Характеристика видів страхового портфелю

Залежно від ступеня ризику можна виділити такі типи страхового портфеля: агресивний, консервативний, диверсифікований (табл.1).

Класифікація типів страхового портфеля

Кожен з цих трьох типів портфеля можна охарактеризувати за допомогою чотирьох критеріїв: рівнем ризикованості портфеля, дохідності, фінансової стійкості та структурою страхового портфеля.

Структура страхового портфеля – це сукупність однорідних груп ризиків, прийнятих страховиком на страхування. Залежно від того, яких видів ризиків у портфелі більше, можна виділити три види страхового портфеля: спеціалізований, класичний і комбінований. Типову структуру набору прийнятих на страхування ризиків у кожному з трьох видів страхових портфелів можна побачити на рис. 1.

Рис.1. Класифікація видів страхових портфелів залежно від переліку поданих у них наборів ризиків

Наведена на рис. 1 схема також уможливлює ідентифікацію типу страхового портфеля залежно від набору ризиків, які входять до його складу. Визначити тип страхового портфеля дає змогу також рівень його ризикованості та дохідності.

Як вже зазначалося вище, одними з основних цілей страховика є одержання максимального прибутку; збільшення частки присутності на страховому ринку; збереження досягнутих позицій на страховому ринку та збереження капіталу.

Агресивний страховий портфель має доволі низький рівень фінансової стійкості. Для підвищення фінансової стійкості такого портфеля страховик повинен до 80 % прийнятих ризиків віддавати у перестрахування.

Спеціалізований тип страхового портфеля динамічніший, має вузьку спрямованість, містить у собі несистематичні ризики, має високий ступінь ризику і має високий дохід, тому і належить до агресивного типу портфеля. Графічно співвідношення між ризиком і кількістю договорів у спеціалізованому портфелі можна побачити на рис. 2.

До спеціалізованого виду страхового портфеля можуть входити такі види страхових послуг:

- космічне страхування; страхування політичних ризиків;

- страхування авіаперевезень; морське страхування; залізничне та автомобільне пасажирське страхування; обов'язкове медичне і добровільне страхування;

- страхування специфічних ризиків; страхування професійної відповідальності;

- страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції (робіт і послуг);

- страхування інвестицій;

- страхування біржових і валютних ризиків.

Рис. 2. Страховий портфель специфічного ризику

У чистому вигляді спеціалізований страховий портфель трапляється дуже рідко. Найчастіше страховий портфель страховика зараховують до агресивного, якщо специфічні ризики займають 40 % загального об'єму договорів, зокрема: авіакосмічні ризики 6 %, морське страхування 8 %, страхування вантажів 6 %, страхування власників транспортних засобів 20 %.

Консервативний тип страхового портфеля вибирають найчастіше великі страхові організації, які займають провідні позиції на страховому ринку. Основною метою таких компаній є утримання своїх позицій на страховому ринку, збереження капіталу. Прибутковість у консервативному страховому портфелі стійка, порівняно з прибутковістю спеціалізованого портфелю – «невисока», рівень ризику помірний. На рис. 3 графічно зображена залежність між рівнем ризику та дохідністю у консервативному страховому портфелі.

Порівняно з агресивним портфелем при формуванні консервативного страхового портфеля страховик може більше ризиків залишати на особистому утриманні. При формуванні класичного страхового портфеля необхідно мати великий розмір страхового фонду і власних коштів страховика.

Для забезпечення належного рівня фінансової стійкості страховику, який формує консервативний страховий портфель, потрібно більше уваги приділяти формуванню резервів, зокрема резерву коливань збитковості, резерву превентивних заходів та дотриманню належного рівня фактичного запасу платоспроможності. Частка ризиків, які передаються у перестрахування в такому портфелі, незначна.

Що стосується структури класичного страхового портфеля, то вона складається з класичних видів страхового портфеля. До структури класичного страхового портфеля входять, переважно, систематичні ризики.

Рис. 3. Консервативна модель страхового портфелю

Класичний страховий портфель складається з набору традиційних страхових послуг. Він, як правило, містить договори обов'язкового і добровільного страхування по особистому і майновому страхуванню, при цьому перелік послуг страхування, що надаються, традиційний.

У сфері особистого страхування: страхування від нещасних випадків і хвороб; добровільне медичне страхування працівників підприємств і організацій, різних організаційно-правових форм власності; пенсійне страхування; страхування життя фізичних осіб;

У сфері страхування майна:

– страхування автотранспортних засобів, що належать громадянам;

– страхування домашнього майна;

– страхування споруд, будинків;

– страхування майна організацій і підприємств різних форм власності.

У сфері страхування цивільної відповідальності:

– страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів;

– страхування цивільної відповідальності підприємств – джерел підвищеної небезпеки.

Класичний страховий портфель – це консервативний тип страхового портфеля, якому притаманний низький рівень ризику, до того ж у цьому виді страхового портфеля спостерігається обернена залежність між рівнем ризику і кількістю укладених договорів: чим більша кількість укладених договорів, тим нижчим є рівень ризику ( рис. 4).

Останній тип страхового портфеля – диверсифікований, для якого характерним є середній рівень дохідності, ризикованості та фінансової стійкості. Цю модель страхового портфеля використовують найчастіше страховики, які прагнуть покращити свої позиції на страховому ринку.

Цей портфель поєднує агресивну та консервативну моделі.

Рис. 4. Страховий портфель індивідуального ризику

Структура цього портфеля складається з ризиків спеціалізованого і класичного видів. З одного боку, до складу цього портфеля входять ризики страхування майна, страхування відповідальності; з іншого – ризики особистого страхування, страхування підприємницьких ризиків. Саме у зв’язку з поєднанням ризиків класичного і спеціалізованого страхового портфелю цей портфель отримав назву комбінованого.

Оскільки диверсифікованому страховому портфелю притаманні певні риси спеціалізованого, то у ньому обернена залежність між рівнем ризику і кількістю укладених договорів не завжди відзначається. Саме тому для зменшення загального рівня страхового портфеля страховику потрібно певну частину ризиків віддавати у перестрахування. Розмір частини ризиків, які передаються у перестрахування, визначається на підставі розміру статутного капіталу страхової компанії та розміру власного утримання. Як для забезпечення належного рівня фінансової стійкості консервативного, так і для диверсифікованого, обов’язковою умовою є наявність значного фактичного запасу платоспроможності компанії, а також формування додаткових резервів, наприклад, резерву коливань збитковості.

Залежно від цілей страховика він вибирає певну модель страхового портфеля: для досягнення максимального рівня прибутковості – агресивну модель, для збереження своїх позицій на страховому ринку, свого капіталу - класичну, для збільшення частки присутності на страховому ринку – диверсифікований. Але задля досягнення поставленої мети недостатньо лише вибрати певний тип страхового портфеля. Страховик повинен створити систему, модель з управління сформованим страховим портфелем. Оскільки агресивний, класичний і диверсифікований види страхового портфеля істотно відрізняються один від одного, то системи управління кожним з них будуть відрізнятися. Під час подальших досліджень планується запропонувати моделі управління кожним з цих трьох видів страхових портфелів.