Собор Святого Юра у Львові. ХVІІ ст..

Умови будівництва на нашій планеті досить різні: вони багато в чому залежать від клімату. В південних країнах люди ховаються від пекучого сонця, шукаючи прохолоди, в північних – навпаки, намагаються захиститись від пронизливого вітру і “впіймати” таке бажане сонечко. Тому на півночі будівлі роблять більш замкненими, з товстими стінами, маленькими вікнами, зверненими на сонячний бік. На півдні ж намагаються розмістити приміщення більш вільно, стіни будують тонкими, з великими вікнами, які захищають від сонця жалюзі або декоративними рослинами. Споруди оточують відкритими терасами з тіньовими навісами, у дворах садять дерева, кущі. По-різному також потрібно проектувати будинки для великих міст, і для сільської місцевості, для районів, де часто бувають землетруси, або де часто відбуваються повені тощо.

Проте, неважко помітити, що навіть будівлі подібного призначення, такі, що знаходяться в однакових умовах, відрізняються одна від одної, мають різні композиції. Взяти хоч би багатоповерхові житлові будинки: один високий, як башта, інший – у вигляді прямої пластини, ще один звивається по колу. В них однакове призначення і подібні конструкції. Вони розраховані на один і той же клімат, стоять в одному місті, проте фантазія архітектора для кожного з них знайшла свою форму, своє групування приміщень, свій рисунок зовнішнього об’єму і деталей. Так виникають споруди зі своїми індивідуальними рисами, за якими ми пізнаємо їх і відрізняємо одну від одної. І кожна з них завдяки творчому пошуку зодчого по-різному впливає на наші почуття. Одна будівля має урочистий, парадний вид, інша – строгий, третя – ліричний, інтимний тощо.

Чим же досягає архітектор емоційний вплив на глядача? Його головним художнім засобом є форма будівель та їхніх елементів. Форма – зовнішній контур будівлі – буває простою і тяжіє до правильної геометричної фігури, як у єгипетській піраміді, або ж складною, розчленованою на безліч деталей. Архітектор може зробити форми важкими або легкими, спокійними або динамічними, однотонними або кольоровими, досягаючи при цьому того, щоб окремі частини будівлі узгоджувались між собою і з усією спорудою в цілому. Таке узгодження призводить до єдиного – гармонії. Досягається це з допомогою цілого ряду художніх прийомів.

Одні будівлі мають симетричну композицію, тобто розташування окремих елементів відносно вісі симетрії, якою відмічається центр композиції. Інші – асиметричну композицію. В таких спорудах поєднуються контрастні за формою, кольором і матеріалом об’єми, що ведуть до динамічності архітектурного образу. При асиметричній композиції головна частина будівлі зміщується в бік від центру. Проста, симетрична форма будівлі гармонійна, легко сприймається, а складна, асиметрична, що несе в собі елемент дисгармонії, – будить уяву.