Рос демокр революція У у 1905-1907 рр.

Перша демократична революція почалася 9 січня 1905 р. мирною демонстрацією в Санкт-Петербурзі, що у последствии була расстрелянна військами. День цей згодом назвали кривавою неділею. У знак солідарності і протесту почалися страйки в пролетарських центрах У: Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі, Миколаєві. На початку січня-березня 1905 р. страйкувало 170 тис. чоловік. Під впливом робочого прямування піднялося на боротьбу і селянство, але його виступи в більшості випадків набували характеру масових погромів поміщицьких маєтків. Посилилися соціальні протиріччя між різноманітними прошаркам селянства. Під час жовтневого загального політичного страйку 1905 р. на У забастовало 120 тис. робітників. Життя на заводах і фабриках, шахтах і рудниках, на транспорті завмерла. У ході революції в Києві, у Катеринославі, Луганську, Горлівці, Єнакієве виникнули Ради робочих депутатів. У них співробітничали соціал-демократи й есери, представники національних партій. Ради вводять 8-годинний робочий день, установлюють ціни на продукти в заводських лавках, організовують охорону населення від погромників. На У підготуванням збройних повстань займалися активісти різноманітних партійних організацій (більшовики, есери, анархісти). Повстання на броненосці «Потьомкін» - Повстання на Чорноморському флоті готувала «Севастопольська матроська централка», куди входили матроси - члени різноманітних партій. На «Потьомкіні» підпільну організацію очолювали більшовик Г. Вакуленчук і анархіст А. Матюшенко. 14 червня 1905 р. у відкритому морі стихійно спалахнуло повстання. Офіцери були перебиті. М. Вакуленчук загинув. Командування взяв на себе А. Матюшенко. Через декілька днів через недостачу вугілля, їжа і прісна вода команда повсталого броненосця здалося 25 червня в румунському порту Констанці. Восстание П. Шмидта. 15-16 листопада 1905 р. у Севастополі повстали моряки 12 кораблів. Очолити повстання вони запросили лейтенанта И. П. Шмидта, по переконаннях революціонера-демократа. Повсталі зажадали від царя скликати Установче збори. Після годинников-13-годинного бою повстання придушене. П. Шмидт і більшовики А. Гладков, М. Антонеико, С. Частник по вироку військово-морського суду расстреляны. Выступление Б. Жадановсного - 18 листопада 1905 р. у Києві майже озброєн-1000-збройних революційно настроєним солдат на чолі з підпоручиком Б. Жадановским вийшли на демонстрацію. До них приєдналося 4 тис. робітників. На Галицькій площі демонстрація була расстреляна, Жадановский тяжко поранений, спроба спорудити барикаду не увінчалася успіхом. Загальні втрати по обидва боки - 250 убитых і раненых. Повстання в грудні 1905 р. Наивысшего підйому збройна боротьба проти царату на У досягла в грудні 1905 р. Восстания спалахнули в Харкові, Катеринославі, Александровке (Запоріжжя), Горлівці. Висновок: збройна боротьба проти царату потерпіла поразку унаслідок відсутності єдності дій серед революційних партій, різночасності виступів, неорганізованості і слабкого технічного підготування повсталих, недосвідченості керівників.

48. Маніфест 17 жовтня 1905 р. Переломний етап у російській революції 1905 —1907 pp. Був фактично капітуляцією правлячих кіл перед вимогами чи не всіх верств суспільства модернізувати існуючий політичний лад. На поч. жовтня 1905 р. розпочався всеросійський політичний страйк. Прагнучи придушити його, уряд 14 числа запровадив військовий стан у багатьох містах, у тому числі в Києві та Харкові Університети було закрито, фабрики й заводи заполонили поліція і війська. Однак страйк ширився. В Україні у ньому взяло участь 120 тис. чол. Голова уряду граф С. Вітте наполіг на кардинальних реформах. 17 жовтня Микола II підписав маніфест, яким «дарував» народові громадянські свободи — недоторканність особи, свободу совісті, друку, зборів, союзів. Було зроблено рішучий крок до конституційної монархії замість самодержавства — декларувалося скликання законодавчої Державної Думи, тобто російського парламенту

Лубенська громада УДРП переклала українською мовою і поширила в листівках знамениту доповідну записку графа Вітте царю, в якій обґрунтовувалася необхідність реформ. Користуючись маніфестом, демократи-радикали висунули вимогу зняти цензурну заборону української мови Однак їхні дії в цьому напрямі не завжди були успішними Якийсь час у Лубнах видавалася перша україномовна газета «Хлібороб» У Києві було підготовлено випуск газети «Громадське слово», але напередодні виходу першого номера власті заарештували редактора С. Єфремова. Після цього газета стала виходити під назвою «Громадська думка». Власті, однак, заборонили передплату і знову заарештували Єфремова Тоді видання відновилося під назвою «Рада».

Після царського маніфесту з'явилися україномовні журнали. Часопис «Киевская старина» змінив назву на «Україна». Стали виходити перші суспільно-політичні журнали — «Дзвін», «Українська хата», «Рідний край», «Посів», «Село». До часописів, коло читачів яких було вужчим, власті ставилися набагато м'якше, ніж до газет.