Прототипами головних героїв стали реальні історичні персонажі, відомі церковні діячі.

Історичний Іоанн Дамаскин — один з найвидатніших діячів християнської церкви, літератури і культури, духовний ватажок могутнього руху проти іконоборства, «боротьби з іконами», тобто заборони не лише поклоніння іконам, а й права на саме їхнє існування, прирівнювання їх до язичницьких ідолів. Іоанн Дамаскин вивів ікону з-під смертельного удару, написавши три Слова «Проти супротивників святих ікон». Уже самим цим він засвідчив появу в стані іконошанувальників ватажка, ідеолога. Боротьба з іконоборством тривала ще понад століття і зрештою закінчилася перемогою іконошанувальників, але першим бій прийняв і витримав саме Іоанн Дамаскин. Саме тоді він і заклав підвалини знаменитої теорії Священного образу, що поклала початок канонізації іконопису.

Іоанн Мансур (що значить «переможний, саме таким було його успадковане ім'я») отримав прізвисько Дамаскин, тому що народився і довго жив у Дамаску, столиці Сирії, яка тоді вже була мусульманською, не залежною від християнської Візантії державою.

Милорад Павич не лише добре знав візантійську історію, релігію і культуру, а й сам писав вірші тією «візантійською» мовою, яку використовував історичний Дамаскин: «Я дуже любив писати вірші — літургійну поезію мовою наших древніх церковних переказів, мовою, яку, на жаль, уже ніхто не розуміє». Це теж позначилося на ідейно-художніх особливостях оповідання «Дамаскин».

Другого героя оповідання звати Йован Лествнчник. Звичайно, це ім'я теж аж ніяк не випадкове. Так звали видатного діяча православної церкви ченця Іоанна, названого за своєю головною працею «Лествичником». «Лествиця», тобто «драбина» — наскрізний символ важкого духовного сходження, що проходить через усю книгу.

Майстерність Милорада Павича:

• прагнення нової, «нелінійної літератури»: твори гіпертекстуальні, тобто їх можна читати як з початку, так і з будь-якого фрагмента. Гіпертекст — текст, упорядкований таким чином, що він перетворюється в систему, ієрархію текстів, одночасно складаючи єдність і велику кількість текстів;

• оповідь ведеться навколо кількох вузлових тем: історичний час, історична наука, інтерактивна проза;

• тема твору звучить на кількох рівнях: структурному (компонування частин), сюжетному (долі героїв); вона набуває незліченної множини відтінків, вплітаючись у діалоги, слугуючи підставою для вставних притч і афоризмів;

• романи — інтерактивні, які можна читати, як він сам говорив, обираючи свій маршрут і створюючи свій текст, стаючи співавтором; минуле та майбутнє існувало у просторово-розділених відгалуженнях теперішнього;

• введення у прозу специфічних фактів балканської етнографії, сербських звичаїв і побутових деталей;

• використання елементів готичного роману (роману жахів і таємниць) і його близького родича — детективу, необарокових та розгорнутих метафор, стрижневих мотивів або лейтмотивів. Один із найулюбленіших лейтмотивів — лейтмотив будівництва і гри з часом;

• майстер специфічного портрету, який поєднував риси імпресіонізму та символізму;

• чергування лаконічності викладу із розгорнутими відступами;

• непередбачуваність сюжетних ходів;

• метафорика і смислова парадоксальність;

• поєднання традицій візантійського роману із постмодерністським арсеналом художніх засобів:

• мистецтво автоцитатного комбінування — один із найулюбленіших методів творчого стилю романіста.

Мета:створити загальну картину людського буття.

Символи:

Число 800

2. Одне ім’я у майстрів (Йован)

3. Будівництво релігійних споруд (монастирі, келії, церкви, собори, храми)

4. Античні урни (для сліз)

Розділ 2

5. Женевський годинник із компасом на зворотному боці (подарунок батька)

6. Храм

7. Палац

8. Кораблик із хлібної скоринки (подарунок Дамаскіна)

9. Шрам у вигляді заплющеного ока (на плечі Дамаскіна і у вигаданого сина Атилії) Розділ 3

10. Один вітер (вітер в один бік)

11. 7 вікон храму

12. 3 церкви (однакові: зелена, жовта, бузкова). «Хозарський словник» Павича складається з червоної, зеленої, жовтої книги (прийом символістської поетики і автоінтертекст).

13. Поранена голова Дамаскіна

14. Самшит перестав рости

Розділ 4

15. Долоня з двома перстнями (блакитні)

16. Жіноча мармурова скульптура (без руки)

17. Небесна математика

18. Шкатулка з закривавленим указівним пальцем

Розділ 5

19. Кораблик із хлібної скоринки

20. Сонце у вигляді золотого годинника

21. Зірка у формі золотого хреста

22. Чорна рукавичка із золотою тютюнницею у вигляді персня

23. Книжка «життєпис…» (1744–1784=40, Іоанн Листвичник усамітнився в пустелі Фола на 40 років)

24. Срібний наперсток

Розділ 6

25. Відрізати косу

26. Відпустити косу

27. Циркуль

28. Мапа (карта)

29. М’яч земної кулі

30. Три вікна спочивальні

31. 30 разів клацнув замок

32. коло з радіусом 30 миль

33. 2 перстні з літерами А

Афористичні вислови твору, які можуть бути обрані як теми творів:

1. Пісні, які вміють любити нас.

2. Будинки – це безперервне листування.

3. Будинок схожий на любовний лист.

4. Любов – це щось чого вчишся й чому тренуєшся.

5. Храм без палацу нічого не вартий, та й палац нічого не вартий без храму.

Проблематика:

проблема духовності і «необхідності сходження драбиною» духовного самовдосконалення людини, проблема гріха й спокути за нього.

Цитати автора:

«Я же был самым известным писателем самого ненавидимого народа — сербского народа»

«Если движешься в том направлении, в котором твой страх растёт, ты на правильном пути»