Мистецтво – це сфера духовно-практичної діяльності людей, спрямована на художньо-образне відображення світу.

Мистецтво (художня творчість) – одна з форм суспільної свідомості, що відображає дійсність в художніх образах; істотний елемент культури, творчої діяльності людства.

Маючи величезні пізнавальні і суспільно-виховні можливості, мистецтво активно діє на думки, почуття і волю людей. Воно грає надзвичайно важливу роль у житті суспільства.

Мистецтво розвивається разом із суспільством майже на всьому шляху його історії і є одним із видів ідеологічної надбудови; воно відображує розвиток морального життя суспільства, само бере участь у соціальному житті як сила, що мобілізує і формує суспільну свідомість.

Мистецтво виступає в живій, яскраво індивідуальній, конкретній формі, яка є доступною чуттєвому сприйняттю.

Мистецтво узагальнює, воно може передавати в поодинокому випадку сутність ідеї, і робити це наочно, конкретно і почуттєво. В цьому є одна з найбільш суттєвих основ творчого процесу, яка вимагає особливого, специфічного дару, художньої фантазії, емоційного уявлення, вміння вдихнути повнокровне життя у створюваний образ.

Суттєвою специфічною особливістю мистецтва є також і те, що пізнання і типізація явищ та закономірності дійсності в ньому неподільно пов’язані з емоціональним сприйняттям, з переживанням та естетичною оцінкою об’єкту пізнання, з вираженням ставлення до життєвих явищ. У художній творчості людина виявляє свою суспільну природу, свій світогляд, свої індивідуальні якості, здібності й навички у творчому засвоєнні світу. Той, хто сприймає мистецтво, переживає його як свій власний світ, співвідносячи образи мистецтва з своїм душевним світом і життєвим досвідом. Ця особливість мистецтва багато в чому визначає й його значення для формування суспільних якостей особистості.

Робота над створенням мистецького твору вимагає виявлення образу в матеріалі, що сприймається на чуттєвому рівні, що є специфічним для кожного виду мистецтва, -- слові, музичному звуку, рухах людського тіла, живописних, скульптурних, графічних та інших матеріалах. Прийоми обробки цих матеріалів базуються на об’єктивних закономірностях, притаманних кожному виду, на величезному накопиченому людському досвіді і в той же час носять творчий характер, безкінечно варіюються у залежності від характеру образа і творчих принципів автора.

Кожен вид мистецтва має свої закони технічної майстерності й оволодіння ними слугує передумовою для вирішення ідейно-художніх завдань. Відображення дійсності у мистецтві носить, таким чином, складний синтетичний характер, і носієм цього синтезу є художній образ.

Види мистецтва відрізняються один він одного як за художньою формою, так і, в певній мірі, за своїм змістом, об’єктами художнього пізнання, за своєю суспільною та естетичною функцією, за можливостями відображення життя і впливу на нього.