Екологічні умови вирощування капусти білоголової

Водний режим. Вимогливість овочевих культур до води зумовлена біологічними особливостями і умовами навколишнього середовища. Для формування врожаю овочеві рослини забирають з грунту велику кількість води, оскільки вона в житті рослин відіграє важливу роль. В усіх тканинах овочевих рослин вода складає значну частину їх загальної маси, виконує транспортні функції по переміщенню поживних речовин з коренів до листя та в інші органи, бере участь у процесі фотосинтезу, регулює температуру листя при транспірації. Вуглекислий газ краще асимілює при достатньому насиченні листків водою, вона входить до складу кожної живої клітини рослин, з нею рослини всмоктують з грунту мінеральну поживу. Безперервне забезпечення рослин водою необхідне для доброго розвитку продуктивних органів [24].

Капуста дуже вимоглива до вологи. Добрий ріст та формування високого врожаю можливий тільки при зрошуванні. При урожайності 30 т з га капуста потребує 2 тис. м³, при 100 т – 5,5 тис м³ води. Особливо чутлива капуста до дефіциту вологи після висадки розсади у відкритий ґрунт, а також у фазі активного росту і формування качана. Висока продуктивність капусти забезпечується при вологості ґрунту 80-75 % найменшої вологоємкості і відносної вологості повітря 75-90 %. Для підтримання оптимальної вологості ґрунту на рівні 80% найменшої вологоємкості в різних грунтово - кліматичних зонах необхідно проводити від 5 до 12 поливів нормою 300-350 л води на 10 м² в період до початку формування качана та 450-500 л в період росту головки. Відхилення вологості ґрунту від оптимуму призводить до зниження продуктивності рослини. При зниженні вологості грунту до 60 % НВ листки покриваються сизим нальотом, краї листка підвертаються. Надмірна вологість грунту, особливо при понижених температурах, призупиняє ріст капусти.

При зниженні відносної вологості повітря до 40 % протягом 20 діб різко зменшується врожай капусти. А надмірна вологість повітря при вирощуванні розсади дає сприятливі умови для грибкових хвороб (чорна ніжка).

Для поліпшення водного режиму овочевих культур вживають такі заходи в різних комбінаціях:

підбір ділянок, на яких природне забезпечення вологою відповідає вимогам рослин;

снігозатримання, запобігання стоку води, система обробітку грунту з врахуванням місцевих умов;

у зоні надмірного зволоження застосування грядок і гребенів;

мульчування поверхні грунту запобігає випаровуванню води і утворенню ґрунтової кірки;

зменшення кількості рослин на одиницю площі при недостатній вологозабезпеченості;

лісонасадження і ущільнені кулісні посіви, які поліпшують мікро умови зволоженості повітря, зменшують витрати води рослинами на транспірацію;

осушення ґрунтів у зоні постійного надмірного зволоження;

штучне зрошення як основний захід створення оптимального водного режиму в Степу і Лісостепу України. (Лихацький)

Тепловий режим. У житті рослин тепло відіграє важливу роль. Температура повітря і ґрунту впливає на випаровування води з поверхні ґрунту і транспірацію, всмоктування кореневою системою ґрунтового розчину, асиміляцію, дихання, відкладання поживних речовин у запасаючих органах і плодах та інші фізіологічні процеси, що відбуваються в рослині. Надмірно високі, як і надмірно низькі температури викликають у клітинах незворотні біохімічні зміни, що призводять до загибелі цілої рослини або окремих її органів [24].

Капуста – холодостійка рослина. Насіння починає проростати при +2…+3°С, оптимальна температура проростання +18...+20°С.

В першому випадку в сходи з’являються через 8-12 діб, у другому – на 3-4 добу. Капуста продовжує ріст при +5°С, але оптимальна для росту та розвитку являється температура +15…+18°С. Температура вище +25°С негативно впливає на формування врожаю, а при вирощуванні насіння пилок втрачає можливість до запліднення. Загартована горщечкова розсада капусти може витримувати короткострокові заморозки до -5°С, незагартована без горшечкова розсада пошкоджується при – -2…-3°С. Максимальну морозостійкість рослина має у фазу наростання листкової поверхні при формуванні розетки листя. В жаркі літні дні ріст рослин припиняється і іноді знижується маса сухої речовини.

У відкритому ґрунті можливість активно впливати на температурний режим обмежена, і головним є вибір календарних строків садіння і посіву відповідно до біологічних вимог культури [24].

Світловий режим.Світло є джерелом енергії для фотосинтезу. Синтез хлорофілу, рух пластид у протоплазмі клітин листків, розкриття продихів, утворення і зміна положення окремих органів у просторі, перехід до плодоношення, синтез ферментів і вітамінів – усі ці процеси пов’язані з тривалістю дії світла [24].

Капуста білоголова дуже вимоглива до світла, особливо під час вирощування розсади. Недостатнє освітлення у цей період викликає її витягування, утворення невеликих листків і пухких головок. В умовах часткового затінення та короткого світлового дня ріст капусти білоголової уповільнюється, а при значному затіненні вона не зав'язує головки [25]

По своїй природі капуста білоголова - рослина довгого дня (сорти північного походження). Сорти середземноморських екотипів (Сірійський та ін.) – рослини короткого дня. У перший рік вирощування при довгому дні в капусти проходять специфічні біохімічні процеси, що забезпечують на другий рік утворення репродуктивних органів (квітконосних пагонів). Найбільш інтенсивний ріст і розвиток капусти білоголової спостерігається при довгому дні, з більшою силою світлового потоку, у якому поряд з довгохвильовими променями досить багато короткохвильових.

При довгому північному дні розсаду з 4-5 листами одержують на 30-35 добу, тоді як у середній смузі вона досягає цієї фази на 38-42 добу. В умовах Крайньої Півночі капуста при високій інтенсивності фотосинтезу й малих теплових ресурсів забезпечує нагромадження органічної речовини для одержання високого врожаю.

Можливість регулювання світлового режиму обмежується вибором строку вирощування, площею живлення рослин, експозицією схилу ділянки. У загущених посівах рослини затіняють одна одну, і для створення нормального світлового режиму потрібно своєчасно їх прорвати та сформувати оптимальну щільність насадження. Затінювати культурні рослини можуть бур’яни, і своєчасне їх знищення поліпшує освітленість. Надмірну освітленість у літню пору можна зменшити збільшенням густоти насадження або своєчасним посівом куліс з високо - стебельних рослин, які частково затінюють культуру. Так в умовах Степу у кулісах доцільно вирощувати капусту [24].

Відношення до ґрунтів та елементів живлення. Потреба овочевих культур у мінеральному живленні значно змінюється залежно від біологічних особливостей виду, сорту, віку рослин, а також від властивостей грунту, погодно-кліматичних і агротехнічних умов. Взагалі овочеві культури порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами більш вимогливі до родючості грунту. Це зумовлене тим, що за порівняно короткий вегетаційний період вони формують велику надземну масу і високий врожай [24].

Капуста білоголова – є однією із найбільш вимогливою рослиною до родючості ґрунтів. Краще її вирощувати на легкосуглинкових та супіщаних ґрунтах з глибоким орним шаром і високим вмістом гумусу. Піщані ґрунти при внесенні в них гумусо- утворюючих речовин найбільше придатні для капусти ранньостиглих сортів. Ґрунти для вирощування капусти повинні бути добре окультурені, містити велику кількість поживних елементів, нейтральними або слабокислі. Оптимальна реакція ґрунту рН 6,5-7,5 на чорноземах на підзолистих ґрунтах, 5-5,5 – на торф’яних. Капуста добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. На всіх ґрунтах, крім торфових, вона потребує насамперед азотних добрив, нестачу яких не можна компенсувати фосфатними або калійними. Добре використовує післядію органічних добрив. Органічні добрива треба вносити тільки під оранку або під переорювання зябу. Спочатку вносять мінеральні, а потім органічні добрива. На Лівобережжі Лісостепу без зрошення на чорноземах глибоких малогумусних вносять на 1га 30-40 т гною і N60-75 P45-60 K45-60, а при зрошенні – відповідно 30-50 т гною і N110-130 P60-90 K45-60. На чорноземних грунтах Лісостепу і Степу при нестачі гною капусту можна розміщувати після попередників, під які його вносили, а безпосередньо під капусту вносити лише мінеральні добрива. У цьому разі норми добрив потрібно підвищувати: азотних на 15-20, а фосфорних і калійних на 25-30 %. На початку утворення розетки рослини капусти підживлюють з розрахунку N15-20 P20 K20. Під час зав’язування головок підживлення повторюють тими самими дозами.

Капуста білоголова по виносу поживних речовин з грунту займає одне із перших місць серед овочевих рослин. При врожайності 80 кг з 10 м² рослина виносить з грунту азоту 214 г, фосфору 79 г і калію 200 г. Висока вимогливість капусти до елементів живлення обумовлена невеликими розмірами кореневої системи та високим виносом елементів живлення на одиницю продукції. Вживання окремих елементів живлення під час росту рослини різне. На початку вегетаційного періоду капуста використовує багато азоту, а при формуванні головки – фосфору і калію. На вилугуваних чорноземах капуста потребує на 10 кг або т головок азоту – 44, фосфору – 10, калію 23 г на 10 м² або кг на 1 га [9, 28].

В овочівництві є ряд ефективних заходів поліпшення поживного режиму: як загальне поліпшення земель, підбір родючих ґрунтів під овочеві культури, науково обґрунтована система обробітку грунту, підбір кращих попередників, Вирощування на зрошуванні. Але прямим, безпосереднім і ефективним заходом оптимізації поживного режиму є внесення органічних і мінеральних добрив [24].