Розподіл грошових доходів

Надходження від реалізації продукції є основним джерелом відшкодування витрат господарств на виробництво товарної продукції і одержання прибутків.

В загальний обсяг реалізації продукції в заліковій масі включають кількість продукції, що реалізується по державних та регіональних контрактах, форвардних та ф’ючерсних контрактах-договорах з заготівельними організаціями, продається на колгоспному ринку, споживчій кооперації, працівникам господарства, міжгосподарським підприємствам і організаціям, видається натурою в рахунок оплати праці.

Після виконання договірних зобов’язань решту продукції підприємства реалізують по своєму вибору заготівельним або торгівельним організаціям, переробним підприємствах, організаціям і підприємствам споживчої кооперації, на міських і селищних ринках, для громадського харчування і покращення місцевого постачання.

Метою правильного визначення фінансових результатів є надання користувачам оприлюдненої, повної, неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу. На доход впливають такі важливі показники як собівартість та ціна реалізації продукції.

Собівартість продукції – це частина її вартості, грошовий вираз сукупних матеріальних і трудових затрат на виробництво та реалізацію одиниці продукції. У собівартості відображається ступінь використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, рівень господарювання. З собівартістю нерозривно пов’язана ціна.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару. Вона є дуже важливою категорією ринкової економіки. Від ціни залежить стан діяльності підприємства.

В свою чергу попередні показники впливають на формування прибутку. Прибуток визначається як різниця між грошовою ви­ручкою від реалізації товарної продукції та затратами на її виробництво і реалізацію. Він є важливою складовою госпрозрахункового доходу підприємства і головним дже­релом удосконалення та розширення виробництва, а також матеріального заохочення працівників господарств. Части­на прибутку колгоспів і радгоспів надходить у доход дер­жави і використовується на загальнонародні економічні та соціальні потреби.

Рентабельністьозначає прибуткову роботу господарств і характеризує загальну ефективність сільськогосподарсь­кого виробництва. Збільшення величини прибутку і змен­шення витрат виробництва підвищує рівень рентабельно­сті, який є головним і об'єктивним показником оцінки господарської діяльності підприємств агропромислового комплексу. Підвищенню рівня рентабельності сприяє бережливе витрачання мате­ріальних ресурсів, впровадження колективних форм орга­нізації праці та оренди, дотримання режиму економії. У сільському господарстві має місце перевитрата виробни­чих ресурсів, тому за рахунок їх економного використання можна досягти значного економічного ефекту.

Основними шляхами збільшення прибутковості у підприємстві є збільшення обсягів виробництва більш рентабельної продукції, розширення асортименту та підвищення якості продукції. Також слід звернути увагу на зниження витрат виробництва, прискорення оборотності капіталу та підвищення продуктивності праці. Необхідно формувати і реалізовувати грамотну стратегію договірних відносин, цінової політики, а також найбільш раціонально використовувати отримані прибутки.

Чистий прибуток, одержаний підприємством результаті його господарської діяльності після сплати податків до бюджету, а також інших платежів, спрямовується на виплату дивідендів учасникам товариства в розмірі, обумовленому зборами учасників товариства, поповнення статутного капіталу, створення резервного капіталу тощо.

Прибуток формується поступово протягом фінансово - господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.

На підприємстві можливі доходи, витрати, які не пов'язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями.

В бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає: Чистий дохід від реалізації продукції, валовий прибуток (збиток), фінансові результати від операційної діяльності, фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, фінансові результати від звичайної діяльності, фінансові результати від надзвичайної діяльності та чистий прибуток.

За рахунок прибутку в НДГ «Ворзель» у першу чергу, по встановлених нормативах здійснюються розрахунки з бюджетом, по обов’язкових та інших платежах на підприємстві, а також виплата заробітної плати.

Прибуток, що залишається в підприємстві використовується для поповнення статутного фонду і резервного фонду та на інші цілі.

Рентабельність є відносним показником з урахуванням виробничих витрат. Рівень рентабельності відображає ефективність поточних витрат виробництва. Рівень рентабельності має забезпечувати самофінансування підприємства, тобто покрити витрати виробництва і частину прибутку мати на розширене відтворення, тому існує поняття оптимального рівня рентабельності – це такий її рівень, коли забезпечуються нормальні умови розширеного відтворення і створюються фонди матеріального стимулювання.

Основними шляхами підвищення рівня рентабельності є: зниження собівартості продукції, підвищення цін за рахунок покращення якості продукції та строків її реалізації .