Державні видатки у країнах з розвинутою економікою

Центральне місце як у фінансовій системі країни в цілому, гак і в системі державних фінансів займас державний бюджет. Бюджетна система - це достатньо складний механізм, що відображає специфіку країни, особливості її соціально-економічного розвитку, державного устрою, тобто ця система формується на основі сукупності соціально-економічних, правових та інших особливостей тієї чи іншої держави.

Структура бюджету країни залежить, перш за все, від державного устрою. В країнах, що мають унітарний устрій, бюджетна система має дворівневу побудову: державний і місцеві бюджети. В країнах з федеральним державним устроєм (США, Німеччина, Росія) є проміжна ланка - бюджети штатів, земель і відповідних їм адміністративних утворень.

Державний бюджет - це завжди певний компроміс, який відображає співвідношення сил основних груп - носіїв різних соціально-економічних інтересів у країні. Це компроміс між власниками і працюючими по найму з питань оподаткування власності, доходів, заробітної плати, з приводу напрямків і розмірів бюджетних витрат. Це також і компроміс між інтересами держави в цілому і регіональними, місцевими інтересами в розподілі податків і бюджетних дотацій. Кожен такий компроміс супроводжується лобіюванням чиїхось інтересів, гострою політичною боротьбою.

У бюджеті відображається структура видатків і доходів держави. Видатки показують напрямки і цілі бюджетних асигнувань і визначаються характером досить різноманітних функцій держави, які узагальнено об'єднують, як правило, у три великі групи: політичні, економічні та соціальні функції. Державні доходи становлять фінансову базу її функціонування, їх, як правило, класифікують за джерелами надходження коштів у бюджет. Цим політична, економічна і соціальна діяльність держави вже передбачає державні доходи як об'єктивну необхідність і закономірну реальність. Розглянемо більш конкретно, куди спрямовуються фінансові ресурси держави і за рахунок яких джерел формуються доходи бюджету.

До складу видатків, пов'язаних з політичними функціями держави, входять: утримання армії, закупівля військової техніки та обладнання, зброї; витрати на утримання державного апарату управління і влади; витрати на утримання посольств, консульств, представництв за кордоном, система внесків до міжнародних організацій тощо. Вони становлять 3-10% ВВП і 10-25% загальної суми державних видатків розвинутих країн.

До складу видатків, пов'язаних з економічнішії функціями держави, входять державні інвестиції в галузі економічній інфраструктури, субсидії приватному капіталу і державним підприємствам, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та інші.

Важливе місце в системі державних видатків посідають видатки на соціальні потреби - освіту, науку, культуру, охорону здоров'я і санітарне обслуговування, соціальне страхування і забезпечення тощо

Джерела доходів держави можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Внутрішні - ВВП і національне багатство своєї країни зовнішні - відповідні економічні ресурси інших країн. Сучасні розвинуті держави зазвичай користуються внутрішніми джерелами і вдаються до залучення зовнішніх у відносно обмежених масштабах. Крім того, для покриття видатків використовується, як правило, поточний ВВП країни, але відомо, що під час тривалих воєн, які виснажують матеріальні ресурси, держава може використовувати і частину нагромадженого національного багатства.

У країнах з розвинутою ринковою економікою доходи держбюджету становлять значну частину ВВП і справляють величезний вплив як на його перерозподіл, так і на розширене відтворення та економічне зростання в цілому

Вважається, що ідеальне виконання державного бюджету - це повне покриття видатків доходами і створення залишку коштів, тобто перевищення доходів над видатками. А залишок уряд може використати при непередбачених обставинах, для довгострокових виплат, або перевести його в доход бюджету наступного року.

Перевищення витрат над доходами призводить до створення бюджетного дефіциту, який, як правило, покривається державними позиками - внутрішніми та зовнішніми. Вони здійснюються у вигляді продажу державних цінних паперів, позик у позабюджетних фондів і в порядку отримання кредитів у банків, у т.ч. і у Центрального банку країни.