Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Статистичне моделювання засобів розвідки




Як правило, при моделюванні бойових дій сухопутних військ припускають, що кожний засіб у процесі бою веде спостереження за цілями противника. Всі цілі залежно від відстані, різниці висот, рельєфу тощо умовно можна поділити на дві групи: видимі та невидимі.

Цілі другої групи виявити неможливо, а деякі (іноді всі) цілі першої групи рано чи пізно виявляються. Це означає, що пошук цілі – випадкова подія, і що кожна ціль першої групи має певну імовірність виявлення. Природно, що чим краще умови спостереження та довше воно ведеться, тим більша імовірність виявлення.

Конкретний вид функції імовірності виявлення може бути різним, він залежить від типу засобу виявлення цілей і реального бойового процесу, що моделюється. Наприклад, імовірність виявлення може описуватися формулою

, (1)

де g – миттєва щільність імовірності виявлення.

Це означає, що gdt є імовірністю виявлення за достатньо малий відрізок часу dt. Величина g залежить від відстані до цілі, її розмірів, типів засобів розвідки, метеорологічних умов спостереження.

Після розподілу цілей на групи для цілей першої групи за прийнятою формулою імовірності виявлення підраховуються конкретні значення цих імовірностей і методом статистичного моделювання випадкових подій визначаються всі цілі, що виявлені. Інформація про виявлені цілі використовується в моделі для вирішення задачі оптимального цілерозподілу.

У моделях оцінки ефективності угруповання ППО для опису процесу виявлення цілей і виявлення їх координат можуть розроблятися моделі з різним ступенем деталізації цього процесу і врахування чинників, що на нього впливають. Якщо моделюється функціонування засобів розвідки як елементу загальної системи ППО, а метою моделювання є аналіз процесів функціонування інших елементів цієї системи, то може бути використана достатньо проста схема формалізації, яка забезпечує тільки видачу даних про поточні координати цілей. Розглянемо основні принципи моделювання для такої простої схеми процесу виявлення цілей і визначення їх координат.

У цьому випадку для кожного командного пункту залежно від джерел, що забезпечують його даними, фіксуються:

момент першого і наступних повідомлень з урахуванням випадкового запізнювання радіолокаційної інформації;

координати цілей в момент спостереження з урахуванням помилок їх вимірювання;

оцінка складу цілі з урахуванням роздільної здатності станцій розвідки, виду бойового порядку групи, дистанцій, інтервалів, використання завад та інших умов.

Як приклад розглянемо схему формалізації процесу виявлення цілі РЛС.

Моделювання моментів виявлення цілі та її координат можна здійснити так. Координати j-ї цілі та для будь-якого моменту часу t можна визначити:

(2)

,

де – координати j-ї цілі на початковому рубежі;

Vцj – швидкість польоту цілі;

j – кут між віссю 0x і вектором швидкості цілі (рис. 1).

Це найпростіша схема формування траєкторій цілей.

Вважаючи, що координати РЛС хс, ус та час одного огляду відомі, координати j-ї цілі у сферичній системі координат з початком у точці РЛС для будь-якого моменту часу визначаються за формулами:

(3)

 
 

де

Діаграма направленості станції обертається зі сталою кутовою швидкістю . У деякий момент площина діаграми направленості збігається з точ­кою, де знаходиться ціль. Положення цілі на курсі, при якому електрична вісь антени РЛС спрямована на ціль, називають точкою локації, а час, що відповідає цьому положенню, – моментом локації tл.

Кожний наступний m-й момент локації можна визначити за залежністю

, (4)

де wb = – кутова швидкість обертання діаграми направленості антени РЛС;

tлm–1 – попередній момент локації;

wbц – кутова швидкість зміни азимута цілі.

При великій дальності виявлення другим членом у дужках у формулі (4) можна зневажити, тоді

.

У кожній точці локації існує певна імовірність виявлення цілі, яка може бути задана функцією розподілу нахиленої дальності Рв(D), або функцією горизонтальної дальності виявлення Рв(d). Для формалізації процесу можуть використовуватися, наприклад, такі залежності:

(5)

або

. (6)

де коефіцієнти g, A i B визначаються за опорними точками експериментальної кривої.

Якщо неможливо зневажити впливом висоти цілі на дальність її виявлення, то необхідно мати функції розподілу дальності виявлення для різних висот.

За формулами (5), (6) послідовно визначаються імовірності виявлення для кожної точки локації. Факт виявлення моделюється перевіркою умови . Точка локації, де задовольняється ця умова, береться за точку, де ціль виявлена. Для цього моменту часу фіксуються координати виявлених цілей: ; ; . Після чого можна моделювати координати цілі, визначені РЛС:

де , , – середні квадратичні помилки вимірювання координат цілі РЛС;

– випадкове число, що має нормальний закон розподілу з математичним сподіванням m = 0 та середньоквадратичним відхиленням s = 1.

Випадкові числа n моделюються за відомими формулами для mx = 0 та sx = 1.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 66; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты