати так:

 

Наслідок1:

Знак суми збіжного знакопочергового ряду такий же, як і знак першого члену ряду.

Наслідок2:

Якщо знакопочерговий ряд збігається, то його сума за абсолютною величиною не перевищує перший член ряду, тобто |S|<|U1|.

Наслідок3:

Якщо при обчисленні суми збіжного знакопочергового ряду обмежитись тільки першими n членами, а всі інші відкинути, то похибка за абсолютною величиною не перевищить першого із відкинутих членів.

Наслідок4:

Якщо для ряду не виконується умова теореми Лейбніца:

то ряд є розбіжним, оскільки не виконується необхідна умова збіжності.


(IV)25) Функціональні ряди.Область збіжності ряду. Степеневі ряди. Теорема Абеля. Інтервал і радіус збіжності степеневого ряду.

Означення: Ряд вигляду U1(x)+U2(x)+…+Un(x)+…, де членами рядуUn(x) є ф-ції від аргументу х, називається функціональним рядом. При х=х0 функціональний ряд перетворюється на на числовий ряд.

Означення: Всі значення аргументу х, при яких функціональний ряд збігається, називаються областю збіжності функціонального ряду.

 

Степеневі ряди:

Означення: Функціональний ряд вигляду a0+a1x+a2x2+…+anxn+… називається степеневим рядом, його загальний член Un(x)=anxn, а числа а012,...,аn,... – називають коефіцієнтами степеневого ряду. Степеневий ряд можна записати як:

Степеневий ряд може мати вигляд: a0+a1(x-с)+a2(x-с)2+…+an(x-с)n+… Такий ряд за допомогою заміни х-с=у зводиться до звичайного степеневого ряду.

 

Теорема Абеля.

Якщо степеневий ряд:

1) якщо при х=х0, то він абсолютно збігається для будь-якого х, що задовольняє нерівність |x|<|x0|;

2) якщо ряд розбігається при х=х1, то він розбігається при всіх х, що задовольняють нерівніст |x|>|x1|.

 

Інтервал і радіус збіжності степеневого ряду.

Як наслідок із теореми Абеля для Степ. Р. існує інтервал збіжності з центром в точці х0.

Означення: Інтервалом збіжності Степ. Ряду називається такий інтервал, у всіх внутрішніх точках якого ряд збігається абсолютно, а для всіх точок |x|>R ряд є розбіжним, при цьому число R>0 називається радіусом збіжності ряду.

Зауваження:

На кінцях інтервалу збіжності, тобто в точках x=-R, x=R ряд може як збігатись, так і розбігатись. Це питання потребує спеціального дослілження в кожному випадку.

Складання плану

План курсової роботи складається згідно завдання, виданого керівником та з урахуванням вивчення літературних джерел.

Перед складанням плану необхідно визначити характер і напрямок дослідження курсової роботи.

План курсової роботи має містити такі розділи:

· Вступ

У вступі необхідно обгрунтувати актуальність теми дослідження, сформулювати проблему і охарактеризувати ступінь її вивченості, окреслити напрямок особистого дослідження, охарактеризувати предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження. Предметом дослідження є явище або процес, що знаходиться в межах об’єктах та розглядається як елемент або властивості, характерні для наукового пізнання. Це визначення певного «ракурсу», припущення про найсуттєвіше при вивченні обраної проблеми дослідження об’єкта. Під предметом дослідження розуміється те, що знаходиться в межах об’єкта і завжди збігається з темою дослідження. Об’єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться між собою як загальне і часткове.

Мета і завдання курсової роботи мають бути сформульовані методологічно правильно, достатньо коротко, розширене тлумачення дається через перелік завдань. В сукупності вони мають відповідати назві підрозділів дослідження, але в формулюванні використовують слова: “з’ясувати”, “вивчити”, “описати”, “встановити” тощо. Також необхідно сформулювати методи дослідження (спостереження, вимірювання, порівняння, моделювання, прогнозування, індукції і дедукції, аналізу і сінтезу, статистичні методи та інші), які є інструментами здобуття й обробки фактичного матеріалу, виявлення взаємозв’язків, закономірностей та тенденцій щодо предмета дослідження та необхідною умовою досягнення поставленої мети.

Далі у вступі необхідно охарактеризувати джерела інформації, які використовуються у процесі дослідження. У завершення слід надати коротку анотацію щодо змісту та оформлення роботи.

· Розділ 1. Теоретико-методологічні основи <предмету дослідження>.(теоретико-методологічна частина курсового дослідження).

Викладаються поняття, які пов’язані з темою дослідження, надаються основні визначення, загальна характеристика та теоретичні положення щодо означеної теми, предмету і об’єкту, які становлять методологічні засади дослідження.

У теоретико-методологічній частині роботи слід передбачити розв’язання наступних основних завдань:

- визначення сутності предмету дослідження, характеристика підходів і трактувань та їх значення для вивчення обраної проблеми, пошук власного теоретико-методологічного підходу;

- визначення місця та ролі обраного для дослідження елементу світового господарства;

- формулювання теоретико-методологічних засад та принципів використання ресурсів (якщо обрана тема стосується ресурсного потенціалу) або розміщення виробництва (якщо обрана тема стосується розвитку певної галузі);

- формулювання теоретико-методологічних засад та принципів міжнародного співробітництва у вирішенні спільними зусиллями досліджуваної проблеми.

Розділ 1 може містити загальну характеристику предмету дослідження, тобто, його визначення, місце, роль і значення в системі світового господарства, методологічні підходи до його вимірювання, вивчення та оптимізації. У цьому випадку слід назвати розділ 1„Загальна характеристика <предмету дослідження>”.

Розділ 1 рекомендується виконувати на основі вивчення наукових видань, навчальної і методичної літератури.

· Розділ 2. Аналіз структури <предмету і об’єкту дослідження> (ресурсів, галузі, сфери міжнародного співробітництва) та сучасного стану проблем розвитку <обраного предмету дослідження>.(аналітична частина курсового дослідження).

Здійснюється аналіз вирішення дослідницької проблеми в умовах розвитку сучасних міжнародних процесів. Висвітлюються причини і фактори формування проблеми дослідження в окремих галузях світового господарства, географічних регіонах або національних економіках, характеризуються її (проблеми дослідження) специфічні особливості у різних регіонах та країнах світу. Характеризуються шляхи розв’язання (ресурси, методи, засоби) дослідницьких завдань на різних рівнях світового господарства.

В аналітичній частині слід висвітлити розв’язання наступних завдань:

- вивчення структурних елементів предмету та об’єкту дослідження, їх характеристика;

- виявлення системи зв’язків між елементами структури, їх динаміки і сучасної проблематики;

- вивчення актуальних проблем (розвитку галузі або використання ресурсу) в досліджуваному регіоні (країні) на сучасному етапі;

- аналіз можливих підходів до вирішення виявлених проблем.

Розділ 2 рекомендується виконувати на основі вивчення вітчизняних, іноземних і міжнародних джерел періодичних видань, в тому числі матеріалів мережі Інтернет по проблемі дослідження.

· Розділ 3. Шляхи вирішення (дослідницької) проблеми <предмет дослідження> в сучасних умовах господарювання.(оптимізаційна частина курсового дослідження).

Розглядаються можливі шляхи вирішення дослідницької проблеми (оптимізації використання ресурсів, підвищення ефективності галузі, зростання національного господарства, покращення позиції країни в системі світогосподарських зв’язків тощо). Надаються аргументи на користь вибору альтернативних варіантів вирішення проблеми і перелік практичних дій (напрямки державної політики, міжнародного співробітництва, напрямки технологічного вдосконалення виробництва, вдосконалення правового забезпечення тощо).

Оптимізаційна частина повинна містити розв’язання наступних основних завдань:

- оцінка впливу вирішення дослідницьких проблем на розвиток світового господарства (господарства регіону, країни);

- формулювання висновків відносно стану виявлених проблем і визначення засобів їх вирішення в сучасних умовах розвитку регіональної економіки;

- формулювання пропозицій, що являють собою можливі підходи до вирішення проблем розвитку галузі (або проблем використання (збереження) ресурсів) світового господарства (або регіону, країни).

- обгрунтування конкретних дій, практичних заходів, яких треба вжити для вирішення проблем, виявлених в процесі дослідження.

Розділ 3 рекомендується виконувати на основі вивчення матеріалів періодичних видань і особистих уявлень про можливі шляхи науково обґрунтованої оптимізації процесів і явищ регіональної економіки.

 

В кожному розділі повинна бути завершеність змісту, головна ідея, а також тези, підтверджені фактами, думками різних авторів, результатами анкетування, експерименту, аналітичних даних, практичного досвіду. Думки мають бути пов’язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Кожний висновок повинен логічно підкріпляти попередній, один доказ випливати з іншого. Інакше текст втратить свою єдність. До кожного розділу роботи необхідно зробити короткі висновки, а по закінченні роботи формулюються загальні висновки до всієї роботи в цілому.

· Висновки

Викладаються основні здобутки дослідження, яких автор досяг самостійно на основі володіння теоретико-методологічними засадами дослідження, навичками наукового аналізу, співставлення та умовиведення.

Надається спроба проаналізувати сучасний стан вирішення проблеми дослідження, оцінити його з огляду розвитку процесів світового господарства, окреслити перспективи і напрямки подальшого дослідження проблеми.

· Перелік використаних джерел

· Додатки

5. Збір вихідної інформації по об’єкту дослідження (світовому господарству, регіону, країні)

Після вивчення літератури з теми і складання плану курсової роботи студент приступає до збору матеріалів періодичних видань, чинного законодавства (у разі потреби), аналітичних та правових матеріалів міжнародних організацій, поточних оперативних повідомлень, на основі яких студент формує власну науково обґрунтовану позицію щодо вирішення проблем дослідження. Особливо важливим є збір статистичних матеріалів, які є основою аналізу тенденцій розвитку обраного предмету дослідження, виявлення проблем і обґрунтування шляхів їх вирішення.

Необхідна інформація може бути одержана з таких джерел:

- монографії, присвячені проблемам сучасного розвитку національних економік, країн, регіонів світу;

- статті в наукових виданнях (наукові журнали, збірники наукових праць);

- повідомлення в засобах масової інформації (ЗМІ), в т.ч. в новинах сайтів мережі Інтернет.

Організація збору інформації передбачає:

· визначення напрямків дослідження (за темою) і терміну, за якими проводиться динамічне співставлення кількісних показників і якісних характеристик галузі (ресурсу) світового господарства (регіону, країни) (наприклад, динаміка промислового виробництва Китаю за останні 10 років);

· вивчення кількісної та якісної характеристик предмету та об’єкту дослідження (темпи зростання, розвиток нових галузей, впровадження наукоємних технологій тощо);

· аналітична обробка та порівняння показників;

· узагальнення результатів аналізу;

· обґрунтоване формулювання результатів дослідження.

Зібраний матеріал підлягає ретельній обробці, у процесі якої здійснюється його упорядкування, тобто студент повинен розподілити матеріал згідно плану курсової роботи. Потім проводиться відбір матеріалу з точки зору можливості та доцільності його використання в обґрунтуванні пропозицій.

У процесі обробки матеріалів складаються таблиці, графіки, діаграми, схеми, тобто здійснюється аналітична обробка інформації з метою її подальшого узагальнення та обґрунтування рекомендацій. На етапі обробки інформації слід використовувати комп’ютерні технології.

6. Розкриття змісту курсової роботи

Після опрацювання літературних джерел і обробки міжнародної, економічної та ін. інформації студент приступає безпосередньо до виконання курсової роботи.

Анотація призначена для ознайомлення з роботою, має бути стислою й інформативною - до 50 слів російською, українською й англійською мовами. Після тексту анотації надаються 5-10 ключових слів.

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність теми, дати характеристику сучасного стану наукової проблеми (комплексу проблем), вказати мету і завдання роботи, визначити предмет і об’єкт дослідження, надати перелік матеріалів, на основі яких вона виконується.

Теоретична частина роботи повинна включати питання, що розкривають найважливіші теоретичні сторони вивчення проблеми і суть предмету дослідження.

До основних теоретичних досліджень належать:

· основні категорії, поняття, кількісні та якісні показники, що характеризують проблему світового господарства;

· джерела інформації для збору даних;

· закономірності розвитку досліджуваного явища в сучасній системі світового господарства;

· визначення умов та факторів, що впливають на предмет дослідження;

· система наукових термінів.

За цими напрямками необхідно критично розглянути та узагальнити роботи провідних зарубіжних та вітчизняних авторів, виявити закономірності, фактори впливу, обґрунтувати власну точку зору на сучасні стан і перспективи розвитку предмету дослідження. Теоретичні положення можуть бути підкріплені статистичними даними та матеріалами аналітичних досліджень.

Викладення теоретичної частини не повинно звестися до переписування різних літературних джерел, а повинно містити самостійний погляд студента, його власне ставлення до проблеми і бачення можливих шляхів її вирішення.

Цей розділ повинен бути тісно пов`язаним зі змістом теми, бути теоретичною базою для наступного дослідження фактичних даних і розробки практичних рекомендацій.

На завершення цього розділу необхідно зробити висновки, що дозволяють перейти до наступного викладення матеріалу.

Основні теоретичні положення і аналітичні твердження, що містяться у курсовій роботі, мають супроводжуватися посиланнями на відповідні джерела переліку, підтверджуватися статистичним матеріалом, вивченим на основі статистичних збірок і періодичної літератури. Особисті висновки мають бути логічними і обґрунтованими і супроводжуватися обертами „на нашу думку”, „на наш погляд”, „ми вважаємо” тощо.

Аналітична частина роботи висвітлює різноманітні аспекти предмету дослідження (структурний, ресурсний, національний, світогосподарський, міжнародний, регіональний тощо), визначення основних умов і факторів, які впливають на розв’язання гострих проблем обраного аспекту світового господарства.

Оптимізаційна частина роботи починається з оцінки ефективності галузі народного господарства або використання ресурсу на сучасному рівні господарського укладу (відповідно до обраної теми), її впливу на розвиток світового (національного) господарства, а також розгляду можливих шляхів вирішення гострих проблем розвитку <предмету дослідження>.

Важливим моментом курсового дослідження є визначення його методики, що докладно обґрунтовується у вступі.

Перед тим, як робити висновки – коротке викладення одержаних результатів – необхідно перевірити завершеність кожної окремої частини роботи та слушність аргументації всієї роботи в цілому. Лише після цього слід формулювати висновки щодо розв’язання поставлених завдань, практичного значення та використання одержаних результатів.

Висновки та пропозиції мають містити оцінку результатів з огляду їх відповідності цілям роботи стосовно теоретичного, аналітичного й оптимізаційного аспектів.

Пропозиції повинні бути конкретними, містити заходи з підвищення ефективності галузі, формування конкурентної позиції країни на світовому ринку, ефективності використання ресурсів тощо з визначенням економічного та соціального ефектів від їх впровадження. При цьому ефективність оптимізаційних заходів, які пропонуються дослідником, необхідно обчислити на основі порівняння обсягу результату їх впровадження (у кількісному або якісному вимірах) та обсягу затрат (у аналогічних вимірах), пов`язаних з їх впровадженням – міжнародних, національних, фінансових та ін. Така комплексна (кількісна і якісна) оцінка ефективності дозволить визначити ступінь реальності і доцільності проведення заходів, що пропонуються на основі результатів дослідження.

 

7. Оформлення тексту курсової роботи

3ібрані та оброблені у процесі дослідження матеріали потребують чіткого та послідовного викладення. На цьому етапі виконання курсової роботи відпрацьовується трактування всієї теми, її теоретичне та практичне спрямування, відповідна літературна та стилістична форма, яка уточнює раніше сформовані наукові дослідження, висновки та рекомендації.

Загальними вимогами до викладення матеріалу курсової роботи є:

· чіткість побудови;

· логічна послідовність викладення матеріалу;

· точність формулювань, виключення можливості їх суб’єктивного та неоднозначного тлумачення;

· конкретність викладення результатів дослідження;

· обґрунтованість пропозицій.

Курсова робота оформлюється у вигляді зброшурованої текстової частини і графічних матеріалів та виконується в одному екземплярі.

Курсова робота оформлюється обкладинкою та титульним аркушем. Титульний аркуш виконується згідно форми, що наведена у додатку А.

На окремому аркуші надається зміст курсової роботи, який містить перелік розділів і підрозділів, а також нумерацію відповідних сторінок їх початку (додаток Б).

7.1. Текст курсової роботи поділяється на розділи, підрозділи і, при необхідності, на пункти та підпункти.

Розділи повинні мати порядкові номери в межах усього документа, позначені арабськими цифрами без крапки, записані з абзацного відступу. Розділи «Зміст», «Вступ», «Висновки», «Перелік використаних джерел», «Додатки» не нумеруються. Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу та підрозділу, розділених крапкою. Наприкінці номера підрозділу крапка не ставиться. Наприклад, «2.2» (другий підрозділ другого розділу). Номер підрозділу записується з абзацного відступу.

Розділи та підрозділи повинні мати найменування (заголовки). Заголовки мають чітко та коротко відображати зміст розділів або підрозділів. Переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох пропозицій, їх розділяють крапкою.

Обсяг роботи має становити не менш, ніж 25, та не більше 40 сторінок друкованого тексту шрифтом TimesNewRoman-14, через міжрядковий інтервал 1,5 строки. Текст розміщується на сторінці, яка обмежується полями: верхнім і нижнім по 20 мм, лівим – 25мм, правим – 10 мм.

Обсяг структурних підрозділів: вступ – 2-3 стор.; кожний із розділів 1, 2 і 3 – приблизно по 6-10 стор.; висновки – 3-5 стор.

Текст виконують з одного боку листа.

Помилки, описки та графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа, допускається виправляти або зафарбовувати білою фарбою з нанесенням на те ж місце виправленого тексту.

Кожен розділ текстового документа необхідно починати з нового аркуша. Не допускається писати заголовок підрозділу наприкінці сторінки, якщо текст починається з наступної сторінки.

Нумерація сторінок документа і додатків, що входять до складу цього документа, повинна бути наскрізна, починаючи зі вступу, враховуючи попередні сторінки: титульний аркуш, зміст. Номер сторінки проставляється в правому верхньому куті.

7.2. У формулах варто застосовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, які входять до формули, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути приведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу варто давати з нового рядка в тій послідовності, у якій символи приведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова «де» без двокрапки після нього.

Приклад:

За допомогою формули несхожості можна визначити, до якого типу за рівнем розвитку (високорозвинені, середньорозвинені, такі, що розвиваються) належить країна:

І = ½ ∑ │xі - yі│, (2.2)

де xі - питома вага сфери економіки (сільське господарство, промисловість,

сфера послуг) у структурі ВВП країни,

yі – питома вага цієї сфери у структурі зайнятості.

Формули, що випливають одна з іншої і не розділені текстом, розділяють коми. Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють.

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад: «... у формулі (2.2)», чи «... у формулі (Б.3)», якщо вона приведена в додатку «Б».

7.3. Ілюстрації і таблиці подаються у науковому тексті безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Кількість ілюстраційповинна бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. Ілюстрації позначають словом „Рис.” або „Мал.” і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка (наприклад, Рис. 1.2 – другий рисунок першого розділу). Далі може вказуватися назва рисунка чи розміщуватися пояснювальний підпис. Ілюстрації кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка, наприклад (рис.Д1). Якщо вони розміщені на окремих сторінках, то цю сторінку нумерують на загальних підставах. Наприклад:

Рис. 7.1 Накопичені іноземні інвестиції в РФ по секторах за 2009 рік [52]

 

Подібним чином нумеруються і таблиці; їхня назва подається вгорі над таблицею. Наприклад: Таблиця 1.2. Зростання активності населення під час виборів.

При перенесенні таблиці на іншу сторінку над іншими частинами вказують: „Продовження таблиці” і вказують її номер, наприклад:

 

 

Таблиця 7.1

Обсяг прямих іноземних інвестицій в Молдову у період

з 2001 по 2010 рр.

 

Рік Обсяг прямих іноземних інвестицій (млрд. дол. США) Ріст прямих іноземних інвестицій (у %) Приріст прямих іноземних інвестицій (у %)
0, 054 540  
0, 084 050 154,1 54,1
0, 073 750 87,7 - 12,3
0, 087 690 118,9 18,9
Продовження таблиці 7.1
0, 190 700 217,5 117,5
0, 233 230 117,5 17,5
0, 539 310 231, 2 131,2
0,712 770 132,1 32,1
0, 127 840 17,9 -82,1
0, 360 480

Джерело: Складено автором на основі джерела [64]

На всі таблиці документа повинні бути приведені посилання в тексті документа. При посиланні варто писати слово «таблиця» із вказівкою її номера. Заголовки граф і рядків таблиць варто писати з великої букви, а підзаголовки граф – з малої літери, якщо вони складають одне речення з заголовком, або великої букви, якщо вони мають самостійне значення. Наприкінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять.

5. Примітки приводять у тексті, якщо необхідні пояснення, довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу. Примітки не повинні містити вимог. Примітки варто поміщати відразу після текстового, графічного матеріалу або в таблиці, до яких відноситься примітка, і писати з прописної літери з абзацу. Якщо примітка одна, то після слова «Примітка» ставиться тире і пишеться текст із прописної літери. Одну примітку не нумерують. Кілька приміток нумерують арабськими цифрами. Примітку до таблиці розміщують наприкінці таблиці під лінією, що позначає кінець таблиці.

6. Закінчується робота переліком використаних джерел.

Літературні джерела у переліку використаних джерел слід наводити у такій послідовності:

· закони України;

· постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України;

· накази, листи, інструкції міністерства, відомств, органів адміністрації;

· книги та брошури, журнальні статті, газетні статті;

· матеріали господарської діяльності підприємств;

· джерела, викладені іноземною мовою за латинським алфавітом;

· ресурси Internet.

При складанні означених підрозділів переліку використаних джерел необхідно додержуватися алфавітного порядку.

Відомості про книги (монографії, підручники, довідники і т.п.) повинні включати: прізвище та ініціали автора, назву, найменування видавництва (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття.

Перелік використаних джерел має становити не менш ніж 25 бібліографічно оформлених найменувань, на які у тексті мають бути відповідні посилання.

Бібліографічний опис джерел наводиться за наступним зразком

І. Однотомні видання

Книги одного, двох, трьох авторів

Землянова Л. М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества : Толковый словарь терминов и концепций. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. – 301 с.

Костенко Н., Іванов В. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики: Монографія. – К.: Центр вільної преси, 2003. – 200 с.

Романюк М. М. Загальна і спеціальна бібліографія : Навч. посіб. для студентів спеціальності “Видавнича справа та редагування”. – Львів, 2002. – 112 с.

Передирій В., Сидоренко Н., Старченко Т. Жіноча доля на тлі доби: (Літопис жіночого руху у світлі українських видань). – К., 1999. – 120 с.

Різун В. В. Маси: Тексти лекцій. – К.: ВПЦ „Київ. ун-т”, 2003. – 118 с.

Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (На матеріалах сучасної газетної публіцистики): Монографія / За ред. В. Різуна. – К., 2002. – 392 с.

Книги чотирьох авторів

Москаленко А. З., Губернський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. Масова комунікація : Підручник. – К. : Либідь, 1997. – 216 с.

Або:

Масова комунікація : Підручник / Москаленко А. З., Губернський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. – К. : Либідь, 1997. 216 с.

Перекладні видання

Фихтелиус Э. Десять заповедей журналистики / Перевод со швед. В. Менжун. – Стокгольм, 1999. – 155 с.

Пейн Т. Права людини / Пер. з англ. Ігор Савчак. – Львів: Літопис, 2000. – 288 с.

Іншомовні джерела

Garnett J. L. Communicating for Results in Government : A Strategic Approach for Public Managers. – San Francisco : Jossey-Bass Publishers, 1992. – 306 p.

The Media in Western Europe : The Euromedia Handbook / Ed. Bernt Stubbe Ostergaard. – London; New Delhi : Sage Publications, 1994. – 265 p.

Medina P., Donald V. Careers in Journalism. – 6-th ed. – London: Kogan Page Ltd, 1995. – 94 p.

Rogoff E. M. Gaining a Voice : Media Relations for Canadian Ethnic Minorities. – Ottawa: M.R.A.G. (Publications), 1991. – 187 p.

Праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т.п.

Барчан В. Данте в художній рецепції Т. Осьмачки („Містерія”, „Данте”) // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Вип. 5: Міжнарод. наук. конф. „Українська література в загальноєвропейському контексті”. – Ужгород, 2002. – С. 21–30.

Лизанчук В. Морально-національні засади журналістської творчості у контексті ідентифікації українців та інформаційної безпеки України // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 24–26 жовтня 2003 р. / За ред. М. М. Романюка. – Львів, 20003. – С. 21–28.

Сидоренко Н. Н., Остапенко Н. Ф. Гендерное образование в процессе подготовки журналистов // Журналистика в 2003 году: обретения и потери, стратегии развития: Матер. науч.-практ. конф., М., 3–6 февр. 2004 г. – М., 2004. – С. 28–30.

Ухванова-Шмыгова И. Создание журналистского текста с опорой на технологию эффективной коммуникации // Журналістыка–2003: Матэрыялы 5-й Міжнарод. навук.-практ. канф., Мінск, 4–5 снежня 2003 г. – Мінск, 2003. – С. 273–275.

Шкляр В. Інтеграційні процеси у мас-медіа й етнополітичні проблеми // Національна ідея та національна своєрідність у засобах масової інформації: Асиміляція чи інтеграція в багатонаціональні суспільства Центрально-Східної Європи: Матеріали „круглого столу”, Київ, 20–22 грудня 1996 р. – К., 1997. – С. 7–9.

Словники, довідники, енциклопедії

Довідник здобувача наукового ступеня : Зб. нормат. док. та інформац. мат. з питань атестації наук. кадрів вищої кваліф. / Упоряд. Ю. І. Цеков, переднє слово Р. В. Бойка. – К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”, 2000. – 64 с.

Довідник офіційного опонента : Зб. нормат. док. та інформац. мат. з питань експертизи дисерт. досліджень / За ред. Р. В. Бойка. – К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”; вид-во “Толока”, 2001. – 64 с.

Енциклопедія українознавства : Слов. частина : У 10 т. / Голов. ред. В. Кубійович. – Мюнхен ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1955 – 1984.

Українські письменники : Бібліогр. словник : У 5 т. / АН УРСР, Ін-т л-ри; Редкол.: О. І. Білецький (голов. ред.) та ін. – К., 1960 – 1965. – Т. 1: Давня українська література (ХІ–ХІІ ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець. – 1960. – 979 с.

Антології

Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – 633 с.

Хрестоматії

Історія української преси ХХ століття: Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд., автор іст.-біогр. нарису та приміт. О. Г. Мукомела. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 352 с.

Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку ХХ ст. / Упоряд. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко. – К., 2000. – 456 с.

Брошури

Грушевський М. Про українську мову і українську школу / Передм. Я. П. Гояна. – К.: Веселка, 1991. – 46 с.

Колісник Ю. Преса національних меншин України в умовах становлення демократії (1992–1997 рр.). – Л.: ПАІС, 1999. – 36 с.

Навчальні програми

Історія української журналістики ХІХ–початку ХХ ст. : Навч. програма / Упоряд. Н. М. Сидоренко. – К., 2001. – 28 с.

Погребна В. Л., Пода О. Ю. Гендерний аналіз художнього твору: Метод. посібник зі спецкурсу . – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – 42 с.

Перевидання (доповнення, перероблення)

Бєляков О. О. Екологічна проблематика в засобах масової інформації: Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: ВПЦ „Київ. ун-т”, 2003. – 186 с.

Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня (Методичні поради) / Авт.-упоряд. Л. А. Пономаренко. – 2-е вид, випр. і доп. – К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”, вид-во “Толока”, 2001. – 80 с.

Репринтні, препринтні, факсимільні видання

Русалка Дністровая / Вступ. ст., приміт., підготовка текстів М. Шалати. – К.: Дніпро, 1987. – 206 с.

ІІ. Багатотомні видання

Українські письменники : Бібліогр. словник : У 5 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри; Редкол.: О. І. Білецький (голов. ред.) та ін. – К., 1960–1965. – Т. 1: Давня українська література (ХІ–ХІІ ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець. – 1960. – 979 с.

ІІІ. Неопубліковані джерела

Дисертації

Автореферати

Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 43 с.

Архівні матеріали

Матеріали Ради Народних комісарів Української Народної Республіки // Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. – Ф. 1061, оп. 1, спр. 8–12; Ф. 1063, оп. 3, спр. 1–3.

Наукове товариство ім. Шевченка // Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України. Від. рукописів. – Ф. 1, оп. 1, спр. 78. – Арк. 1–7; Спр. 499/1. – Арк. 1–92; Спр. 499/10. – Арк. 1–9; Оп. 2, спр. 56, 57.

Електронні джерела

Новий канал // http://www.novy.tv – 2004

Хакеру на замітку // jegor@miss.gov.ua. – 1996

BBC, Українська служба // http://www/bbc/co.uk/ukrainan - 2004

ІV. Складова частина документа

Розділ або інша складова з книги

Владимиров В. М. Теоретичні основи журналістики в світлі теорії розуміння // Владимиров В. М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння : Монографія. – К., 2003. – С. 73–113.

Тимошик М. Українська видавнича справа у Західній Європі (на прикладі Німеччини) // Тимошик М. Історія видавничої справи: Підручник. – К.: Наша культура і наука, 2003. – С. 364–395.

Передмова, вступна стаття, післямова

Від укладачів // Неформальна преса в Україні (1988–1991): Каталог за матеріалами газетних фондів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського. – К.: Смолоскип, 2001. – С. 5–6.

Москаленко А. Переднє слово // Животко А. П. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 1999. – С.7–8.

Цимбалюк М. Будитель української нації // Чикаленко Є. Х. Зібр. творів: У 7 т. – К.: ТОВ компанія „Рада”, 2003. – С. 5–9.

Шнайдер-Детрес В. Переднє слово // Животко А. П. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 1999. – С. 9–10.

Тимошик М. Аркадій Животко як громадський діяч, журналіст і учений // Там само. – С. 11–34.

Примітки // Там само. – С. 341–342

або:

[Тимошик М.] Примітки // Там само. – С. 341–342.

Стаття із збірника, журналу, наукових праць і т.п.

Винниченко В. Щоденники // Київська старовина. – 2000. – № 5. – С. 50–76.

Демченко В. Д. Алые паруса «Cosmopolitan» : (Отчего глянцевый женский журнал доминирует на постсоветском информационном пространстве) // Вісник Дніпропетровського університету: Літературознавство, журналістика. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип. 5. – С. 3–7.

Іванов В. Ф. Комп’ютерні мас-медіа на межі століть // Актуальні питання масової комунікації. – 2002. – Вип. 3. – Ч. 1. – С. 41–42.

Мамалига А. І. Складне синтаксичне ціле в комунікативній структурі публіцистичного тексту // Вісник Київського університету. Серія: журналістика. – 2000. – Вип. 8. – С. 25–30.

Мелещенко О. Проблеми української зони мережі Інтернет // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 2003. – Вип. 11. – С. 359–364.

Петрів Т. І. Жнива для міжнародної журналістики України: уся планета – „гарячі точки” // Вісник Київського університету. Серія: журналістика. – 2002. – Вип. 10. – С. 56–59.

Приступенко Т. Розвиток державної інформаційної політики України на сучасному етапі // Журналістика. – 2003. – Вип. 2 (27). – С. 52–61.

Різун В. В. Природа літературного редагування // Вісник Київського університету. Серія: журналістика. – 2002. – Вип. 10. – С. 7–10.

Стаття з газети

Пепа В. З горіха мова // Слово Просвіти. – 2003. – 12–18 листоп.

Стаття з енциклопедії, довідника

Бернштейн Б. Д. Журналістика // Історія української літератури : У 8 т. – К. : Наук. думка, 1968. – Т. 4. – С. 52–81.

Бібліофіл // Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ „Академія”, 1997. – С. 88.

Чабан М. Авраменко (Авраменко-Ірій) Андрій Васильович // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енцикл. довідника / За ред. М. М. Романюка. – Л., 2002. – Вип. 8. – С. 4–5.

Епістолярні джерела

Вороний М. Лист до М. Коцюбинського, 23 лют. 1896 р. // Листи до М. Коцюбинського / Упоряд. та коментарі В. Мазного. – К.: Українські пропілеї, 2002. – Т. 1. – С. 152–153.

Петлюра С. Лист до В. Садовського, 19 верес. 1925 р. // Петлюра С. Невідомі листи з Парижа як політичний заповіт борцям за самостійну Україну. – К.: Укр. Видавнича Спілка, 2001. – С. 57–59.

Інтерв’ю, відповіді на анкету, запитання і т.п.

Життєдайні зерна знань: Розмова проф. О. Коновця і проф. Н. Сидоренко // Слово Просвіти. – 2003. – 12–18 лист. – С. 10.

Некрологи

Державин В. [Некролог] // Визвольний шлях (Лондон). – 1964. – Ч. 4. – С. 359.

 

7. Додатки оформлюють як продовження основного дослідження, на наступних сторінках; інколи подають у вигляді окремої частини. Кожен додаток починається із нової сторінки. Найчастіше додаток має свій заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту на сторінці. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується „Додаток”, кожен наступний додаток позначається послідовно літерами української абетки за винятком: Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

Подібним чином нумеруються ілюстрації, таблиці та формули, розміщені у додатках. Наприклад: рис. А.1.1 – перший рисунок першого розділу додатка А.

1. Чого варто уникати при написанні наукової роботи:

- Публіцистичного, розмовного стилю і сленгу (у письмових роботах вони недоречні, в усному виступі в незначній дозі – можливі);

- Зайвого гумору, іронії, дошкульності, критиканства;

- Незрозумілих абревіатур і скорочень без їхнього пояснення; недоцільно використовувати абревіатури і скорочення в заголовках, рубриках;

- Мовних штампів. Без спеціальної термінології неможлива жодна наукова праця, але варто простежити за точністю у передачі думки. Не втрачайте почуття міри, не пишіть довгі складні речення з заплутаними конструкціями, з використанням наукоподібних слів, псевдонаукового стилю (часто саме такі претензійні та малозрозумілі слова використовуються неправильно, затуманюють смисл, знижують якість дослідження);

- Надмірного використання дужок (зловживання ними означає, що дослідник працює „неритмічно”, зайвий раз нагадує про подробиці й уточнення другорядного значення), знижується ясність;

- Чоловічого „шовінізму” у мові, зокрема науковій (неточність знання і зловживання чоловічим родом при з’ясуванні, хто „автор(ка)” чи „дослідник(ця)”, „він” чи „вона”; слід перевіряти ініціали авторів досліджень, на які доводиться посилатися);

- Наказовості, повчальності. Надмірне чи несуттєве вживання „повинно, має, мусить, необхідно і т.д.” часто надають тексту зобов’язуючого відтінку;

- Тавтології: стежити за тим, аби одне й те ж слово (навіть поняття) не повторювалося надто часто. Використовуйте синоніми, зазирайте у словники.

 

8. Подання курсової роботи на рецензію та її захист

Виконана курсова робота для рецензування подається на кафедру міжнародної економіки. Дата здачі реєструється в спеціальному журналі, робота передається на перевірку викладачу-консультанту.

Рецензію на курсову роботу складає викладач після її перевірки. У ній повинні знайти висвітлення такі питання: позитивні боки курсової роботи, її недоліки, попередня оцінка роботи.

Попередні результати рецензування роботи студент одержує на кафедрі. Якщо курсова робота виконана невірно, має серйозні недоліки, то вона повертається для повного або часткового доопрацьовування відповідно до вказівок рецензента. До курсової роботи, повернутої для повторної перевірки, додаються результати доопрацювання та обов`язково вкладається перша рецензія з попередньою оцінкою роботи.

Під час підготовки курсової роботи до захисту студент повинен ознайомитися зі змістом рецензії та зауваженнями по роботі і підготувати на них відповіді.

Захист курсової роботи відбувається на засіданні комісії викладачів кафедри до початку екзаменаційної сесії. У процесі захисту курсової роботи студент коротко (7-10 хвилин) повідомляє основні положення та результати роботи, дає пояснення по суті зауважень, відповідає на запитання комісії.

Якість виконання курсової роботи і результат її захисту оцінюється за чотирьохбальною шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”), на підставі бальних оцінок складових курсового завдання за максимальною шкалою:

Зміст роботи – 35 балів; Оформлення – 25 балів; Презентування (захист) роботи – 25 балів; Режим роботи – 15 балів. Оцінку за курсову роботу виставляє комісія у заліковій книжці студента та у спеціальній відомості.

Додаток А

Перелік рекомендованих тем для курсового дослідження[1]

1. Земельно-ресурсний потенціал: особливості розподілу та використання у регіонах світу (країнах регіону).

2. Водно-ресурсний потенціал світу (регіону, країни за узгодженим із керівником вибором студента) та сучасні проблеми його використання.

3. Структура водоспоживання у регіонах (країнах регіону) та шляхи її оптимізації.

4. Впровадження технологій підвищення якості питної води у світі (в окремих країнах світу).

5. Рослинницький та фауністичний потенціал світу:и розподіл та особливості використання в регіонах світу (окремих регіонах).

6. Рекреаційний потенціал: особливості використання та збереження в країнах світу (обрати регіон в цілому або групу країн регіону).

7. Демографічна ситуація у регіонах світу (або окремому регіоні) та її вплив на господарську діяльність.

8. Особливості природного та механічного руху населення (регіони світу, між країнами регіону) в сучасних умовах.

9. Особливості формування і використання трудового потенціалу в регіонах світу (окремому регіоні) в умовах прискорення темпів НТП.

10. Становлення світового ринку праці як складової механізму світового господарства.

11. Головні тенденції та перспективи розвитку промисловості (окремих галузей за узгодженим вибором студента) в сучасній світовій економіці (у регіональному розрізі).

12. Сучасна структура промисловості світу (у окремому регіоні) та перспективи її динаміки.

13. Паливно-енергетична промисловість у регіонах світу (порівняльний аналіз) або у (обраному) регіоні: сучасний стан і проблеми розвитку.

14. Особливості розвитку чорної металургії у (обраному) регіоні в умовах впровадження нових технологій.

15. Сучасний стан і перспективи розвитку кольорової металургії у (обраному) регіоні (країнах-провідних експортерах).

16. Особливості розвитку (обраної галузі) машинобудування у (обраному) регіоні (країнах-провідних експортерах).

17. Авіакосмічна промисловість світу: сучасний розвиток і майбутні перспективи (по регіонах або по окремому регіону).

18. Хімічна промисловість (по регіонах або по окремому регіону): сучасний стан і перспективи розвитку.

19. Деревообробна промисловість: проблеми і перспективи розвитку у (регіонах або окремому регіоні).

20. Особливості розвитку легкої промисловості в сучасних умовах світового господарства (закономірності регіональних змін в розміщенні).

21. Сучасний розвиток харчової промисловості в регіонах світу (у розрізі структури споживання і якості харчових продуктів).

22. Особливості розвитку АПК у регіонах світу (або окремому регіоні).

23. Сучасні тенденції розвитку ВПК у регіонах світу (у розрізі проблеми демілітарізації та міжнародної безпеки)

24. Структура транспортної системи у регіонах світу: перспективи кількісних та якісних змін (або окремому регіоні).

25. Сучасний стан і перспективи розвитку залізничного транспорту у регіоні (за вибором) та світі.

26. Авіасполучення світу: сучасні проблеми та шляхи їх вирішення.

27. Міжнародні транспортні коридори як елементи світового господарства.

28. Роль і перспективи розвитку трубопровідного транспорту у світовому або регіональному вимірі.

29. Особливості розвитку туризму (у регіонах світу або у країнах регіону – за узгодженим з керівником вибором студента).

30. Міжнародна торгівля послугами у регіонах світу як складова світового господарства: динаміка і перспективи розвитку.

31. Особливості сучасного розвитку нафтогазової промисловості в Україні.

32. Роль валютно-фінансових ресурсів в регулюванні світової, регіональної та національних економік.

33. Особливості надання та використання фінансової допомоги регіонам і окремим країнам, що її потребують.

34. Проблема зовнішньої заборгованості у регіоні та світі та шляхи її вирішення.

35. Сучасні світові фінансові кризи: причини, наслідки, шляхи подолання.

36. Підприємницький потенціал України (іншої країни): особливості формування і значення в умовах економічної глобалізації.

37. Тіньова економіка у регіонах світу (або окремому регіоні): причини, форми , тенденції.

38. Науково-технічний потенціал регіонів світу (окремого регіону, групи країн): проблеми накопичення і використання.

 

 

Додаток А

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В. Н. Каразіна

Інститут економіки та міжнародних відносин

Економічний факультет

Кафедра міжнародної економіки

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 60; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты