Правопис власних географічних назв

У ділових паперах часто вживаються географічні назви. їх правопис та вимова відзначаються складністю. Щоб уникнути непорозумінь, слід скористатися деякими порадами.

Географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису: Житомир, Кременчук, Вінниця, Одеса; Липове, Святичівка. Шушвалівка, Броварки; Десна, Тетерів, Трубіж, Здвиж.

Географічні назви, що складаються з двох чи трьох слів, пишуться з великой літери, а їх родові позначення - з малої. Наприклад: Хаджибейський лиман. Весела слобода. Велике Ведмеже озеро.

Якщо ж у таких географічних назвах означувані слова не сприймаються як родові позначення, то вони теж пишуться з великої літери. Наприклад: Ярославів Вал, Велика Балка, Нові Санжари, Красні Ворота.

У назвах українських міст важливо розрізняти вживання елементів (-поль, -піль). Перше використовується у словах грецького походження (грецьке polis "місто"): Севастополь, Сімферополь, Мелітополь, Маріуполь, Нікополь; друге - (з українського "поле"): Бориспіль, Тернопііь.

При складанні ділових паперів не слід забувати, що географічні назви з іменниковими закінченнями - українські, російські та інших країн, а також деякі іншомовні - відмінюються як звичайні іменники І* П, III відміни. Наприклад:

І відміна: Одеса - Одеси, Одесою, в Одесі;

Полтава - Полтави, Полтавою, в Полтаві; Прага - Праги, Прагою, у Празі; Москва - Москви, Москвою, у Москві.

II відміна: Київ - Києва, Києвом, у Києві;

Львів - Львова, Львовом, у Львові.

III відміна: Керч - Керчі, Керчю, у Керчі.

Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чинавпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах.

Наприклад; Кривий Ріг - Кривого Рогу; Кам 'янець-Подільський -Кам янця-Подільского, Кам лнцеві-Подільському.

Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника і присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині. Наприклад: Івано-Франківськ - Івано-Франківська, в Івано-Франківську. Але: Конча-Заспа - Кончі-Засни, у Кончі-Заспі; Пуща-Водиця - Пущі-Водиці, у Пущі-Водиці.

Пам'ятаймо і про прикметникові закінчення географічних назв. Вони передаються так: -ьій, -ой через -ий (після твердого приголосного), через-ій (після м'якого приголосного);-ая,-яя через -а, -я; -ое, -ее через -е, -є: Грозний, Чурсова, Благодарне, Покровське. Майське та ін.

№25 (1) Граматична форма ділових документів+Ініціали

При складанні документів виникають труднощі не лише в доборі потрібних слів, а й у виборі відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією.

Наприклад: учитель -учителька, касир - касирка, лаборант - лаборантка, журналіст - журналістка, працівник - працівниця, викладач - викладачка.

Офіційні назви посад, професій-іменники чоловічого роду, тому в ділових паперах слід вживати саме їх.

Наприклад: старший викладач Світлана Дмитрівна; касир управління Марія Семенівна; лаборант інституту Оксана Вікторівна; науковий співробітник Ольга Семенівна; головний бухгалтер Лідія Іванівна.

Коли ж після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду.

Наприклад: Головний архітектор району М.О.Подольська розробила план забудови нового масиву.

У ділових документах не вживають узгодження типу: наша голова накази ш, старша інженер поїхала, головна бухгалтер порадша тощо.

Не рекомендується називати осіб за місцем проживання та їх професією типу: сільчани, городяни, банкіри, вживаються: мешканці села, мешканці міста, працівники банку.

Досить часто в ділових паперах замість множини зустрічається однина.

Наприклад: Полтавські фермери зібрані великий урожай іцукрового буряку, соняшнику, картоплі.

Іноді в ділових документах іменники, шо означають речовину (вода, олія, сіль, масло, чаіі тощо), набувають форм множини.

Наприклад: високоякісні чаї. запашні масла, мінеральні води.

Зустрічаються помилки у вживанні давального відмінка іменників. Так, іменники чоловічого роду за сучасними нормами правопису мають переважно закінчення -ові, -еві: ректорові, директорові.

Трапляються помилки і у вживанні родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні закінчуються на -а, -я (документа, векселя), інші на -у, -ю (протоколу, принципу, факту). У випадках сумніву, слід заглянути до словника.

Мовці часто плутають синтетичну й аналітичну форми прикметників: замість повніший, вичерпніший або більш повний, більш вичерпний кажуть більш повніший, більш вичерпніший.