Фінансово-кредитний механізм держави.

Фінансова політика держави здійснюється через фінансово-кредитний механізм, який є сукупністю фінансо­вих методів, інструментів і важелів впливу на соціальний і економічний розвиток суспільства.

Фінансово-кредитний механізм, як і механізм ціноу­творення через збалансування попиту і пропозиції, нале­жить, згідно з сучасними економічними теоріями, до економічних методів регулювання ринкової економіки. Вплив на економіку через фінансовий механізм носить назву «вмонтованого стабілізатора», бо він рідко дає миттєвий результат, а його дія розрахована на певну пер­спективу. За визначенням П.Семюельсона, він поклика­ний усувати викривлення в економіці, але не може повністю усунути порушення. Щоб скоріше досягти ба­жаного ефекту, цей механізм доповнюють ще й іншими методами, в тому числі й адміністративними.

У фінансово-кредитному механізмі можна виділити дві підсистеми: фінансового забезпечення і фінансового регу­лювання.

Фінансове забезпечення суб’єктів господарювання мо­же відбуватися в різних формах: самофінансування, креди­тування, акціонування та бюджетного асигнування.Співвідношення між цими формами фінансового забезпечення на різних етапах розвитку економіки буває різним. При переході до ринкової економіки від бюджет­них асигнувань перевага надається оптимізації співвідно­шень між кредитуванням та самофінансуванням.

Підсистема фінансового державного регулювання з бо­ку держави має в сучасних умовах такий набір інстру­ментів: податки, внески, відрахування до бюджету тафондів цільового призначення.

Застосовуючи до цих інструментів та до форм фінан­сового забезпечення ті чи інші важелі впливу: зміну норм (нормативів), умов і порядку формування доходів та фондів, принципів і умов фінансування та кредитування, можна здійснювати ту чи іншу фінансово-кредитну політику держави.

Ця політика буде або стимулюючою або санкціоную­чою для підприємств і змушуватиме їх вибирати ту чи іншу стратегію і тактику поведінки на перспективу.

Сукупність важелів утворює систему управління фінансово-кредитним механізмом. Управління здійсню­ється в кожній країні своїми органами. В Україні цією роботою займається орган законодавчої влади - Верхов­на Рада в частині правового регламентування, а в частині планування і організації фінансової діяльності - орган виконавчої влади - Міністерство фінансів, Національ­ний банк України та галузеві міністерства.