Конституція України як джерело фінансового права

Конституція України визначає принципи, які є основою змісту фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, відображають характер конституційного регулювання фінансових відносин та мають базове значення для фінансового права в цілому. Зокрема, це такі принципи: верховенство права ,гласність, законність, пріоритет прав і свобод людини й громадянина , відповідальність держави за свою діяльність , принцип розподілу компетенції у фінансовій сфері між представницькими та виконавчими органами, що випливає з принципу розподілу влади ; та ін. Ці принципи не можуть бути порушені при здійснені фінансової діяльності.

Також Конституція України встановлює компетенцію певних державних органів у галузі фінансової діяльності та закріплює права й обов’язки громадян у фінансовій сфері. Наприклад, до повноважень Верховної Ради України віднесено (ст. 85): затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України та прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження рішень про надання Україною позик й економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, непередбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; та ін. Кабінет Міністрів України згідно зі ст. 116 забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про виконання Державного бюджету. Треба вказати, що не всі фінансово-правові норми відповідають Конституції України. Про це свідчать численні рішення Конституційного Суду України щодо визнання певних норм фінансового (податкового) права такими, що не відповідають чинній Конституції України. А отже, процес удосконалення фінансового законодавства триває дотепер.Сучасний стан фінансового законодавства свідчить про те, що дотепер при підготовці та прийнятті фінансово-правових актів недостатньо враховуються положення Конституції, нерідко конституційні принципи і норми оцінюються і трактуються помилково, продовжується практика невиконання ряду конституційних норм. Як зазначає П.С. Пацурківський, сучасне позитивне фінансове право є недостатньо ефективним, оскільки в ньому відбувається підміна правовідносин владовідносинами, що суперечить Основному Закону і, відповідно, знижує нормативний потенціал Конституції у сфері регулювання фінансового права. Такий стан вимагає проведення “справжньої юридичної революції у фінансовому праві, пошуку і знаходження нового фінансового права”, яке б відповідало конституційним вимогам, зокрема принципу формальної рівності суб’єктів фінансових правовідносин .Усвідомлення ролі Конституції у процесі регулювання фінансового права можливе тільки через процес “проникнення” її нормативного потенціалу в галузеве фінансове законодавство, його трансформації та підпорядкування фундаментальним конституційним вимогам. Мова йде про механізм приведення норм та інститутів фінансового права у відповідність із Конституцією, що представляє собою процес конституціоналізації фінансового права, що в кінцевому результаті, полягає в забезпеченні гармонійної взаємодії норм конституційного та фінансового права при безумовному пріоритеті перших над другими, а також вироблення конституційно-правової методології оптимізації фінансової системи держави.

Існує два аспекти, що конституційно характеризують фінансове право. З одного боку, відсутність чітких рамок у сфері регулювання фінансового права, а з іншого, необхідність з особливою увагою досліджувати і застосовувати кожне конституційне положення, враховуючи всі конституційні принципи, що можуть стосуватися регулювання відносин з приводу фінансового права.