МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. Контрольна робота є однією зі складових навчальної діяльності студента з оволодіння знаннями в галузі управління

Контрольна робота є однією зі складових навчальної діяльності студента з оволодіння знаннями в галузі управління. До її виконання необхідно приступити тільки після вивчення всіх тем дисципліни.

Метою контрольної роботи є оволодіння основами дослідницької роботи, самостійне поглиблене вивчення рекомендованої літератури та законодавчої бази в сфері вищої освіти.

Ключовою вимогою при підготовці контрольної роботи виступає творчий підхід, вміння обробляти та аналізувати інформацію, робити самостійні висновки, чітко і логічно викладати свої думки.

Структура контрольної роботи. Контрольна робота складається з наступних обов'язкових розділів: титульний аркуш, зміст, основна частина, список використаної літератури, додатки.

За зміст роботи, достовірність наведених даних несе відповідальність її автор.

Сторінки повинні бути пронумеровані. Загальна нумерація сторінок контрольної роботи починається з титульного аркуша, проте номер на ньому не ставиться. Приблизний обсяг роботи - 15 – 20 сторінок друкованого тексту формату А4.

Контрольна робота передбачає рішення наступних завдвнь:

1. Побудувати графік трьохступеневого циклічного процесу з перекриттям циклів за вихідними даними, які наведені у таблиці А1 (додаток А). Позначити на рисунку усі параметри процесу. Розрахувати продуктивність процесу за умови, що протягом одного циклу обробляється 6 тон предмету праці. Реорганізувати процес за одним способом - інтенсифікація процесу. Позначити на рисунках усі параметри процесу. Розрахувати продуктивність процесу. Зробити висновок про ступінь досягнення поставленої мети.

2. Проведення студентом фотографії робочого часу (ФРЧ) за індивідуальним завданням (додаток Б) та згідно проведеного аналізу проведення розрахунків: фактичний робочий час; затрати на одиницю виробу; нормативний баланс робочого часу; змінну норму виробітку. Висновок та рекомендації по підвищенню продуктивності праці. Приклад ФРЧ наведено в додатку В.

Пояснення до п. 1.

Виробничий процес – це цілеспрямована трудова діяльність людей, при якій здійснюється перетворення предмета праці у продукт праці у встановлений термін.

Необхідний інтервал – час, пов'язаний з необхідністю проводити зміни для прийняття наступної серії продукції або тривалість інтервалу між циклами.

Час передачі – це проміжок часу між вивантаженням та завантаженням садки (предметів праці).

Цикл – сукупність операцій виробничого процесу, яка завершується виготовленням продукції.

Такт – це час між двома однаковими моментами суміжних циклів.

Перекриття – це час, протягом якого одночасно обробляється два або більше предметів праці у різних агрегатах. На графіку визначається, як відрізок між кінцем попереднього циклу і початком наступного суміжного циклу.

Існує два види оптимізації (реорганізації) виробничого процесу:

- без додаткових капітальних витрат (вирівнювання завантаженості по сходинкам циклу);

- з додатковими капітальними витратами (розподіл «вузької сходинки»: на дві самостійні, введення паралельно працюючого агрегата-дублера).

Найбільш завантажена сходинка називається «вузькою сходинкою».

Умовні позначення і формули для визначення параметрів виробничого процесу наведені у табл. 1.1.

Далі студент зображує структуру виробничого процесу у часі.

Алгоритм побудови наступний:

1. Накреслити дві перпендикулярні вісі: абсцис і ординат.

2. Дати найменування кожної вісі: абсцис – тривалість у часі: хв., сек., година, ординат – сходинка процесу.

3. Промасштабувати вісь абсцис, відкласти кількість сходинок на вісі ординат. Побудувати структуру першого циклу у часі.

4. Визначити тривалість виробничого циклу графічно і математично.

5. Визначити тривалість кожної сходинки процесу.

6. Побудувати суміжний виробничий цикл.

7. Графічно визначити такт (Т), перекриття (Р) і тривалість циклу (С).

8. Розрахувати годинну продуктивність виробничого процесу (П).

Приклад рішення (побудови) виробничого процесу за вихідними даними (табл. 1.2) наведено на рис. 1.1.

Таблиця 1.1 – Умовні позначення і формули для визначення параметрів виробничого процесу

Таблиця 1.2 – Вихідні дані

Розрахунки виробничого процесу за вихідними даними:

С = 5+5+10+5+15= 40 хв.

Т = 15+5 = 20 хв.

Р = 40-20 = 20 хв.

П = (60 х 5) / 20 = 15 (т/год)

Перший спосіб оптимізації (реорганізації) процесів – вирівнювання зайнятості по сходинкам (рис. 1.2).

t_з = 5+10+15 = 30 хв. / 3 (кількість сходинок – N) = 10 хв.

Розрахунки виробничого процесу оптимізованого першим способом :

С = 5+5+10+5+15= 40 хв.

Т = 10+5 = 15 хв.

Р = 40-15 = 25 хв.

П = (60 х 5) / 15 = 20 (т/год)

Другий спосіб оптимізації (реорганізації) процесів – розподіл «вузької сходинки» на дві самостійні (рис. 1.3).

15 / 2 = 7,5 хв. → ІІІ – 7 хв., ІІІ а – 8 хв.

Розрахунки виробничого процесу оптимізованого другим способом:

С = 5+5+10+5+7+5+8= 45 хв.

Т = 10+5 = 15 хв.

Р = 45-15 = 30 хв.

П = (60 х 5) / 15 = 20 (т/год)

Третій спосіб оптимізації (реорганізації) процесів – введення паралельно працюючому агрегата-дублера (рис. 1.4).

Розрахунки виробничого процесу оптимізованого третім способом

С = 5+5+10+5+15= 40 хв.

Т = 10+5 = 15 хв.

Р = 40-15 = 25 хв.

П = (60 х 5) / 15 = 20 (т/год)

Рисунок 1.1 – Графічне зображення виробничого процесу за вихідними даними.	Рисунок 1.2 – Графічне зображення виробничого процесу оптимізованого першим способом.
Рисунок 1.3 – Графічне зображення виробничого процесу оптимізованого другим способом.	Рисунок 1.4 – Графічне зображення виробничого процесу оптимізованого третім способом.

Пояснення до п. 2.

Першим кроком на шляху до успіху в справі економії та раціонального використання робочого часу є його «інвентаризація», яка здійснюється за допомогою хронометражу і фотографування.

Фотографія виробничого процесу – це одночасне спостереження витрат робочого часу, часу використання обладнання та ходу виробничої операції за характерними для неї технічними та технологічними параметрами.

Хронометраж – це метод вивчення виробничої операції, який базується на спостережені та вимірах витрат часу на виконання циклічно повторюваних елементів операції, а також окремих елементів підготовчо-заключної роботи та роботи з обслуговування робочого місця.

Фотохронометраж – це метод, який поєднує фотографію робочого часу та хронометражні спостереження.

Під хронометражем розуміють спостереження і вимірювання затрат робочого часу на здійснення окремих елементів операцій, що повторюються або операції в цілому. Безпосереднім його об'єктом є оперативний або підготовчо-заключним час на машино-ручних роботах.

Знання середньої тривалості операції та її окремих елементів допоможе удосконалити її зміст і структуру, раціоналізувати витрати часу на них і встановити оптимальні норми.

Фотографування робочого часу (ФРЧ) та фотографія часу використання устаткування (ФЧВУ) відбувається за допомогою спостереження і вимірювання всіх без винятку корисних витрат і втрат часу протягом всього дня або якої-небудь його частини 2-3 рази на рік протягом 2-3-х тижнів як у формі самофотографування, так і за участю спеціально навчених людей – нормувальників, майстрів та ін.

Під робочим часом розуміють тривалість участі людини в організованому трудовому процесі, протягом якого вона повинна виконувати свої виробничі або службові обов'язки. Робочий час вимірюється тривалістю робочого дня, тижня, місяця, року і регулюється національним законодавством, яке визначає його граничну величину, за календарний період (частіш за все тиждень). Час, який витрачений понад нормальну величину, вважається надурочним і повинен оплачуватися за підвищеними розцінками.

Робочий час складається із часу роботи і часу перерв. Час роботи охоплює основний, допоміжний, підготовчо-прикінцевий час і час на обслуговування робочого місця. Час перерв складається із часу технологічних і організаційних перерв.

Протягом основного часу досягається безпосередня мета даного трудового процесу, наприклад, створюється документ та ін.

Допоміжний часохоплює виконання дій, пов'язаних із забезпеченням основної роботи, і разом з основним складає оперативний час. Приклад: збір необхідних матеріалів для підготовки документів.

Час обслуговування робочого місця витрачається на підтримання його в належному стані. Він, у свою чергу, поділяється на організаційний і технологічний. Приклад: наведення порядку на робочому місці.

Деякі види трудових операцій вимагають витрат підготовчо-заключного часу. Наприклад, лікарю перед оглядом кожного хворого необхідно мити руки.

Перерви бувають різні. Насамперед необхідно говорити про технологічні перерви, коли основний процес або на певний час зупиняється з причин, пов'язаних зі специфікою роботи обладнання, або продовжується без участі людини. Організаційні перерви обумовлені природними факторами (необхідність відпочинку, прийняття їжі), а також різного роду неполадками, які трапляються як з вини працівників, так і незалежно від них.

Безперервна (суцільна) фотографія робочого часу виконується спеціальним наглядачем із застосуванням годинника або хронометра. Точність спостережень — 10...30 секунд. Результати спостережень фіксуються у спеціальній спостережній картці за поточним часом (таблиця 2.1).

Після проведення ФРЧ результати спостереження повинні бути оброблені та проаналізовані. Обробка результатів полягає у визначенні тривалості кожного заміру часу, об'єднанні однакових витрат та складанні фактичного балансу робочого часу, у якому відображується частка кожної статті чи категорії витрат у процентах до загальної тривалості робочого дня (таблиця 2.2). Після складання фактичного балансу необхідно проаналізувати усі втрати робочого часу (ВО, ВТ, ВР) та запропонувати заходи з їх усунення. Також потрібно переконатися, що всі нормовані витрати (ОРМ, ВОП) дорівнюють нормативним величинам (для цього необхідно вивчити відповідну нормативну документацію).

Таблиця 2.1 - Спостережна картка для виконання суцільної фотографії робочого часу

Картку обробив ______________________________

(П.І.Б. студента, група)

Таблиця 2.2 – Баланс робочого часу виконавця

Після цього складається проектний (нормативний) баланс робочого часу за аналогічною формою (див. табл. 2.2). У нормативному балансі не повинно бути ненормованих витрат робочого часу, а той час, що вивільнюється, потрібно розподілити наступний чином: частину на доведення пронормованих витрат до нормативних величин (якщо вони не дорівнюють останнім), а решту – додати до оперативного часу.

Розрахунки проводити за наступними формулами:

Фактичний баланс часу:

, хв., (2.1)

де ОЧ₁, ОЧ₂,…ОЧ_n – оперативний час.

Зміна виробітку:

, шт., (2.2)

де N_1ф, N_2ф,…N_nф – фактична кількість деталей за ОЧ_n.

Затрати на одиницю виробу:

. (2.3)

Нормативний баланс часу:

,

де 8 – 8 - годиний робочий день;

19 - нормований час ОРМ, хв.;

10 – нормований ВОП, хв.

Змінна норма виробітку:

(2.4)

Пояснення до складання балансу робочого часу.

Час на відпочинок складає 2 % від часу зміни (тобто 9,6 або 10 хвилин).

Підготовчо-заключний час при виконанні вищезазначеної роботи окремо не виділяється, а входить до складу часу обслуговування робочого місця; разом вони складають 4 % від часу зміни (тобто 19,2 або 19 хвилин).

Обробка результатів спостереженьздійснюється у наступній послідовності:

1) визначення тривалості кожного заміру часу;

2) об'єднання однойменних витрат робочого часу;

3) складання фактичного балансу робочого часу (табл. 2.2).

Усі відхилення від встановленого режиму роботи обладнання і раціональних прийомів виконання робіт повинні знайти відображення в аналізі результатів спостережень. На основі результатів аналізу розробляються організаційно-технічні заходи з усунення виявлених втрат робочого часу і збільшення на цій основі частки оперативного часу у загальній тривалості зміни. Після цього складається проектний баланс робочого часу (див. табл. 2.2). Величини усіх пронормованих витрат повинні бути приведені у відповідність із нормативами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дикань Н.В., Борисенко І.І. Менеджмент: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. –389 с.

2. Мазаракі А.А. та ін. Менеджмент: теорія і практика. – Х.: ТОВ «Атака ЛТД», 2007 – 584 с.

3. Глухов В.В. Менеджмент: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2007. – 608 с.

4. Пилипенко С.М., Пилипенко А.А., Отенко В.І. Менеджмент: Навч. посіб. – Х.: ХДЕУ, 2002. – 208 с.

5. Скібіцька Л.І. Менеджмент: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 416 с.

6. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – М.: Гардарика, 1998. – 528 с.

7. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.

8. Медведев И.А., Бельгольский Б.П., Зайцев Е.П. Организация, планирование и управление производством на металлургических предприятиях. – К.: Донецк: Вища шк., 1984. – 400 с.

9. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Навчальний підручник з грифом МОН /під заг. ред. Й.М. Петровича – Львів: Магнолія плюс, 2005. — 400 с.

10. Козловський В. О. Організація виробництва. Навчальний посібник.
Частина 1. Видання 2-е, доповн. і перероб. — Вінниця: ВНТУ, 2005. — 154 с.

11. Курочкин А.С. Организация производства. — К.: МАУП, 2001. — 216 с.

12. Основи менеджменту: Опорний конспект лекцій /Д.Є. Козенков,
Л.С. Квасова, В.Д. Зелікман, Л.О. Аніщенко. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 63 с.

13. Ковзель А.С., Лисенко Т.І. Основи менеджменту. Частина 1: Опорний конспект лекцій. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2007. – 31 с.

14. Ковзель А.С., Лисенко Т.І. Основи менеджменту. Частина 2: Опорний конспект лекцій. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2007. – 49 с.

Додаток А

Таблиця А1 - Індивідуальне завдання до п.1

Додаток Б

Варіанти завдань: Фотографія робочого часу терміста та токаря

Додаток В

Приклад суцільної фотографії робочого часу:

8.00 – робочий прийшов у цех та підійшов до майстра, щоб одержати завдання. Майстер видає йому креслення деталі, яку той повинен виготовити.

8.03 – робочий іде до комірника та отримує інструмент, необхідний для виконання роботи: прохідний різець та штангенциркуль.

8.07 – прийшовши на робоче місце, перевіряє справність верстата, чи усі механізми нормально працюють.

8.10 – встановлює першу заготовку та починає процес обточування. Зробивши кілька проходів, робочий зупиняє верстат і за допомогою штангенциркуля вимірює діаметр одержаного виробу. Після цього або знімає деталь з верстата і встановлює нову заготовку, або робить ще один прохід, щоб досягти необхідного розміру.

9.17 – верстат раптово зупиняється (до цього часу було виготовлено 21 деталь). Спроби токаря вимкнути-увімкнути верстат результатів не дають. Усе вказує на зникнення напруги у цьому верстаті, оскільки інші верстати у цеху продовжують працювати. Робочий по селектору просить прислати на своє робоче місце чергового електрика.

9.25 – приходить електрик та починає оглядати верстат, шукаючи несправність. Робочий тим часом читає журнал, який він приніс з дому.

9.30 – причину віднайдено (згорів запобіжник у силовій арматурі верстата); електрик перевіряє роботу верстата і каже робочому, що той може продовжувати роботу. Потім його зацікавило, що читає робочий, і той розповів. Кілька хвилин вони разом обговорюють статтю у журналі.

9.35 – електрик йде, а робочий знову стає до роботи.

10.55 – робочий зупиняє верстат і йде у дальній кінець цеху, де стоїть автомат з газованою водою (за цей час ним виготовлено 25 деталей). Втамувавши спрагу, підходить до селектора і повідомляє диспетчера цеху, що в нього лишилося дуже мало заготовок – на годину роботи, не більше.

11.00 – вмикає верстат і стає до роботи.

12.00 – дзвоник на обідню перерву (виготовлено 18 деталей). Час обідньої перерви не включається до фотографії. Тривалість перерви – 1 година, до роботи необхідно стати о 13.00. Робочий вимикає верстат та виходить із цеху.

13.00 – закінчення перерви, але працівник ще не допалив цигарку і тому продовжує сидіти на дворі, у тіні розкидистого дерева.

13.03 – робочий повертається до цеху і відразу ж звертається до майстра з приводу того, що в нього лишилося тільки дві заготовки, а далі немає з чим працювати. Майстер обіцяє терміново вирішити це питання і сам дзвонить до диспетчера.

13.05 – робочий стає до роботи.

13.12 – обточивши останні дві заготовки, припиняє роботу і вимикає верстат.

13.20 – заготовки підвезені. Робочий вмикає верстат і стає до роботи.

14.53 – робочий зупиняє верстат, знімає різець, підходить до точильного верстата і заточує різець. Протягом останнього часу було виготовлено 29 деталей.

14.58 – робочий встановлює різець на місце та знову вмикає верстат, щоб продовжити роботу.

16.08 – робочий знову зупиняє верстат (за цей час виготовлено 22 деталі) та прибирає стружку, яка накопичилася протягом робочого дня.

16.10 – працівник вмикає верстат і знову стає до роботи.

16.55 – робочий вимикає верстат та знімає останню деталь (усього за цей відрізок часу їх виготовлено 14 штук). Змащує механізми верстата.

16.58 – знімає різець, складає інструменти та креслення і виходить із цеху.

17.00 – кінець робочого дня.

МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ