Практична робота №3

Тема: Розрахунок підшипникових з’єднань.

Мета: Навчитись визначати температуру підшипника кочення і зазор у підшипнику ковзання.

Початкові дані:

1. Тип та номер підшипника кочення.

2. Діаметр сполучення, таблиця 2.

Хід виконання роботи:

1. Визначення температури нагріву підшипника кочення.

При установленні підшипника кочення на вал з натягом проводять його нагрівання у мастилі або в індукційному приладу. Температуру нагріву підшипника можна знайти за формулою:

(1)

де d – внутрішній діаметр підшипника, мм;

N_max – величина натягу, мм (визначається за таблицею допусків).

1.1 Відхилення внутрішнього діаметра підшипника класу 0 (визначається за таблицею 1).

1.2 Відхилення вала (визначається за таблицею допусків).

1.3 Величина максимального натягу визначається за формулою:

(2)

1.4 Визначаємо температуру нагрівання кулькового підшипника в мастилі.

1.5 Визначення зазору у підшипниках ковзання.

1.6 Для визначення допустимої величини зазору у підшипника, за таблицями допусків, знаходимо граничні відхилення для отвору вала (ES, EJ, eS, eJ)

Визначаємо максимальний зазор:

(3)

1.7 Визначаємо допустиму величину овальності середньо оборотного вала за формулою:

(4)

де m – овальність, тобто різниця між найбільшим і найменшим діаметрами вала у даному перетині, мм;

k – коефіцієнт для вала, що обертається: при бронзових укладках k=0,5, при бабітових k=0,3;

S_max – первинний зазор між валом і укладкою (визначається за посадкою або за технічними умовами на ремонт).

1.8 Визначаємо допустиму величину спрацювання укладки за формулою:

(5)

1.9 Визначаємо допустимий зазор у підшипнику:

(6)

Зміст звіту:

1. Назва роботи;

2. Мета роботи;

3. Зміст роботи (виконати необхідні розрахунки);

4. Результати роботи (накреслити схему і оформити звіт).